Олександр Ледида: «В Україні мало залишилося таких екологічно чистих територій, як Закарпаття…»
100 днів – віднедавна вважається проміжним фінішем у вітчизняному політикумі. Значною мірою, ця дата – символічна. Адже говорити про реальні результати роботи будь-якого органу влади чи конкретного посадовця, якісь здобутки та напрацювання – ще передчасно, але про перші зроблені кроки на тій чи іншій посаді, пріоритети та перспективи – саме час. Прокоментувати свою роботу в перші 100 днів на новій посаді газета «НЕДІЛЯ» запросила голову Закарпатської облдержадміністрації Олександра Ледиду.
«Ми не хочемо припиняти в краї видобування солі…»
– У своїй роботі ви велику увагу приділяєте охороні навколишнього середовища і, зокрема, захисту територій від різних забруднюючих речовин, де проживає сільське населення. Чому така пильна увага до цього питання?
– Це, перш за все – загроза для населення, а що може бути важливішим за здоров’я закарпатців?! Щодо преміксу, то, думаю, через 2-3 тижні почнеться вивіз цих хімікатів із території Закарпаття. Тож, на майже десятилітній історії боротьби з цією отрутою можна буде покласти крапку. Що ж стосується інших отрутохімікатів – ХЗЗР, то їхній вивіз коштуватиме нам 5,3 млн. гривень. З бюджету цьогоріч виділено 1,5 мільйони. Сподіваюся, до осені вдасться віднайти ще стільки ж грошей, щоб хоча б наполовину впоратися з цим питанням. А вже наступного року ми профінансуємо іншу половину.
– Солотвинський солерудник незабаром може спровокувати техногенну катастрофу. Яка його подальша доля?
– Не секрет, що солерудник не підпорядкований виконавчій владі області. Він безпосередньо належить Міністерству агропромислової політики, яке, зокрема, одноосібно призначає директора та визначає стратегію інвестиційної діяльності підприємства. Проблеми в Солотвині з’явились років із 15 тому. Нині мова йде про долю 8 і 9 шахт. Ми не хочемо припиняти в краї видобування солі. Адже це вплине на соціально-економічний клімат області загалом.
Ну і, звичайно, нас турбує доля відомої далеко за межами України алергологічної лікарні. Маємо зробити усе для того, щоб заклад міг повноцінно функціонувати. Наразі проведені дослідження, є відповідна експертна оцінка науковців, тощо. Із врахуванням думок вчених, виготовлена попередня експертна документація на 35 мільйонів гривень. Тепер будемо звертатися до Кабміну та Мінагрополітики, аби цю проблему вирішити якомога ефективніше.
– Доля Мужіївського золоторудника, очевидно, не менш складна?
– Відзначу, ситуація на цьому підприємстві дуже складна. Вже кілька років триває судова тяжба між двома структурами, які раніше працювали на золоторуднику. Я б не згадував про цей спір, якби вони судилися і ніяких проблем краю не створювали. А так, у результаті попередньої діяльності, піднято на гору велику кількість руди. Дощі її підмочують, а стічні води змивають усе це до криниць селян. У цій ситуації для мене головне: захист населення. Необхідно будувати у Мужієві водогін. Одночасно, шукатимемо інвесторів – компанію, що візьме на себе перед громадою Закарпаття певні зобов’язання і гарантуватиме екологічно безпечне видобування золота. Діяльність такої компанії збагачуватиме бюджет краю.
«Має бути комплексна переробка сміття – як у Європі, а не спалювання непотребу…»
– Ви були ініціатором зняття мораторію на вирубку букових лісів, мотивуючи свою позицію тим, що в нас багато букових насаджень і припинення господарювання в них призведе до зростання безробіття. Разом із тим, ви виступаєте за заборону вивезення за межі області «кругляка», хоча на Закарпатті переробних потужностей не достатньо… Зачароване коло якесь виходить. Як його розірвати?
– Питання щодо заборони вирубки букових лісів дещо некоректне. Такої заборони нема ніде. Мова йде лише про літній період. Постановою Кабміну було призупинене головне користування, тобто рубка влітку через рух соку. Це – певною мірою, популістське рішення. Адже якщо ми зупиняємо роботу лісгоспів, то треба відповісти на питання: за рахунок чого вони будуть жити, виплачувати заробітну плату, інші платежі протягом цих п’яти місяців. Це, на мій погляд, – непродумана постанова. Сподіваюсь – найближчим часом її відмінять і наші лісогосподарства зможуть повноцінно працювати упродовж усього року.
– За цей період – 100 днів, в області сталися два потужних паводки. Оголилися нові проблеми – з потічками та каналами, адже через їхню засміченість були підтоплені будинки, сільгоспугіддя, тощо. Як буде влада допомагати людям?
– Дійсно, область зіткнулася з новою проблемою: підтопленнями з канав та меліоративних споруд. Свого часу, з ліквідацією колгоспів, вони були передані на баланс сільрад. В останніх коштів на їхню очистку немає. Ці канали позаростали чагарниками, стали засміченими й перестали пропускати воду. Тому це – проблема для краю і її необхідно терміново вирішувати. За наслідками травневого та червневого паводків був складений кошторис збитків на 36 мільйонів гривень. 21 мільйон – виділив Кабмін. Ці кошти й мають піти на очистку каналів.
– Ви говорите про надмірну засміченість каналів та потічків. Але з цього виникає ще одне проблемне для краю питання – утилізація сміття…
– Переконаний, дане питання повинно вирішуватися шляхом будівництва сучасних полігонів твердих побутових відходів. Підкреслю, це має бути комплексна переробка сміття – як у Європі, а не спалювання непотребу, як це часто-густо відбувається в Україні. Насамперед, зацікавленість у цьому повинні проявити органи місцевого самоврядування, які, після відповідних висновків експертів, виділяють під такі полігони землю. У нас є спеціальна група, яка вивчає це питання. Є досвід компанії АВЕ, що вже тривалий час працює у Виноградові та Мукачеві. Нині розглядається питання будівництва полігону на Ужгородщині, завдяки якому буде вирішуватися утилізація сміття з Ужгорода, Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів.
«Пріоритетом стане завершення будівництва об’єктів з високим ступенем готовності…»
– На що заплановано витратити кошти, отримані областю зі Стабілізаційного фонду?
– Насамперед, плануємо розрахуватися з тими, кому заборгували за вже виконані роботи. Значну увагу приділимо хірургічному відділенню обласної лікарні, яке будується з 2003-го року. Сподіваюся, що до кінця року цей важливий для області об’єкт таки буде введено в експлуатацію. До 1 вересня – початку навчального року, планується завершити усі роботи в школі села Дротинці та дитсадку в Дубриничах. Продовжимо виділяти кошти на фтизіатричну (туберкульозну) лікарню. Її потрібно виносити за межі Ужгорода. Загалом, пріоритетами стане завершення будівництва об’єктів з високим ступенем готовності.
– В Україні другий рік – економічна криза. Ми знову говоримо про заборгованість із виплат зарплат…
– Хочу запевнити, що на сьогодні жодних заборгованостей перед працівниками бюджетної сфери нема. Бюджетники Закарпаття вчасно і в повному обсязі отримують зарплату. Інша справа – борги підприємств. Загалом, їхній борг перед людьми становить 18 мільйонів гривень. Відзначу, що це – ганебне явище, коли людина цілий місяць відпрацювала на роботі, а коштів не отримала.
Має місце заборгованість з виплат зарплат по лінії МінАПК та Мінпромполітики. Крім того, частина боргів пов’язана з економічною кризою. Не всі підприємства краю змогли гідно вийти з неї. Є структури, які знаходяться на межі банкрутства, на яких не лише податки, а й зарплата лягла важким тягарем. Загалом, створено комісію, яка вивчає ситуацію на кожному конкретному підприємстві. Нею визначено коли і як саме буде вирішуватися ця проблема.
– Все ж, коли планується повністю ліквідувати цю заборгованість?
– Думаю, що до осені ми повинні ліквідувати реальну заборгованість. Це 4-5 мільйонів гривень. Водночас, я не говорю про підприємства, які проходять процедуру банкрутства. Бо там працюють судові виконавці, продається майно та гаситься заборгованість.
«Кращих умов для спортивних змагань у горах, аніж на Закарпатті, в Україні немає…»
– Проблеми і потреби закарпатців. Ви уже знаєте в чому вони полягають?
– В першу чергу, це – захист населення від екологічних катастроф, про які я вже говорив. Область має стати екологічно чистим краєм. В Україні мало залишилося таких територій, як Закарпаття. Тож, маємо її зберегти й передати нащадкам. Це – одне з найголовніших наших завдань. Не менш важливе питання – захист від паводків. Цієї весни ми справжній паводок лише по телевізору бачили. Але, одне, коли дивишся по телебаченню, що коїть стихія в сусідніх європейських країнах, а інше – коли їздиш Закарпаттям і бачиш підтоплені хати аж під стріху – це страхіття. Наступне питання – створення робочих місць, збільшення дохідної частини бюджету. Коли люди мають роботу, вони сплачують податки. І підприємства, і краяни. За рахунок сплати податків вирішується чимало проблем, які є нині на Закарпатті.
– У перші 100 днів у вас було чимало зустрічей із представниками європейських країн, на яких ви обговорювали питання розвитку туризму в регіоні. На що можна сподіватися у цьому напрямку?
– Насамперед, треба чітко визначитися з тим, що ми розуміємо під туризмом. Бо збудувати кілька ресторанчиків, кафе чи готелів, це – ще не туризм. До нього треба комплексно підходити, з перспективою. У мене були зустрічі з провідними хорватськими фахівцями в галузі туризму – на чолі із заступником міністра з туризму, австрійськими спеціалістами – ректором інституту туризму та іншими професіоналами цієї галузі. Вони запропонували свої послуги, поділилися баченням розвитку туризму в нашому краї. Маємо й своїх – закарпатських фахівців, які об’їздили чимало країн світу. Думаю, їхні зусилля ми об’єднаємо, визначимо пріоритети і виробимо стратегію розвитку туризму на Закарпатті.
– Якщо говорити про туризм, то до Євро-2012 є нагода трохи підштовхнути цю галузь…
– Підготовка до Євро-2012 триває за планом. Здебільшого, це стосується розбудови кордонів. Аби іноземці, що приїздять в Україну, почувалися на кордоні комфортно, щоб не було черг, щоб прикордонники з митниками з повагою до гостей ставилися. Над цим нині працюємо. Керівники відповідних служб звертають на це увагу. Друге – це дороги. Центральні автошляхи в нас – у досить непоганому стані.
Якщо брати проблемні ділянки, то, насамперед, треба робити об’їзд навколо села Ракошино. Там досить вузька дорога, яка несе певні незручності як водіям, так і місцевим мешканцям. Також потребує розбудови інфраструктура вздовж траси Київ-Чоп. Відомо, що кілька футбольних матчів на Євро-2012 відбуватимуться у Львові, відтак чимало туристів зупинятимуться і в нашій області. 2 години до Львова – за європейськими мірками – це небагато. Відзначу, що ще багато чого можна буде зробити за два наступні роки. Але вищенаведені завдання – той мінімум, який буде враховано в стратегії розвитку туризму.
– Президент України нещодавно сказав, що Україна має потенціал для того, аби подати заявку на проведення зимової олімпіади. Чи здатне Закарпаття потрапити у список регіонів, в яких можна буде провести цей захід?
– Так. Президент України чітко наголосив, що Україна буде подавати заявку на проведення зимової олімпіади. Але кращих умов для спортивних змагань у горах, аніж на Закарпатті, в Україні немає. У нас найкращий перепад висот. Якщо порівнювати з Буковелем, де найвища точка знаходиться на висоті 1500 –1600 метрів над рівнем моря, то, до прикладу, на Драгобраті з такої висоти лише починається підйом. Крім того, гора Петрос – наразі взагалі у нас не використовується. Інвестори над цим працюють, складають плани. Думаю, найближчим часом там почнуться роботи.
«Не скажу, що сім’я у захваті від того, що мене постійно немає вдома…»
– Чи плануєте ви свою цьогорічну відпустку?
– Мені навряд чи вдасться піти цього року у відпустку. Маю надто багато роботи.
– А як ваша родина ставиться до того, що у вас цього літа не буде відпустки, що ви весь час віддаєте роботі? Дружина, до речі, ще не ревнує вас до роботи?
– Ще ні (сміється – пр.авт.). Звісно, не скажу, що сім’я у захваті від того, що мене постійно немає вдома. Але це – робота. Від цього нікуди не дінешся.
– У вас був вибір: бути головою ОДА чи йти працювати до парламенту. Чому обрали саме цю посаду – голови облдержадміністрації?
– У парламенті працювати легше. Мав змогу переконатися в цьому на власному досвіді. Часу та зусиль, що потрібні на роботу в ОДА, витрачається значно більше, аніж у парламенті.
-Де більше відповідальності?
– Однозначно, на нинішній посаді.
– Тобто, ви не боїтеся відповідальності, труднощів?
– Якби я чогось боявся, то неодмінно б залишився у парламенті та займався державо- та законотворенням.
– Що вам хочеться побажати закарпатцям?
– Щоб закарпатці зрозуміли: кожна людина – творець власної долі. Кожен на своєму рівні мусить займатися своєю роботою. Не думати, що хтось приїде з Києва чи іншого міста і займатиметься проблемами, що нині стоять перед областю. Ми разом маємо вирішувати ці питання, щоб у нашому краї жилося комфортно, щоб до нас приїздили туристи з усього світу відпочивати. Аби людина, яка хоч раз побувала на Закарпатті, захотіла повертатися сюди знову і знову.
Інтерв’ю підготовлене спільно: телеканалом «ТИСА», газетою «НЕДІЛЯ» та Управлінням інформації та зв’язків із громадськістю Закарпатської ОДА
