Закарпатський фестиваль “Пора було”, або Давно пора було…

Ужгород – обласний центр Закарпаття. Закарпаття – окраїна України. Україна – недоокраїна Європи. Потрапивши в такі географічні обставини, закарпатська молодь розривається між субкультурами Заходу та попсою Сходу. Порівнюючи культурне життя міста-сусіда – Львова, душа плаче, адже в леограді на кожному кроці чи то кав’ярня чудернацька, чи виступ джазових музик, чи театралізоване дійство. За кілька днів перебування в цьому місті просто наїдаєшся мистецтвом і всім, що пов’язане з ним.

Ужгород, у свою чергу, порційно видає шматочки десерту. Культурні   події відбувається нечасто, але насичено. У нас інша атмосфера і своєрідний культ відпочинку. Стосовно молоді, то це зазвичай два варіанти розвитку подій – гламурні збіговиська в клубах міста з алкоголем та   електронною музикою, або ж неформальні здибанки у кав’ярнях, на лавицях з альтернативним саундом і періодичними походами в цілодобові магазини. Дякувати Богу, що з появою по-справжньому літніх променів сонця, нас усіх об’єднали можливість і бажання відпочити на природі.

Минулого тижня, поєднавши природу і мистецтво, 2-3 липня в ужгородському амфітеатрі   відбувся фестиваль «Пора було».   Організатори дійства – вчора – студентки Закарпатського Художнього інституту, сьогодні – художниці – Наталія Тарнай та Юлія Миронова.

На фесті не діяли жодні правила: ні пафосного гламуру, ні дикої альтернативи. Незважаючи на те, що захід анонсували як поліпрофільний, тобто глядач міг побачити усе що тільки заманеться, атмосфера була невимушеною та легкою. Отримавши на вході програму, спочатку всім здавалося дивним, що за два вечори на одній території   можна побачити такі різні види мистецтва.

Почалося все за два тижні до фестивалю, коли ужгородські поціновувачі велоспорту влаштували нічний заїзд у підтримку «Пора було».   Хто б міг подумати, що вулицями міста пролетять десятки велорайдерів зі стягами та розмальованими фарбою обличчями.
Проте пригоди з мистецькою атрибутикою на закінчились. Відкриття фесту не обійшлось без літрів фарби та пензлів. 2 липня на пл..Театральні відбувся перший флеш-моб на екологічну тематику.

Після феєричного початку продовжилась головна частина. В перший день ужгородці продемонстрували весь асортимент бойових мистецтв:   ушу, карате, айкідо, фехтування. Крім боротьби,   відкрили для себе й екстремальні види спорту, такі як фрі ран – стрибки на металевих конструкціях, та дьорд-джампінг – специфічні велотрюки.

Кожен глядач міг знайти щось для себе, адже номерів було більше ніж достатньо. Навіть перукарі та дизайнери показали, що ужгородський фешн існує.
А крім візуальної втіхи, яку глядачі отримували споглядаючи все вище згадане, порабулівці зачепили і слухові рецептори. За два дні виступили 9 гуртів. Визнані ветерани музичного простору   «Rock-H» «teqila band» «tango tempo», «bomba» та перспективні новачки   «elefunk vibration», «елегантно зіпсовані» та «308». Особливе місце серед груп варто виділити експериментальному проекту «Колір ночі», котрий вразив своїми декораціями, звуком та манерою подачі, а також гурту «KEAS»,якому пророкують мейнстейдж (головну сцену) угорського світового фестивалю «Сігет».

У   таланті учасників переконувались і 3 липня, на другий фестивальний день. Цього разу на сцену вийшли міми та брейкденсери. Після запальних рухів влаштували аукціон. Протягом двох днів, кожен глядач і учасник міг спробувати себе в ролі художника, адже по всій території були розміщені полотна. Так за період фесту було створено близько ста творінь. Хтось ретельно до цього підходив і дивував публіку своєю геніальністю, а комусь було до вподоби вимазатись фарбою і залишити відбиток рук на білій поверхні. Практично усі картини були продані. Найдорожчу картину віддали за сто гривень.

Проте гроші на «Пора було» не головний чинник. Безкоштовно можна було отримати футболку та потрапити автоматично на майстер-клас з розмалювання одягу.

Тіло теж відпочило: татуаж хною, стрибки на батуті, приймання сонячних ван.

З усього перерахованого не можемо не згадати про прекрасні та дійсно унікальні ручні ювелірні роботи ужгородських майстринь, про дитячий майданчик, про вироблення глиняних горщиків та про масове пускання мильних бульбашок, вогняне шоу та виставку молодих закарпатських художників.

Також на території фесту відбувся «Сандей бограч». Проект у всеукраїнському варіанті має назву «Сандей борщ», проте організатори «Порабуло» адаптувались до місцевих вподобань. Головною родзинкою події було те, що учасники, за дружньою трапезою з колоритною закарпатською першою стравою, обговорювали різноманітні ідеї та голосували за кращу. Переміг проект перекладу мульплікаційних стрічок. Про   розвиток ідеї, учасники фесту пообіцяли розповісти пізніше, адже будь-який геніальний задум потребує час на реалізацію.

Повертаючись до «Пора були» маємо відмітити, що фест проходив на екологічну тематику, Студенти закарпатського художнього інституту, а також добровольці, котрі зголосились допомогти , створили декілька інсталяцій зі сміття. Це гігантські квіти та   дерева з пластмасових порожніх пляшок.

Допомагали у проведенні фестивалю кілька потужних організацій, проте найбільшу підтримку виявили ОДА, та девелоперська компанія «СТС», де головні ініціатори ідеї «Пора було» пройшли курси менеджменту та організації праці.

Досі не віриться як це усе можна було поєднати так, щоб не створити хаосу на території фесту і взагалі в Ужгороді. Мабуть, подіяли лояльні ціни за вхід та харчі всередині «Пора було», а можливо,мистецтво добре впливає на нас. У будь-якому випадку, давно пора було це побачити. Чекаємо «Пора було – 2011»

Віта Мунчак, PR-спеціаліст фестивалю “Порабуло”, РІО