Поради закарпатцям: Як урятувати потопаючого
Від літньої спеки люди зазвичай рятуються, відпочиваючи біля води. При цьому не всі вміють плавати, а дехто наважується освіжитися у річці чи ставку після випитої чарки-другої. Вода ж такого зухвальства не вибачає, тому наслідки подібного купання нерідко бувають трагічними.
Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, житель Виноградівського району вирішив остудитися у місцевому ставку і втопився. Аналогічні наслідки мало також вечірнє купання у сільській водоймі і для 20-річного жителя одного з населених пунктів Хустського району. Про цю трагедію сповістив у міліцію батько загиблого. Ще одне молоде життя забрала вода у Мукачеві. Тут 22-річний хлопець пірнув у воду, але не зумів винирнути. Цей випадок трапився на очах його товаришів. Саме вони й забили на сполох та розповіли про нещастя правоохоронцям міста над Латорицею.
А ось у Виноградові трагедії, на щастя, вдалося уникнути. У місцевому санаторії відпочивало сімейство з десятирічною дівчинкою. Купаючись у басейні, школярка підковзнулась на слизькому дні, упала й вдарилася головою. Потерпілу доставили в обласну дитячу лікарню. Медики констатували в неї закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, гематому потилиці тощо. Дитину вдалося врятувати.
Багатьом нещасним випадкам можна було б запобігти, якщо б громадяни дотримувалися певних визначених правил. Зокрема, не можна купатися у невстановлених місцях. Водночас після повеней чимало річок змінили свої русла. Тому краще не ризикувати і не запливати далеко від берега. Відпочиваючи разом з неповнолітніми дітьми, слід ні на хвилину не випускати їх з поля зору. Не завадить також знати, як необхідно поводитися, коли вода поглинула когось із близьких.
– Під час утоплення потерпілого слід якнайшвидше витягнути з води, –радить лікар-терапевт поліклініки ГУМВС Людмила РОМАНОВА. – Перш ніж кинутися у воду, рятувальникам варто швидко оцінити ситуацію й вибрати оптимальний спосіб надання допомоги. Якщо все трапилося біля берега, можна кинути потопаючому у воду рятівний круг, дошку, мотузку тощо. Якщо поблизу є човен, можна скористатися ним.
До потопаючого потрібно підпливати таким чином, аби він не бачив рятівника і не вчепився зі страху у нього, потягнувши за собою під воду; або пірнути і захопити його одною рукою під коліно, долонею іншої руки сильно штовхати коліно спереду й таким чином повернути потопаючого до себе спиною.
У врятованої людини часто бувають психічні розлади, викликані страхом. Аби заспокоїти її, необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, загорнути в сухе й зігріти. Для заспокоєння дають 15-20 крапель валеріанки, крапель Зеленіна, гарячий чай чи інший напій.
Якщо людина – без свідомості, але ще дихає, необхідно надати тілу потерпілого горизонтальне положення з повернутою на бік головою і привести до тями з допомогою нашатирного спирту.
Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Якщо він відсутній, але людина ще жива (тіло не задубіло, відсутні трупні плями тощо), варто якнайшвидше почати відновлення кровообігу та дихання. Найперше слід спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину можна частково вивести, піднявши потерпілого за талію так, щоби верхня частина тулуба і голова провисали, або перегнути його через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискаючи на спину.
Покладіть потерпілого на спину на тверду поверхню. Однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, загорнутими в салфетку або носову хустинку, видаліть з ротової порожнини пісок, намул та інші інородні тіла.
Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет в шийному відділі (від цього слід утриматися при підозрі на пошкодження хребта). Узявши людину за підборіддя, висуньте нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисність крила носа.
Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть вдування повітря в його легені. Водночас слідкуйте за підняттям грудної клітки людини, якщо воно є – продовжуйте. Коли ж щелепи постраждалого щільно затиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ – проводять штучну вентиляцію методом не “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
Для зовнішнього масажу серця основу долоні однієї кисті руки покладіть уздовж грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію слід на кілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.
Масаж серця та штучна вентиляція легень проводиться до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, поліпшення кольору шкіри. Якщо ж протягом 30-40 хвилин, незважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає або з’явилися трупні плями на тілі, задубіння – реанімаційні заходи припиняються.
