Пам’ятник ведмедя в Ужгороді: “за” і “проти”
Багато дискусій та бурхливу реакцію мистецької молоді викликало нещодавнє встановлення в Ужгороді на площі Поштовій скульптури смугастого ведмедя (автор Михайло Колодко).
Приурочено воно було до Дня українського прапора та мало, за задумом міської влади, яка і стала ініціатором даного відкриття, символізувати єдність закарпатського та загальнодержавного символів. Щоправда, не усі мешканці міста поставились до цієї ініціативи однозначно. Зокрема, вже протягом першої ж доби якийсь невідомий проламав лапу бетонної скульптури. А за два дні після встановлення «пам’ятника» Асамблея молодих митців «Ротонда» провела біля смугастого ведмедя свою «скорботну акцію», поклавши до його ніг (точніше – лап) похоронні вінки та свічки. Тим самим учасники акції символічно «оплакували» спотворене, на їхню думку, архітектурно-історичне обличчя Ужгорода. Свій коментар з приводу цих подій дав також депутат Закарпатської обласної ради Олександр Солонтай:
«Встановлення таких скульптур насправді є дуже позитивним явищем для міста, тому я ставлюся до таких кроків цілком схвально. У багатьох Європейських містах, зокрема у Берліні, образ ведмедя є символічним. Фігури, скульптури та оригінальні пам’ятники з його зображенням стоять у різноманітних куточках німецької столиці, тим самим приваблюючи туристів та створюючи стійку асоціацію між містом та його символом. Для Закарпаття ведмідь є не менш знаковою фігурою. Тому ідею популяризації та «розкрутки» карпатського ведмедика як образу-тотему Ужгорода вважаю дуже позитивною.
Інше питання – форма втілення та вибір місць встановлення таких скульптур. Щодо першого аспекту, то я не митець, тому не можу давати компетентну оцінку встановленому монументу, а от щодо питання розміщення у майбутньому, то вважаю, міській владі слід було б обирати більш логічні місця для подібних скульптур, в яких вони виглядали б значно гармонійніше. Це, наприклад, сквер біля дитячого майданчику на площі Богдана Хмельницького, сквери біля жупанату та навпроти будівлі СБУ, набережні, пішохідні зони тощо. Саме там подібні скульптури виглядали би логічно, приваблювали б увагу дітей, біля них би зупинялися фотографуватися туристи. Поступово ведмедики могли б стати класною туристичною фішкою Ужгорода. Та, я впевнений, це лише початок. Якщо ідея отримає своє продовження, то ми незабаром побачимо значно більше різноманітних ведмедиків, із більш багатим втіленням, із більш довговічних матеріалів, ну а обласний центр нарешті отримає та закріпить за собою цей оригінальний символ».
Наталія Тернавська, Мукачево.net