Ужгород: “Хмельничани” Закарпаття мають своє земляцтво
Почувши минулої суботи, що вихідці із Хмельниччини, яких доля у свій час закинула на Закарпаття, збираються на установчі збори новоствореного земляцтва, поспішила на це зібрання, хоч я і не з тих країв. Знаю, що на Ужгородщині трудиться чимало хмельничан. Цікаво було, як вони адаптувалися в нашому краї.
Для них усіх Закарпаття давно стало другою малою батьківщиною. Тут народилися і виросли вже і їхні діти та онуки. То чи відгукнуться вони на оголошення по телебаченню та в інших засобах масової інформації?
Виявилося, що відгукнулися. І всі, як один, твердили, що наш багатонаціональний край став для них рідним.
Очолив земляцтво «Хмельничани Закарпаття» ім. Федора Корятовича декан біологічного факультету УжНУ Віталій Ніколайчук (на ФОТО). Його заступником став Василь Захарець – заступник голови обласної ради профспілок. Добре знайомі нашим читачам члени ради цієї громадської організації Степан Брохун – директор Ужгородської міської друкарні і наш Оноківський сільський голова Віктор Дмитрук. Майстер Анталовецького лісництва Борис Гандзюк сам з села Велика Побійна Дунаєвського району Хмельницької області. Після закінчення Сторожинецького лісового технікуму за направленням приїхав в Ужгородський лісокомбінат. Тут одружився, тут народилися три його сини, три онучки. Давно вважає себе закарпатцем, але свою малу батьківщину не забуває.
На Закарпатті їх, виходців з Хмельниччини, багато, але вони до цих пір не знали один одного, якось не доводилося зустрічатися. Тому такі приємні були тут спомини, таке приємне знайомство.
З Києва приїхали члени столичного, вже досить потужного, земляцтва хмельничан на чолі з Михайлом Каплуном. Гості поділилися досвідом співпраці, згадали про Федора Корятовича, який походив з Поділля і в ХІV столітті перебрався на Закарпаття.
Ми побачили в залі багато знайомих облич. Виявляється, із Хмельниччини і генерал-лейтенант Віктор Шилов, нині радник губернатора області з військових питань. Із Хмельниччини і добре відомий в області кардіолог Анатолій Сабінін, багато інших поважних людей. Виступаючі наголошували на тому, що земляцтво є засобом власного розвитку задля зростання його суспільної ролі, поширення своїх традицій тощо.
Віктор Дмитрук через хворобу не зміг взяти участь у цьому зібранні, але його присутність відчувалася повсякчас. Телефонував колегам, включали голосний зв’язок і всі слухали його вітання. У залі поряд зі мною сидів тесть В. Дмитрука – гість з Росії, з Ярославської області Віталій Абакумов.
Починалося це солідне зібрання виступом юних артистів з культ-освітнього училища, а закінчилося приємною несподіванкою – концертом вокального народного ансамблю «Оріховчанка». Його ке-рівник Тетяна Раховська розповіла, як Віктор Дмитрук дбає про розвиток культури у селах сільради. Як доказ, до співачок приєдналися і члени ще одного сільського ансамблю – «Карпатські голоси». У залі довго не змовкали аплодисменти.
Хмельничани дякували за концерт, раділи, що знайшли одне одного і організували своє земляцтво, надіються на взаємодопомогу, часті зустрічі.
Марія Підгорна, “Вісті Ужгородщини”