Довкола виборів мерів розпалюються якщо не шекспірівські, то вже точно бальзаківські пристрасті…
Виборча кампанія набирає обертів: до 7 жовтня кандидати в мери і депутати рад мають зареєструватися в тервиборчкомах. Фактично грають вже відомими «картами». Навряд чи за той час, що залишився, нові кандидати зможуть заявити про себе й успішно провести кампанію, вважають опитані «Главредом» експерти.
Звідси головна інтрига нинішніх виборів: наскільки потужним буде адмінресурс, і чи вдасться опозиціонерам, які сьогодні вийшли на дистанцію, дійти до фінішу?
Наприклад, знімуть чи ні з реєстрації популярного мера Черкас Сергія Одарича? Чи відмовлять його силі – «Вільним демократам» – у праві представляти інтереси городян у міськраді?
На сьогоднішній день ситуація з використанням адмінресурсу не така однозначна. Часто перехід у Партію регіонів не рятує чиновників на місцях, яких можуть у будь-який момент списати з рахунків.
У цьому міг переконатися мер Кременчука Микола Глухов. Перейшовши напередодні виборів з «Єдиного центру» в Партію регіонів, він не лише не отримав місць у списку Партії регіонів у міську і обласну ради, але і нажив собі небезпечного конкурента в особі голови наглядової ради АТ «Кременчукм’ясо» (група Костянтина Жеваго) Олега Бабаєва. Хоча останній раніше й не виявляв мерських амбіцій.
«Глухов не був готовий до появи конкурентів, його кампанія звелася до переговорів, внаслідок яких від участі у виборах відмовилися екс-мер, депутат від Партії регіонів Олег Надоша і власник Кременчуцького НПЗ Володимир Матіцин. У Глухова склалася ситуація, коли він програє будь-якому альтернативному кандидатові, така в місті спостерігається втома від нього», – окреслив кременчуцький сценарій фахівець з регіональних виборів, координатор проекту MESTNYE.сом Павло Карайченцев.
За результатами опитування Центру муніципальних експертиз, рейтинг Олега Бабаєва становить 23%, Миколи Глухова – 19%. (Опитування проводилося у вересні методом телефонного інтерв’ю, репрезентативна вибірка – 800 респондентів, похибка – 3%).
До речі, група Костянтина Жеваго бореться і за посаду мера сусіднього Комсомольська, колишній градоначальник якого Олександр Попов нині – в.о. глави КМДА.
Сьогоднішній мер міста Сергій Супрун – колишній заступник і ставленик Попова – не має тієї підтримки, якою користувався його попередник. Це привело до того, що група Костянтина Жеваго висунула в мери свого кандидата – директора зі стратегічного розвитку Полтавського ГЗК Дмитра Бикова.
«Сергій Супрун кампанію так і не розпочав, Олександр Попов не приїхав підтримати його своїм авторитетом, хоч і домовився, що Супруна висуне Партія регіонів. У цій ситуації менеджмент Полтавського ГЗК за 3 місяці до виборів розпочав кампанію із просування в мери Дмитра Бикова. І хоча його висунула СПУ, він йде за схваленням обласної влади», – говорить Карайченцев.
Завдяки ресурсу ГЗК, рейтинг Бикова швидко пішов угору і вже становить 21%. «Ніздря в ніздрю» з ним іде Супрун (23%). (Опитування проводилося в середині вересня компанією «Соціополіс»).
Третій буде?
Ще одне насущне питання нинішніх виборів – з ким саме потрібно домовлятися кандидатам? З Партією регіонів, губернатором, Адміністрацією Президента? В результаті на місцях склалася ситуація, коли домовляються всі з усіма.
Так, чинний мер Ужгорода Сергій Ратушняк заручився підтримкою губернатора Закарпаття Олександра Ледиди. Його головний опонент Віктор Погорелов, екс-мер Ужгорода часів Леоніда Кучми (зажив собі слави тим, що в нього летіли яйця просто на сесії міськради) йде від партії «Нова політика» Володимира Семиноженка. А Партія регіонів висуває киянина Володимира Приходька, який не має рейтингу, мало пізнаваний в Ужгороді і, схоже, не претендує на перемогу.
Скоріш за все, вибір між Ратушняком і Погореловим зроблять на фініші, спрогнозував Карайченцев. Сьогодні рейтинг Ратушняка становить близько 15%. Аргументи проти нього – відсутність коштів у міській скарбниці, і, як наслідок, катастрофічний стан ЖКГ, розбиті дороги, подавання води за графіком. Це відкриває непогані перспективи панові Погорелову, який отримує голоси не лише «за» себе самого, але і «проти» Ратушняка.
Тим часом, місяць тому мало хто припускав, що інтрига в Ужгороді буде така проста – Ратушняк чи Погорелов. Напередодні виборів найпотужнішим кандидатом на посаду ужгородського градоначальника вважали ресторатора Павла Чучку, голову зразкової в країні Баранівської сільради, яка одержує гранти з Європи та Японії. І ось раптом рішенням суду його було засуджено умовно і, згідно з законодавством, він не зміг взяти участі у виборах.
Кандидат № 2 – гендиректор Ужгородського коньячного заводу Володимир Гісем – проміняв свою участь у мерських перегонах на перший номер в обласному списку Регіонів.
Наскільки цинічний і водночас захопливий може бути процес «перетасовування» кандидатів, демонструє ситуація в Чернігові. Фактично місто сьогодні контролює бізнес-група «ВЕНА», яка має найбільшу кількість депутатів у міськраді і є монополістом серед супермаркетів будматеріалів і побутової техніки. Іншим «мережам» вхід у це місто «заказаний», говорить Карайченцев.
Чинний мер Чернігова Олександр Соколов, як відомо, на виборах 2006 року програв Миколі Рудьковському. Проте той виїхав керувати Мінтрансом, після чого в місті його ніхто не бачив, так само як і обіцяних доріг і тюльпанів. Внаслідок перевиборів Соколов сів у крісло мера, але, не маючи фракції в міськраді, був цілком залежний від побажань спонсорів з «ВЕНИ».
Кілька років тому у нього з’явився конкурент, київський банкір Савченко, який вів агресивну кампанію, роздавав продуктові пайки, купив футбольний клуб «Десна». Але як тільки грянула фінансова криза, банкір відійшов від справ у місті.
За цей час компанія «ВЕНА» створила власний проект – «Громадську думку», лідером якої стала 25-річна Ганна Романова, невістка глави облради Наталії Романової. У результаті вибір для чернігівців звівся до двох ставлеників «ВЕНИ» – Соколова і Романової (Ганна, до речі, тиждень тому стала мамою).
Фаворити й лузери
Із наведених прикладів видно, що кандидати, які дістали «добро» від Регіонів, насправді можуть розраховувати лише на добро і не більше. За особистим рейтингом і наявністю власних ресурсів кандидатів у мери умовно можна розподілити на «вічних», середніх і проблемних.
До категорії «вічних» градоначальників з рейтингом понад 50% можна прирахувати, безумовно, мера Чернівців Миколу Федорука (балотується на четвертий термін), мера Вінниці Володимира Гройсмана і мера Донецька Олександра Лукьянченка. Хоча у них є гідні опоненти, схоже, їм удасться переобратися ще раз, вважають експерти.
До кандидатів, шанси яких експерти «Главреда» оцінюють як середні, належать мер Львова Андрій Садовий, в.о. мера Харкова Геннадій Кернес, чинний мер Івано–Франківська Віктор Анушкевічус, а також градоначальник Житомира Віра Шелудченко.
Андрій Садовий останніми роками показово дистанціювався від «Нашої України» і позиціонує себе виключно як «мер усіх львів’ян». Хоча у вузьких колах відомо про його добрі стосунки з віце-прем’єром Борисом Колесніковим. Садовому протистоїть голова обласної організації ПР, власник львівського ринку Петро Писарчук.
Як і у Львові, дуже люблять змінювати мерів у Житомирі. На минулих виборах там, як відомо, перемогла маловідома на той момент опозиціонерка Віра Шелудченко. Її перемозі сприяв гучний скандал з побиттям активіста «Нашої України» охоронцями її головного конкурента – генерала міліції Віктора Развадовського.
Нині на руку Шелудченко грає висунення багатьох кандидатів, які відбирають голоси один у одного: Развадовського, заступника голови правління підприємства «Газ України» Михайла Заславського, Геннадія Зубка від «Фронту змін».
У одіозного в.о. харківського мера Геннадія Кернеса особистий антирейтинг з ряду причин зашкалює. Хоча мобілізовано весь потенційний електорат, його рейтинг сьогодні уперся в стелю в 34%. Унаслідок відсутності інших опозиційних кандидатів екс-губернатор Харківщини Арсен Аваков, не ведучи кампанію, стартує з 23%. Комуністка Алла Александровська збирає 9% голосів.
Проте директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко скептично оцінює шанси Арсена Авакова стати мером: «Йому просто не дадуть ним стати, в Харкові адмінресурс сильний як ніде».
Що стосується третьої номінації – «найпроблемніший мер», то пальму першості в ній утримує градоначальник Білої Церкви Василь Савчук, котрий переміг у 2006 році завдяки підтримці БЮТ. За цей час у Білій Церкві було багато скандалів, БЮТ фактично розпався, а Савчук, будучи залежним від бізнес-груп, отримав у підсумку чимало негативу. По суті, кожен кандидат вважає за потрібне «копнути» його в своїй кампанії. З тих, хто збирається це робити, – пані Дригало, власниця однойменної торгівельної марки, а також народний депутат Святослав Олійник, що заручився підтримкою ПР, представник білоцерківської бізнес-групи, один із колишніх заступників Савчука.
Скільки виборця не годуй…
Домовленості – домовленостями, а вибори якось вигравати треба. Ось тут кандидатам, і провладним, і опозиційним, і приходить на допомогу вже «обкатана» технологія роздачі продуктових пайків. Причому цього разу роздача бонусів б’є всі рекорди.
Класичний приклад – Полтава. Там опонентом чинного мера Андрія Матковського (пішов із БЮТ) є Олександр Мамай, який ось вже котрий рік очолює рух «Наш дім – Полтава», відомий підтримкою пенсіонерів міста продуктовими пайками.
У Житомирі пішли ще далі – безробітних наймає на роботу неіснуюча авіакомпанія. Вже згадуваний кандидат Михайло Заславський заявив, що побудує в Житомирі аеропорт, який конкуруватиме з «Борисполем», а в його офісі почався масовий прийом людей на роботу.
«Люди приносять дані, укладають угоди, ніби вже почали виплачувати аванс, а другу частину зарплати обіцяють після виборів. Тервиборчком повинен звернути на це увагу», – заявив голова Комітету виборців Олександр Черненко.
Зрозуміло, в кожному місті є інтрига, своя драма, буде і своя розв’язка. Кандидати перебувають під дуже потужним пресингом. Але, як зауважив Віктор Небоженко, Партії регіонів, за великим рахунком, байдуже, хто стане мером. Головне – лояльність. «Вони явно роблять ставку на найсильнішого, з яким і домовлятимуться напередодні голосування», – прогнозує експерт.
І ще один висновок політологів: якщо раніше вони вважали місцеві вибори більш об’єктивним показником настроїв, аніж вибори президента і парламенту, то нинішня кампанія, схоже, стане винятком з цього правила.
Алла Присяжнюк, «Главред»