Сьогодні ФК “Закарпаття” зіграє вдома з вінницьким ФК “Нива”

[Total: 0    Average: 0/5]

Щільний графік матчів суттєво вплинув і на тренувальний процес «Закарпаття». Команда тільки в четвер повернулася з Охтирки, як в неділю на них очікує наступний матч з непоступливою вінницькою “Нивою”. Тренувальний процес проходив в режимі одноразових  відновлювальних тренувань. На жаль, досі не відновилися Артюх та Райчевіч, натомість, в загальній групі займався Олександр Малигін.
Окрім того,  до операції готується ще один захисник “Закарпаття” Володимир Браіла. Ще один закарпатець Олександр Нойок представляє наш клуб у складі молодіжної збірної (U-19), яка грає у кваліфікації  до Євро – 2011.

Як зазначив тренер воротарів Володимир Марчук, у хлопців настрій бойовий – команда налаштована лише на перемогу.

НИВА” (ВІННИЦЯ)

У цьому році вінницькій команді майстрів, яка виступає нині у першій лізі під назвою “Нива”, виповниться 52 роки. Принаймні, саме дебютний поєдинок “Локомотива” з станіславським “Спартаком”, що відбувся 16 квітня 1958 року в Вінниці на стадіоні Центрального парку культури і відпочинку (він завершився перемогою господарів — 2:1), прийнято вважати відправною точкою в історії клубу. Хоча насправді у “Локомотива” коріння більш глибокі, та й взагалі у Вінниці ця команда виявилася завдяки збігу обставин.

В кінці 1957 року стало відомо, що київський “Локомотив” (у 20–30‑і роки він був відомий під назвою “Залдор” і задавав тон у міських змаганнях, неодноразово ставав чемпіоном, але з появою “Динамо” втратив свою перевагу і у результаті був розформований) стараннями начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса відроджений, отримав статус команди майстрів і був допущений до всесоюзним змагань по класу “Б” (нинішній аналог першої ліги).

Формуванням колективу зайнялися легендарні футболісти київського “Динамо” Антон Ідзковський і Костянтин Щегоцький, але Федерація футболу УРСР раптово прийняла рішення, що в Києві і без того достатньо клубів, а тому у “Локомотива” було два варіанти: або переїхати в інше місто, або втратити статус команди майстрів. Кривоніс — прославлений стахановець, депутат Верховної Ради СРСР, який балотувався від Вінниччини, — довго не роздумував і вибрав Вінницю. Благо — місто було розташоване недалеко від Києва і належав до тієї ж ПЗЗ.

Місто над Бугом великим футболом розпещене не було, незважаючи на те, що знайомство з цією грою в одного з великих центрів Подільської губернії відбулося ще на рубежі 1910–1911 років, а збірна Вінниці брала участь у I Всеукраїнській Спартакіаді (1923) і посіла четверте місце в першості УРСР (1932). За великим рахунком, вінницькі команди були любительськими і могли похвалитися лише виступом у республіканських або відомчих змаганнях.

Поява “Локомотива”, повністю складеного з іногородніх футболістів і тренерів, спочатку була зустрінута з настороженістю, але команда швидко змусила полюбити себе. Ідзковський до Вінниці не доїхав за сімейними обставинами, а після закінчення першого кола з аналогічних причин попрощався і з Щегоцьким, передоручивши колектив своєму асистенту Віктору Жиліну — в минулому ще одному колишньому динамівцю.

Вибір виявився вірним. Жилін проявив себе талановитим тренером і селекціонером, якому легше було вести переговори з футболістами, маючи за спиною фаната і мецената Кривоноса. Гравці першого складу — В. Трояновський, О. Александров, А. Молотай, Є. Котельников, В. Юн Чен-Ян, Є. Снітко, Б. Липський, М. Петров, А. Коновалов, В. Ковилін та інші. Вісім сезонів вінничани виступали у класі “Б” (1958–64, 1970 рр..), Стабільно займаючи провідні місця. У зональних групах “Локомотив” двічі займав перші місця (1959, 1963 pp.), Чотири рази — другі (1960, 1961, 1964, 1970 рр..) І два рази — треті (1958, 1962 рр..). Кількісний підсумок виступів у класі “Б”: всього проведено 280 матчів: 156 перемог, 74 нічиїх, 50 поразок, різниця м’ячів 435–221. Кращий бомбардир команди в класі “Б” — Михайло Петров, який забив у ворота суперників 37 м’ячів. Більше за всіх провів матчів за “Локомотив” в класі “Б” Віктор Юн Чен-Ян — 223. У 1964 році за підсумками фінальних ігор вінничани завоювали звання чемпіонів України та отримали право виступати у класі “А” (друга група), де провели п’ять сезонів — з 1965 по 1969 р. Кращий показник — 4‑е місце (1966 р.). У другій групі класу “А” вінницький колектив провів рівно 200 ігор (60 перемог, 80 нічиїх, 60 поразок, різниця м’ячів 203–193), кращий голеадор команди — Євген Снітко — 36 голів, він зіграв і найбільшу кількість ігор — 175.

З 1971 року футболісти “Локомотива” — “Ниви” — постійні учасники чемпіонатів СРСР серед команд другої ліги. Найвищий успіх команди — перемога в турнірі 1984 року і звання чемпіонів Україні (тренував тоді команду Юхим Школьников). У 1981 і 1985 роках “Нива” зайняла другі місця, в 1983 році — третє. За 19 років виступів в 2‑ій лізі команда провела 840 ігор: 343 перемоги, 241 нічия, 256 поразок, різниця м’ячів 1010–770. Кращі бомбардири команди — Павло Касанов та Сергій Шевченко, на рахунку яких по 127 забитих м’ячів. Абсолютний рекордсмен вінницької команди за кількістю ігор — Павло Касанов, який провів 513 матчів. Два сезони (1990–91 рр.). “Нива” виступала в буферній (західній) зоні другої ліги, де двічі зайняла 5 місце. У цей період команда провела 84 зустрічі: 38 = 23–23, м’ячі 110:69. Більше всіх м’ячів в цьому турнірі забив Сергій Шубін — 25, а Едуард Акбаров провів більше всіх матчів — 76.

У вищій лізі вінничани все ж пограли, але вже після здобуття Україною незалежності. А кубкові досягнення середини 80‑х, коли “Нива” (так команда називалася з 1979 року) перемагала елітні “Ростсельмаш”, СКА (Ростов‑на-Дону) та “Металіст”, увінчалися в 1996‑м виходом у фінал і, незважаючи на поразку від київського “Динамо” — 0:2, завоюванням пропуску в Кубок кубків.

Європейська епопея подолянам вдалася не дуже (естонський “Садам” пройти вийшло, швейцарський “Сьон” — ні) і стала … початком падіння команди. Вінницький клуб опинився у першій лізі, намагався повернутися в еліту, потім пережив ще два перейменування (від “Ниви” до ФК “Вінниця” та назад), а влітку 2005‑го і зовсім розвалився і насилу відродився, погравши в 2006‑му в аматорської лізі.

Наступна вершина була взята в 2010 році, коли підопічні гланого тренера вінницької “Ниви” Олега Федорчука у фінальному матчі Кубка Ліги здобули нищівну перемогу над командою “Гірник-Спорт” і таким чином вписали ще одну славну сторінку в свою історію.

За багато років вінницькі університети пройшли гравці збірної СРСР Стефан Решко, Василь Рац, Іван Вишневський, Вадим Тищенко, а також футболісти збірної України — Сергій Попов, Віталій Косовський, Олег Надуда, Сергій Нагорняк, Олександр Горшков. А інших видатних виконавців, завдяки яким вінницький футбол отримав визнання, — так багато, що одне тільки перерахування займе ще стільки ж місця, як і весь цей матеріал.

Окремо хотілося б відзначити тренерів, які внесли свою лепту у розвиток вінницького клубу і в міру своїх сил кували його славу після Жиліна, — Йосип Ліфшиць, Микола Кузнєцов, Абрам Лерман, Юрій Аванесов, Іван Терлецький, Юхим Школьников, Олександр Томах, В’ячеслав Грозний, Сергій Морозов, Олександр Іщенко, Ігор Яворський, Володимир Безсонов, Олег Федорчук.

Інформаційний відділ “Закарпаття”

Comments are closed.