Закарпатська столиця лозоплетіння Іза — одне з найбагатших сіл на Хустщині

У селі Іза Хустського району Закарпаття у жовтні варять лозу. За два місяці плестимуть з неї кошики, крісла, столи, вази, тарілки.

— На лозі все село живе: плетуть і вчителі, і лікарі, і попи, — каже Марія Галас, 47 років. — У нашій сім’ї з діда-прадіда плетуть. У райцентр на роботу їздять лише кілька людей. Всі сім тисяч селян живуть із лозоплетіння.

Іза розташована за 5 км від райцентру Хуст. Село одне з найбагатших у районі. Уздовж центральної вулиці стоять дво- і триповерхові будинки. Майже у кожному дворі — легковики та мікроавтобуси. На містках біля хат стоять меблі з лози, на воротах висять кошики, тарілки.

— Лозу збираємо на Буковині, Прикарпатті, Львівщині, — продовжує. — В’яжемо у снопи і на попутках додому веземо. Хто має городи, вирощує її сам. У вересні–жовтні збираємо врожай.

Марія Галас веде на город. Показує великий почорнілий казан.

— Свіжий верболіз варимо у ньому три години. Зв’язуємо в снопики і кидаємо у воду. Так треба робити, щоб лоза пом’якла, побіліла. Проварену чистимо від лушпиння, даємо просохнути на сонці. Потім сортуємо: тонку до тонкої, товсту до товстої. Дуже багато відходів. Бачте, які в мене руки чорні, то від верболозу. Висушена лоза має добре вистояти. На Миколи можна приступати до роботи.

Взимку селяни беруться до плетіння. Жінки роблять тарілки, кошики, абажури, іграшки. Чоловіки — меблі. Готові вироби фарбують і покривають лаком. На продаж вивозять з березня. Їдуть переважно в Одесу, Київ, Львів.

— Я все літо в Одесі просидів, — говорить місцевий Василь, 50 років. — Сідав на свою “трійку” і їхав у Затоку, Кароліно-Бугаз, Сергіївку. Там добре йшли декоративні тарілки та кухонні прикраси. Столичні пані часто брали від мене дамські кошики. Живу в Одесі на зйомній квартирі. Вона дорого обходиться, але за три тижні спродую весь товар. Люблю бувати там улітку, бо туди приїздять нескупі, довго не торгуються. А вдома, як біля хати зупиниться якийсь турист, то буде до останнього збивати копійку на товар. У Київ не їжджу, бо там мене двічі обікрали.

— Наші люди не люблять говорити про заробіток, — додає Марія Галас. — Сьогодні скажеш, а завтра податкова прийде.

За вироби з верболозу селяни правлять від 20 грн до 5–6 тис.

Сніжана РУСИН, Газета.UA