Закарпаття: Про ужгородського Ведмедя, мукачівського Коминаря та інших…

[Total: 0    Average: 0/5]

Про закарпатський парад пам’ятників і міст на чолі з мерами — існуючими і майбутніми.

Пересічний виборець (автор часто стикався  з цим під час журналістської практики) часто-густо має спрощене уявлення про Партію зелених, її цілі та завдання. Багато хто наївно думає, що вона займається, десь на рівні радянських піонерів, збереженням зелених насаджень та невеличкими локальними екологічними проблемами. Це – хибна думка!  Партія зелених хоче і робить усе для того, щоб облаштувати у великому масштабі все українське життя. Тому, з цієї точки зору, принагідно вирішив описати сучасну ситуацію в наших містах, здобутки місцевої влади і її певні прорахунки, які, втім, при докладанні певних зусиль можна легко ліквідувати…
З наближенням виборів до місцевих та обласної ради в засобах масової інформації активізувалася рекламна кампанія існуючих та майбутніх мерів Ужгорода, Берегова, Хуста.
Як правило, місцеві виборці бачать у першу чергу стан доріг, збереження і ремонт історичного середовища та порівнюють реалізацію даних програм у нас  і в сусідніх  областях України.
Бо ж у боротьбі за майбутніх туристів і грошові потоки всі засоби годяться.. Не лише рекламується старовина, але й створюються нові бренди. Інколи без дозволу останні й розкрадаються. Приміром, розкручені закарпатські бренди…
Тож почнемо  з Ужгорода.
Активно включається в Ужгородську виборчу кампанію Володимир Приходько. Він згуртовує активних городян задля відродження майбутнього обласного центру. Трохи дивно, щоправда, що на своїх бігбордах він сфотографований на пішохідному мосту. Хіба ж там, думається, майбутнє городян? Та це жарт. Хороший він чоловік і перспективний.  Адже і в своїх виступах у ЗМІ піддав критиці архітектурно-містобудівну політику попередніх ужгородських влад. Особливо ж звернув увагу на збереження історичного середовища, даючи при цьому містянам знати, що на проблемах міського господарства він розуміється.
Зате С.М.Ратушняк витягнув козирну карту у вигляді символу Закарпаття — Карпатського ведмедя. Подібного бравого Лева у Львові  неодноразово за різних ситуацій використовували галичани. Адже, згідно коментаря С.Ратушняка, в Ужгороді склалася традиція встановлювати пам’ятники-меморіали, що символізують печаль, смуток, утрати та смерть, і тим самим перетворюють наше місто на цвинтар. І тут Сергій Миколайович має рацію, бо крім Пагорба слави, є ще й монумент «Добровольцям Закарпаття» перед готелем «Закарпаття» біля площі Кирила й Мефодія. Останній,  завдяки діям чи радше бездіяльності міської влади, огороджений з головного фасаду від погляду глядачів густими і високими кущами та рекламними бігбордами, як на цвинтарі. А це не лише неповага до закарпатських добровольців, але і до витрачених значних бюджетних коштів на зведення цього монумента.
Звичайно, Ужгородський ведмідь, що активно тиражується і має почати тріумфальну ходу всією областю, виглядає, може, і дешевше за Коминаря, встановленого недавно в центрі Мукачева. Але Ужгородський ведмідь не тільки символізує рідний край, але й несе життєствердну світлу енергетику та спонукає до оптимізму, на думку нинішнього міського голови. Однак якщо між Ужгородом і Мукачевом іде постійне змагання за рейтинг, то уже два роки підряд перемагає місто над Латорицею, випереджаючи місто над Ужем по балах. Тому й не дивно, що і за третє та четверте місця між Береговом та Хустом іде негласне змагання. Про це крайові читачі дізналися, прочитавши заголовок у газеті «Трибуна» «Центральний майдан Хуста відреконструюють». Під цим заголовком чомусь подане фото… центру Берегова з спорудою угорського інституту ім.. Ф.Ракоці ІІ. Хоча Берегово за своїм економічним потенціалом і кількістю жителів менше від Хуста, проте, за кількістю пам’ятників у центрі, Берегово значно випереджає столицю Карпатської України. Щодо, скажімо, нових пам’ятників історичним діячам, пов’язаних із районним центром та Угорщиною. Додайте до цього термальний басейн і берегівські вина, не зіпсований сучасними архітекторами історичний центр Берегова, на відміну від центру Хуста. Згадаймо і не відремонтований Хустський замок. А потім візьміть і запитайте туристів: «Яке з цих двох міст більш привабливе?» Відповідь буде однозначна: «Берегово!» Тим більше, що в останньому скоро з’явиться розрекламований критий термальний басейн, який не поступатиметься якістю послуг знаменитим угорським купальням, яку повідомив мер Берегова Іштван Гайдош.
Тож і не дивно, щоб не пасти задніх мер Хуста М.Джанда для передвиборчої агітації вирішив використати важку артилерію в особі автора ескізу реконструкції центрального майдану  районного центру відомого українського архітектора Ореста Скопа, лауреата Державної премії імені Т.Г.Шевченка в галузі архітектури. Фахівець спеціально для Хуста розробив ескіз і дизайн незвичайних ліхтарів з граніту. А ще тут постане памֹятник Августину Волошину та Арка Соборності. — національні ідеологічні навантаження для приїжджого закордонного туриста.
Цікаво лише, чому мер Хуста не дуже дружив з міськими архітекторами в попередні роки? В разі ж порозуміння це б дало не менший результат у відтворенні площі при збереженні значних бюджетних коштів. Наприклад, у тому ж Берегові без запускання руки в бюджетну кишеню, завдяки постійній увазі міського архітектора до ремонту споруд у центрі, типовий радянський універмаг, що на площі Героїв та площі Кошута, різко видозмінився на сучасний лад. Після влаштування мансардного поверху з дахом, характерним для Берегова, з’явився і певний архітектурний історичний нюанс. Споруда скоро може стати ще однією візиткою райцентру.
А у центральній частині Хуста поряд із римсько-католицьким костелом Вознесіння Господнього на розі площі Корятовича і вулиці Карпатської Січі проводився ремонт двоповерхової споруди із заміною покрівлі даху. На головному фасаді замість дерев’яних вікон встановили пластикові. Як видно, архітектори, мабуть, і не погоджували, і не контролювали реконструкцію  будівлі в історичному центрі міста. Такими свавільними ремонтними заходами туристичної привабливості міста не досягти. Тому і доводиться кликати дорогих знаменитих «варягів» для рятування центру Хуста і надання йому ідеологічного навантаження. Залишається побажати творчих успіхів і нових пам’ятників, які б не символізували печаль і смуток, як за словами С.Ратушняка. сталося в Ужгороді
Із наведених вище прикладів бачимо, що для створення туристичних брендів доводиться витрачати значні кошти. І не лише на ремонт і реставрацію пам’ятників архітектури, історії та культури. Треба ще й працювати над відродженням місцевих народних промислів. Проведення фестивалів, у тому числі й пісенних, посприяє цьому. Звичайно, кандидати на посади мерів міст Закарпаття розпочали використовувати відомих артистів (а це розкручені бренди), не шкодуючи їх авторитету. Приклад — відомий співак Вакарчук знявся на пам’ять поряд з керівником торгової марки «Зіна» паном Миколою Жолтані. Без дозволу Вакарчука місцевий пан те фото розмістив на бігборді. Отримав по шиї. А чи розкаявся?
До речі, пригадаймо 70-80 роки минулого століття, а з ними і відому на весь світ пісню автора і композитора М.Машкіна «Верховино, мати моя» та інші його твори у виконанні ансамблю Довжанського лісокомбінату «Боржава». Так от, розкручений на Закарпатті бренд «Верховина» украдений Івано-Франківською областю, райцентром Жабь. Район там перейменували на Верховинський.
Закарпатські співаки — вихідці з Іршавщини — примножують славу інших регіонів. Степан Гіга виступає в Івано-Франківській філармонії, а наш земляк Іван Попович на ювілейний концерт творчої діяльності у Київському палаці «Україна» запросив для супроводу ансамбль пісні і танцю не Закарпатської, а Івано-Франківської філармонії. Виникає запитання, чому обласна влада не бореться за імідж Закарпаття і недостатньо підтримує закарпатських митців? Чому із нашого краю крадуть бренди, а ми й уваги не звертаємо, недорожимо своїм багатим прекрасним краєм?

Василь ЗУБАЧ, м.Ужгород, Karpatnews.in.ua

Comments are closed.