У “Горняткові доброти” закарпатки Юлії Драгун — знайомий-незнайомий сільський світ

[Total: 0    Average: 0/5]

Наше знайомство з пані Юлією відбулося торік. Вона завітала в редакцію газети з першою своєю поетичною збіркою під назвою «Хто раніше всіх встає?». Тоді найбільше вразили мене у цій жінці її доброзичливість, щирість, любов до людей. А коли прочитала її збірку, то зрозуміла, що Юлія Драгун має талант від Бога. І велике спасибі їй за те, що вона знайшла можливість свій талант все ж таки реалізувати.
ХТО РАНІШЕ ВСІХ ВСТАЄ?

Звісно, хто! Юлія Драгун. Так написано і на її візитці, яку вона залишила мені.

– У селі мусай рано вставати, – каже письменниця. – До роботи кличе господарство, город. А ще потрібно і смачний сніданок приготувати, і внуків побавити! За день стільки справ перероблю, але втоми не відчуваю. Бо є натхнення писати.

Колись у дитинстві моя співрозмовниця дуже мріяла стати вчителькою. Та не судилося. Довелося попрацювати на місцевих заводах, бо сім’ї потрібно було ставити на ноги п’ятьох доньок, ростити їх без батька, який помер, коли майбутній письменниці ледве виповнилося рочок. Саме тому Юлія Драгун і працювала, й одночасно вчилася у вечірній школі. Вийшла заміж. Пішли діти. Життя закрутилося так, що не встигла й помітити, як на порозі вже – осінь. Але її осінь – щедра, врожайна, прихильна до неї. Сонячна. Золота. Щаслива. А щаслива тому, що нарешті здійснилася мрія. Мрія, яку все своє життя Юлія Драгун пестила й плекала в душі: вчити дітей добру власне через написане нею слово, відтак вмінню ділитися радістю кожного дня. Адже кожен день є неповторним, і навіть в ті моменти, коли робиться сумно і дуже хочеться плакати.

У письменниці на диво рідкісна і мудра філософія життя. Секрет простий: завжди треба керуватися Божими заповідями. Їх читач знаходить у її книзі “Горнятко доброти” відразу ж на першій сторіночці. І що б не робили її герої – зайчики і білочки, кротики і котики, сороки і синички, півники й качата, хлопчики й дівчата, в результаті всі вони в неї у фіналі стають гарнішими душею, розумнішими, добрими.

У “Горняткові доброти” — багатьом знайомий переважно сільський світ. Авторка та її маленькі персонажі знають його досконало, бо живуть у ньому. Цей світ вона показує й міській малечі. Тобто тим своїм читачам, котрі живуть у великих та малих українських містах. Як і годиться, кожне оповідання та вірш є оптимістичними, тут завжди добро перемагає зло, а правда є переможницею над кривдою і брехнею.

“У КОЖНОМУ ДОМІ КНИГ МАЄ БУТИ БІЛЬШЕ, НІЖ ІГРАШОК”

Власне в цьому переконана Юлія Драгун. Краще дитині подарувати гарну повчальну книгу, ніж якогось трансформера, каже вона. Книга вчить людяності, порядності, виховує найкращі позитивні риси і якості в дитини. І та дитина, котра змалку читає казки, вірші чи оповідання, ніколи в дорослому житті не зламає деревце і не буде аморальною. Але книги не треба колекціонувати. Їх слід передусім читати. Читати всім: і дітям, і їхнім батькам, і дідусям, і бабусям. “Горнятко доброти” – якраз сімейна книга. Вона адресована і малим, і дорослим.

— Як вам пишуться вірші та оповідання? – запитую.

– З дитинства любила творчість. Звісно, вже тоді розпочала писати вірші та оповідання, – відповідає Юлія Драгун. – Але нікому не хвалилася цим. Якось не до того було. А все вирішилося, коли внук Михайлик готував малюнок для дитячої телепередачі. Він вирішив доповнити його поезією. І попросив мене допомогти йому в цьому. Я написала. Внук намалював малюнок. Відтак відправили свій доробок телевізійникам. Згодом нам прийшла відповідь, мовляв, редакції дуже сподобався мій вірш. Мене попросили написати ще і надіслати. Відтоді я намагаюся достукатися до дитячих сердець. Хочу їм передати таку істину: якщо вони ділитимуться добром, то воно завжди повертатиметься до них.

Юлія Драгун каже, що пише і для дорослих. Нині у її творчому доробку є поезії про кохання й розлуку, про зраду і ревнощі. А ще набрала чітких обрисів проза — оповідання про долю молодої сільської вчительки “Кохання з портрета”. Але найбільше вона любить складати історії саме для дітей.

До речі, її “Горнятко доброти” нараховує чимало тематичних віршів, які вчителі можуть використовувати у своїх шкільних сценаріях. Наприклад, є так звані різдвяні, великодні, патріотичні. Є навіть “Молитва за хвору маму”, “Господи помилуй”, “Дай нам щастя, Боже”, “Прийшов Святий Миколай”, “Маленька Марія”. В книзі вміщено і цикл віршів, які розповідають нам про всі чотири пори року на Закарпатті. А деякі вірші пані Юлії вже покладено на музику. Тобто вони стали піснями. А постаралася подруга — вчителька музики Галина Гордійчук.
У Юлії Драгун попереду ще багато безсонних ночей, якими вона писатиме маленьким і дорослим читачам свої поетичні рядки та прозові твори. Дай їй, Боже, натхнення і сили!

Вона теж вдячна Всевишньому за те, що подарував їй і цей талант, і дуже гарну родину, яка робить усе можливе, аби книги їхньої мами приходили до читачів у найвіддаленіші села, у дитячі будинки. Ще одна заслуга її синів у тому, що творчістю нашої закарпатської літераторки зацікавилися й закордонні видавці. Останні нині роблять переклад творів Юлії Драгун чеською мовою. Пощастило їй також і з добрими людьми, котрі підтримали дебютантку. А ще має вона двох чудових, гарних і неповторних невісток, з якими живе в гармонії. “Вони мені, як доньки, — зізнається. – Ніколи не скривдять. Завжди мене у всьому розуміють. В принципі, як і я їх!”.

Пишається пані Юлія і своїми талановитими внуками Михайликом та Володимиром, котрі взяли участь у художньому оформленні “Горнятка доброти”. Є в книзі й малюнки Аліни Тяско та Івана Томишинця – учнів Новоселицької ЗОШ І—ІІІ ступенів.

ТАКИХ СВІТЛИХ ЛЮДЕЙ НЕ ТАК УЖЕ Й БАГАТО…

Нині село Новоселиця, де власне й мешкає письменниця, пишається нею. Бо без пані Юлії не обходиться жодне шкільне чи сільське свято. Презентації та творчі вечори часто проходять і в Тячеві, відбулися навіть в Ужгороді та Києві. До слова, приємний факт! Нещодавно у столичному конкурсі “Краща книга України” видавництво “Карпати” за книгу “Горнятко доброти” у номінації “Світ дитинства” було нагороджено дипломом ІІІ ступеня. Це — перемога і видавців, й особисто Юлії Драгун. На виставці-ярмарку відзначили, що твори сільської літераторки завдяки місцевій, зрозумілій для читацького загалу тематиці і християнській спрямованості вже стали популярні в українських школах та дитсадках.

Але до слави та визнання хоч і була дорога довгою, та це не змінило ні характер, ні ставлення до себе й людей у дитячої письменниці з Тячівщини. Вдома в неї все до ладу. Її хата потопає в квітах й усміхається до гостей вишиваними рушниками, серветками. У вишивці пані Юлія теж знаходить розраду. У ній прихована навіть і печаль та сум цієї талановитої сільської жінки. Але все ж таки на рушниках є найбільше червоних ниток, яскравих квітів – любові до життя.

– Я дуже багато роздарувала своїх вишиваних рушників родичам, знайомим, – каже.

Юлія Драгун не тільки сама пише, але й багато читає. За роки вже має гарну домашню бібліотеку.

– З газет у мене найулюбленішою є “Новини Закарпаття”…

Душею почувається на двадцять, додає. Якби не хвороба, яку нажила собі за довгі роки важкої, виснажливої, навіть нежіночої праці на ДОКу, в автодорі, на металозаводі, то й на здоров’я б не скаржилася. Вже довелося пережити кілька операцій.

– Коли мені доводиться перебувати в лікарні, то рятують молитви й вірші. Жодного дня не минає, аби я не писала. Я дуже вдячна Господу, що дав мені цей талант. Він тримає, додає оптимізму, окрилює, ощасливлює мене. Звідкись зсередини знаходжу сили перемагати недугу, жити далі. Підтримую й інших хворих у палаті своїми творами. Радісно так стає на душі від цього.

Таких світлих людей, як Юлія Драгун, не так уже й багато. Тому хочеться побажати цій жінці, аби все в неї було гаразд. І нехай те душевне тепло і добро, яке вона дарує іншим, повертається до неї сторицею. На її прикладі бачимо, що двері відкриваються тим, хто стукає. А вона стукає до кожного дитячого сердечка своїми добрими й переповненими любов’ю книжечками!

Маріанна Шутко, Новини Закарпаття, Закарпаття онлайн.БЛОГИ

Comments are closed.