Начальник КРУ області Микола Рябець: «Недоліки в обліку солерудника призвели до недостовірної фінансової звітності»
Врятувати Солотвинський солерудник на сьогодні може хіба що диво. Або якщо терміново знайдеться інвестор, готовий викинути кілька сотень мільйонів гривень на вирішення проблем консервації старих шахт та розробку нових. І це лише за умови, якщо держава «відпустить» підприємство у вільне плавання. Таких висновків дійшли працівники КРУ в Закарпатській області, провівши державний фінансовий аудит діяльності Державного підприємства «Солотвинський солерудник» за 2008-2009 роки. Детальніше про результати дослідження – у розмові журналіста газети «НЕДІЛЯ» з начальником КРУ в Закарпатській області Миколою Рябцем.
Солотвинський солерудник — унікальне багатство регіону
– Миколо Михайловичу, чи можна кількома словами нагадати тим читачам, котрі не знають про солерудник, про його унікальність?
– Можна звичайно. У цьому контексті перше й найважливіше: Кабінет Міністрів України вніс ДП «Солотвинський солерудник» до переліку таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Солерудник є містоутворюючим підприємством селища міського типу Солотвино. Крім того, шахти Солотвинського солерудника віднесені до Переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує спеціальних заходів щодо запобігання шкоди життю і здоров’ю громадян та навколишньому природному середовищу. Власне на базі Солотвинського родовища більше двох століть шахтним способом ведеться видобуток солі з 9 шахт. Протягом останніх років ДП «Солотвинський солерудник» здійснював видобуток солі із шахт № 8 і № 9. Однак, якщо у 2000 році видобуток солі становив 246,5 тис. тонн, то у 2007 році видобуток склав лише 21 тисячу тонн.
– Наскільки мені відомо, солерудник славиться ще й бальнеологічними властивостями?
– За своїми цілющими бальнеологічними властивостями Солотвинське родовище не має аналогів не тільки в Україні, а й у світі. У підземних виробках соляних шахт № 8 та № 9 з 1968 року діяли відомі Українська алергологічна та Закарпатська обласна алергологічна лікарні, у яких щороку лікувалися майже 6,5 тис. хворих на бронхіальну астму. Всього ж такого лікування потребують, за даними Міністерства охорони здоров’я України, близько 2 мільйонів наших співвітчизників.
– Миколо Михайловичу, то чи з’ясували аудитори КРУ, в чому біда солерудника, чому почалися процеси його руйнації?
Можна сказати, що так, але з’ясовували це питання не так ревізори, як науковці. Наші ж спеціалісти посилалися на висновки компетентних джерел. Власне ж якщо повернутися до самого аудиту, то в ньому відзначено, що повені 1995-1996 років та 2001 року погіршили гідрогеологічну ситуацію та збільшили надходження води в діючі шахти, що призвело до утворення карстових провалів. А аварії 2004 року та 2006 року призвели до зупинки видобутку солі у лютому 2007 року та закриття підземного відділення Української алергологічної лікарні з 01.09.2008 р. у зв’язку з неможливістю безпечної роботи.
У періоді, що підлягав аудиту, підприємством здійснювалися роботи з ліквідації наслідків затоплення, роботи з консервації шахти № 9 та підтримки і захисту гірничих виробок шахти №8 від збільшення водопритоку, які частково фінансувалися за рахунок коштів державного бюджету.
Основним видом господарської діяльності підприємства, а, отже, й діяльністю, що принесла основний дохід у 2008-2009 роках, була реалізація послуг зі спуску-підйому хворих алергологічних лікарень, підземні лікувальні відділення яких знаходились у підземних гірничих виробках шахт. У травні цього року, сталася повторна аварія в стволі шахти № 8, що стало причиною припинення роботи підземних відділень алергологічних лікарень.
Аудит підприємства: до проблемної ситуації призвели і зовнішні, і внутрішні фактори
– Миколо Михайловичу, то яких висновків дійшли аудитори КРУ?
– Як з’ясували аудитори, на забезпечення виконання заходів, визначених Планом проведення першочергових заходів щодо стабілізації роботи ДП «Солотвинський солерудник» на 2008–2009 роки, а також на забезпечення підприємством повноти отримання можливих доходів та на ефективність його фінансово-господарської діяльності у досліджуваному періоді мали негативний вплив як зовнішні, так і внутрішні фактори ризику. Перший з них – невиконання рішень, прийнятих міжвідомчою комісією у липні 2008 р. та не внесення узгоджених пропозицій, відповідно до компетенції Мінагрополітики, МНС, Мінприроди, Мінпромполітики, Мінрегіонбуду, МОЗ, Мінтрансзвязку, Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіну, Мінюсту, Держгірпромнагляду, Закарпатською ОДА не дозволило своєчасно здійснити комплекс робіт зі стабілізації роботи підприємства, забезпечення безпечної експлуатації шахт і підземних відділень алергологічних лікарень та приведення територій Солерудника у безпечний стан. Так, не розроблена комплексна державна програма «Солотвино», яка мала б передбачити весь комплекс робіт з приведення територій у безпечний стан, відселення мешканців з житлових будинків, розміщених на ділянках, де існує загроза карстових провалів, та можливої безпечної експлуатації підземних відділень алергологічних лікарень. Другий фактор – на жаль, і досі не вирішене питання залучення ефективних інвесторів.
– А фінансування солерудника з Державного бюджету? Воно ж постійно було поганим. Чи не вплинуло й це на роботу підприємства?
– Безперечно, якби були стабільні фінансові вливання, то можна було б говорити про певне гальмувати руйнування і самого рудника, і селища Солотвино. Проте, на жаль, фінансування з Державного бюджету у 2009 р. становило всього 24% від затверджених кошторисних призначень та ледве 10 відсотків від визначеної підприємством потреби.
Проте існують ще й інші причини, пов’язані з коштами. Так, за нашими висновками, при плануванні видатків на фінансування заходів щодо стабілізації роботи підприємства не враховано науково-обґрунтовані висновки та рекомендації щодо реальної ситуації, яка склалася у межах гірничого відводу ДП «Солотвинський солерудник», а це, відповідно, вплинуло на актуальність виконання вже запроектованих робіт. Крім всього сказаного, треба додати ще й те, що через недостатність фінансування практично не виконано комплексу робіт, передбаченого проектом «Консервація шахти № 9» та Планом проведення першочергових заходів щодо стабілізації роботи підприємства.
– А таке поняття як ефективні управлінські рішення? Подібне аудитори КРУ досліджували?
– Досліджували, і, як засвідчують результати аудиту, неприйняття своєчасних управлінських рішень з боку органу управління щодо використання майна, зокрема ініціювання передачі у комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури, своєчасного списання основних засобів та проведення консервації об’єктів, що втратили статус активу, призвело до втрати підприємством доходів на суму 130 тис. грн. та здійснення непродуктивних витрат на суму 437 тис. грн. Крім того, послаблення підприємством уваги до обліку та збереження майна призвело до неефективних витрат на загальну суму 730 тис. грн. та втрати доходів на суму 10 млн. грн.
Загалом недоліки в обліку солерудника призвели до недостовірної фінансової звітності. Валюту балансу станом на 31.12.2009 року занижено на 3,7 млн. грн., а непокритий збиток підприємства завищено на 3,5 млн. грн.
Вихід є, було би бажання
– Миколо Михайловичу, чи мають аудитори КРУ своє бачення виходу з проблемної ситуації, яка склалася навколо солерудника. Чи це вже в принципі неможливе?
– Я скажу так: вивчаючи загальні результати проведеного аудиторського дослідження, аудиторська група запропонувала низку заходів, необхідних для якісних змін в управлінні, стабілізації діяльності та приведення у відповідність до вимог чинного законодавства обліку і звітності ДП «Солотвинський солерудник». Зважаючи на ситуацію, яка склалася на підприємстві, і насамперед на неможливість зупинити процеси надходження підземних вод до гірничих виробок, внаслідок чого відбуваються незворотні руйнівні процеси приповерхневого масиву та утворюються карстові порожнини і провали, потрібно підтримати пропозиції Мінагрополітики щодо визначення головного розробника Комплексної державної програми «Солотвино».
– А видобувати й надалі сіль можна?
– Згідно з висновками проектних та науково-дослідних установ про те, що подальше використання пластів солі в кількості понад 250 млн. тонн на цьому родовищі можливе у разі зміни способу видобування, що потребує значних капіталовкладень, слід порушити питання щодо вилучення ДП «Солотвинський солерудник» із переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Тоді можна буде говорити про створення акціонерного товариства без втрати контрольного пакету державою. Водночас на рівні Мінагрополітики, у підпорядкуванні якого перебуває солерудник, необхідно забезпечити проведення повної інвентаризації всіх активів та пасивів ДП «Солотвинський солерудник». Загалом, на нашу думку, висновки й рекомендації аудиторів допоможуть відродити унікальний солерудник, адже другого такого в Європі немає.
Наталія ЛОГОЙДА, газета «НЕДІЛЯ»