Ужгородському аеропорту для встановлення спеціальних глісадних вогнів вздовж посадкової смуги потрібно 600 тисяч гривень

Після призначення керівництво області окреслило пріоритети роботи аеропорту: сертифікація та реконструкція аеропорту. Володимир Горинецький розповів про плани та своє бачення щодо того, як збільшити прибутки аеропорту, пасажиропотік, кількість рейсів та залучити нові авіакомпанії для співпраці.

“Людей ввели в оману, видаючи їм землі під забудову…”

— Володимире Йосиповичу, пройшло майже 3 місяці з часу, відколи вас призначили керівником аеропорту. В якому стані вам дісталося підприємство, які проблеми вам перейшли у спадок?

— Я ознайомився з проблемами ще до призначення на цю посаду, під час роботи керівником в службі охорони аеропорту. Перше враження – пригнічення. Ситуація, що склалася в аеропорту – специфічна і складна. Однак, вона відображає загальний стан малих аеропортів, що знаходяться в комунальній власності. В інших областях – аналогічні проблеми.

— Чи вирішуються якось проблемні питання із забудовою довкола аеропорту. Як до цього взагалі можна було допустити?

— Сумнозвісна ситуація із забудовою приаеродромної території не може не хвилювати. Розпочали будувати без відповідного погодження, дозволів і формування якоїсь цілеспрямованої політики по забудові. Ще у 2003 році Ужгородська міська рада прийняла рішення про виділення земельних ділянок у безпосередній близкості до аеропорту. Цим самим було порушено Повітряний кодекс України. Від цього постраждав не лише аеропорт, а й забудовники і невинні люди, що тепер проживають у постійній зоні шуму та радіовипромінювання. Людей ввели в оману, видаючи їм землі під забудову. Після такого будівництва літаки вже не могли приземлятися на посадку та підніматися у повітря зі сторони Ужгорода. Досі основні наші літаки другого і третього класу здійснюють польоти тільки з боку Словаччини, перетинаючи державний кордон. Це незручно, бо потрібно домовлятися з нашими сусідами. Але зараз вирішується питання про те, аби знову відновити польоти у бік міста. Це буде дозволено повітряним суднам четвертого класу (D), під відповідним кутом посадки, у денний час. Що стосується літаків вищого класу, то вони вже з боку міста не будуть приземлятися й підніматися у повітря, адже побудовані будинки вже не знесеш. Це неможливо юридично.

— Як відомо, комісія з авіабезпеки поставила вимоги до аеропорту щодо усунення деяких недоліків. Якщо цього не буде зроблено, то в аеропорту відберуть ліцензію. Комісія дала на це час – 3 місяці. Що ж зроблено ?

— Забудова територій, прилеглих до аеропорту – одна з причин, чому комісія з авіабезпеки Державної служби авіації й транспорту продовжила ліцензію на діяльність аеропорту лише на найближчі три місяці. Але зараз ми виконали деякі вимоги комісії і вона продовжила нам термін сертифікації ще на 6 місяців. Так, ми покращили систему авіабезпеки, провели навчання персоналу. Залишилося усунути ще два недоліки, але це вимагає значних фінансових витрат. Ми мусимо за півроку вирішити ще деякі питання з авіабезпеки та закупити необхідне обладнання. Якщо ми це зробимо, то нам продовжать термін сертифікації летовища ще на 3 роки.

“На встановлення спеціальних глісадних вогнів вздовж посадкової смуги потрібно 600 тисяч гривень…”

— Серед тих двох недоліків, які ви назвали є, мабуть, питання заміни світлосигнальної системи аеропорту і приладу для огляду багажу?

— Так, це теж проблема.. На закупівлю інтроскопа (приладу для огляду багажу) потрібно близько 900 тисяч гривень, і самотужки госпрозрахунковому підприємству, яким є наш аеропорт, із цим не впоратися. Також нам необхідно провести заміну огорожі аеропорту – має бути відповідна її висота. Зараз шукаємо варіант, яким чином із мінімальними затратами вийти з цієї ситуації. Грошей, що надходять з обласного бюджету, поки що замало. Слід також витратити чималу суму коштів на те, аби аеропорт працював у цілодобовому режимі. На встановлення спеціальних глісадних вогнів (високої інтенсивності) вздовж посадкової смуги потрібно 600 тисяч гривень. Вже зроблено проект щодо встановлення такого освітлення. Наразі це питання вирішуємо за рахунок власних можливостей. Заміна освітлення означатиме покращення ситуації з авіаційною безпекою. Пілотам легше буде сідати вночі та в умовах слабкої видимості, туману.

На щастя не маємо проблем зі злітною смугою. Хочу нагадати, що сьогодні наш аеропорт здатен приймати літаки Saab-340, Embraer–145, ATR-42. Нещодавно підписали угоду на базування транспортних літаків АН-12. Цим літакам ми забезпечуємо усі вимоги безпеки. Ми можемо прийняти навіть Boeing 737–100 при хороших погодних умовах. Але ми не ставимо собі за мету прийом величезних літаків, адже наш аеропорт – регіональний і його мета – підвозити людей до потужних хабів, тобто до Харкова, Києва… А там пасажири вже пересядуть на той літак, який їм потрібен.

— Чи є у вас плани стосовно збільшення пасажиропотоку, завантаженості рейсів ?

— Завантаженість рейсів зараз – на рівні 65%. Наведу деякі цифри. Так, за 10 місяців 2010-го року з аеропорту “Ужгород” відправлено 617 рейсів, із них 119 – міжнародні. За цей період послугами аеропорту скористалися 8104 чоловіка. Це – нормально. Правда, цей відсоток (65%) коливається. Стабільності немає. Попит на перевезення  виникає спонтанно. А в разі, якщо аеропорт не може спрогнозувати певну динаміку, то, відповідно, не може і розмовляти з авіакомпаніями про якісь можливі преференції, до прикладу, про зниження вартості квитків.

Є у нас один цікавий задум стосовно будівництва ангарів для стоянки літаків. Якщо це станеться, то летовище зможе приймати значно більше повітряних суден. Також зараз нашим аеропортом цікавиться англійська компанія “Shanti”, яка займається інвестуванням саме в аеропорти. З ними тривають переговори, визначається інвестиційна привабливість нашого аеропорту. Плануємо використовувати його не лише для перевезення пасажирів, але і для транспортування  вантажів. Якщо будемо працювати з вантажними перевезеннями більш ефективно – отримаємо необхідні кошти і  забезпечимо технічне переоснащення аеропорту задля покращення пасажиропотоку.

Доцільно також було б збудувати  віп-термінал. Це дасть змогу привести до єдиного архітектурного ансамблю будівлю аеропорту, змінити його зовнішній вигляд та зробити зручнішим для пасажирів.

“Туризм без авіаційного транспорту – це не туризм…”

— Аеропорт має статус міжнародного, хоча сьогодні має лише один рейс до Києва ? Чи це нормально ?

— Усе залежить від рентабельності чи нерентабельності рейсів. Ви знаєте, що у нас був рейс до Будапешту. Його вже немає, бо він був нерентабельним. Справді, зараз з Ужгорода літаки відправляються лише на Київ. Прямують вони до столиці щодня (вранці). Однак, спробуємо збільшити кількість рейсів. Можливо,  вже в грудні з Ужгорода, три рази на тиждень, відправлятимуться літаки на “Жуляни”. Від нас буде виліт о 16-й годині. На днях маємо дійти згоди стосовно цього маршруту. Також плануємо рейси в Тель-Авів (Ізраїль), але поки авіакомпанія, що обслуговує цей напрямок, ще не визначилася. Вона визначає, чи буде рейс рентабельним. А може їй просто не вистачає літаків.

Щодо чартерних рейсів, то тут маємо багато планів. Аеропорт готовий співпрацювати з нашими туристичними операторами, але тільки при належному підході до цієї справи. Ми могли б із ними розробити чартерні рейси в Болгарію, Туреччину чи в деякі  інші країни. Зараз закарпатцям, які хочуть авіатранспортом дістатися до Туреччини, потрібно спершу автобусом чи поїздом доїхати до Львова, а вже звідти є літак. Можна усунути ці незручності. Але знову ж таки – наповненість літаків має бути відповідна. Якщо ми вийдемо на необхідну кількість пасажирів, то організувати такі рейси – не проблема. З весни ми будемо цим займатися. Перспективу аеропорту я бачу саме у налагодженні співпраці з туроператорами, що працюють на Закарпатті. Ужгородський аеропорт вже має такі напрацювання. До прикладу, є чартерний рейс з Воронежа. З Росії приїжджають на Закарпаття туристи. Якщо працює одна така ланка, то за хорошої співпраці можна буде створити і інші. За рахунок туризму аеропорт буде заробляти. Туризм без авіаційного транспорту – це не туризм.

— Коли в ужгородському аеропорту розпочалися проблеми, деякі депутати міськради говорили, що місту аеропорт не потрібен, мовляв, через нього – одні збитки. Тоді ж пішла мова про інвестиційний проект нового сучасного аеропорту, який можна збудувати між Ужгородом та Мукачевом… Як ви ставитеся до такої ідеї ?

— Знаєте, не правий той, хто заявляв чи заявляє про те, що аеропорт не потрібен місту через малу кількість пасажирів чи неспроможність ними купувати дорогі квитки… Це не правда, бо є достатньо людей, які користуються послугами аеропорту. Проте, не можна розглядати аеропорт лише як комерційний підрозділ. Треба розуміти те, що на базі аеропорту здійснює бойове чергування МНС та прикордонна служба авіації, діє метеослужба. Не менш потрібною є санавіація. Нам потрібні гелікоптери, оскільки Закарпаття – гірський край, де бувають катаклізми. Окрім того, аеропорт просто необхідний, враховуючи геополітичне розташування краю. Я вважаю, що якщо хтось сказав, що аеропорт не потрібен, то це також може означати те, що він хоче бачити аеропорт в іншому місці, але тільки не в Ужгороді. В такому разі, до цього потрібно підходити прагматично: побудувати аеропорт – справа не одного дня. Якщо знайдуться на це кошти, то нехай будують, але нехай і залишають ужгородський аеропорт. Так, з`явиться конкуренція, один аеропорт витіснить інший, але у Європі є багато прикладів, коли на компактній території є два аеропорти, що функціонують паралельно, не заважаючи один одному. Менший аеропорт там використовують, як “сіті-аеропорт”. На ньому літають, як правило, бізнесмени, високопосадовці…І, треба розуміти, що Ужгород – це обласний центр. У більшості людей відвідання Закарпаття розпочинається саме з Ужгорода. Аеропорт має зручне розташування. Тому навіть при побудові другого аеропорту на Закарпатті, актуальність  летовища в Ужгороді не пропаде.