Українська еліта — тотально неосвічена!
Одною з найбільших вад українського суспільства письменник, журналіст і літературознавець Дмитро Стус вважає тотальну неосвіченість, особливо – еліти. Про це Дмитро Стус зазначив в інтерв’ю ZAXID.NET .
«Вважаю, у нас є кілька глобальних проблем, про які ніхто не говорить, а ті проблеми, про які усі говорять – то зовсім і не проблеми. По-перше, ми, українці, а особливо наша еліта, тотально неосвічена», – зазначив Стус.
«За 20 років незалежності ми не з’ясували навіть, чого хочемо як держава і які у нас спільні цілі. Бракує банального розуміння: ці цілі у нас спільні, а ось в цьому й цьому ми бачимо світ по-різному. Ми ж регіональні відмінності, яких менше, ніж спільних цінностей, за всяку ціну прагнемо нав’язати іншим, і в результаті все руйнуємо. Ми безвідповідальні та необов’язкові. „Сказав і не зробив” – одна з наших національних рис. Особливо українських чоловіків. Наші жінки таки обов’язковіші. Думаю, це національна чоловіча проблема. Теза „Чоловік сказав – чоловік зробив” – точно не про нас. Ну, принаймні мене ця наша риса дратує більше, ніж будь-що інше. А ще ми не вміємо любити себе, а відповідно й усіх інших. Ми не віримо одне одному. Ми обираємо людей від зворотного (голосуємо “проти”, а не “за”), не усвідомлюючи, що голосувати треба насамперед за себе, а не проти когось чи чогось, яким би важким не був вибір. Усе залежить від нас. Питання благополуччя родини, свого будинку, своєї вулиці, свого міста – ось це питання, якими треба займатися насамперед», – наголосив письменник.
«Наша освіта, культура, журналістика порівняно із польською – це небо і земля. Ми навіть з російською не витримуємо жодних порівнянь. 20 років країна не переймалася культурою, і думаю, що сьогоднішні суспільні реалії – лише початок сплати боргу за цю тотальну неувагу. Плата може виявитись ще більшою», – наголосив він.
Що ж стосується прогнозів щодо розвитку України, Дмитро Стус зазначив: «Мої прогнози дуже оптимістичні, але нас будуть бити. І битимуть нас доти, доки ми не відчуємо відповідальності за свої вчинки. І не треба при цьому плакати і говорити, які ми бідні. Ми цього заслуговуємо».
