Закарпаття: Книжка про міжгірського художника-різьбяра Юрія Павлович побачила світ у Косові
Вихід у світ книги — очікувана подія для читацького загалу. Поява цього ошатного видання, що виконаний на суперкласному поліграфічному рівні (видавництво “Писаний Камінь”, м. Косів) особливо приємна новина, адже в ній розповідається про людину, яка живе і творить у нашому верховинському краї.
Її автор Аделя Григорук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії “Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство” Академії педагогічних наук України, редактор газети “Освітянський вісник” вже самою назвою підкреслила про кого мова і лаконічно та влучно мовить про кредо життя персонажа друкованої праці “Юрій Павлович: бути собою”.
Мешканець Міжгір’я — художник-різьбяр зайвих рекомендацій не потребує. Його персональні виставки відбувалися у кількох містах, у тому числі Києві, під час яких на адресу маестро мистецтва за те, що різцем спроможний оживити дерево, надавши йому чарівну величаву красу, линули тільки гучні відгуки. Юрій Юрійович отримав Гран-прі на ХІІ Міжнародному гуцульському фестивалі в м. Косів, ставав лауреатом мистецької премії ім. Данила Щербаківського. Він — член Національної спілки майстрів народної творчості, а п’ять років тому Указом Президента України йому присвоєно почесне звання “Заслужений майстер народної творчості України”. Хоча титули, нагороди для майстра далеко не головне, суть для нього — творчість. Її можна охрестити фанатичною, бо такою продуктивністю праці можна лиш захоплюватися і по-доброму позаздрити, брати у приклад. Трудиться він з дня в день не тільки для того, щоб глибше розкрити свій Божий дар, але й тому, аби своїми творами примножити українську національну культуру. Це благородне прагнення Юрія Павловича кваліфіковано відображає у книжці літературознавець Аделя Григорук.
Видання цікаве багато чим. Тут поміщені світлини диво-творів різьбяра — як тематичні тарелі, так і хрести, бартки, пістолі, калачі. Ближче з Павловичем читач може познайомитися, переглянувши фотознімки з різних періодів його життя, а особливо — надруковані вірші глибокого поетичного і мудрого філософського змісту, автором яких є він сам.
Предків гніздо чисте,
З твоїх красот незрівняних
Зроблю я намисто.
Сплету дивний я віночок
З твоїх краєвидів,
Хто побачить, щиро скаже:
Такого’м не видів.
Це уривок з вірша “Гуцулії”, в якому Юрій Юрійович зізнається у закоханості у цей самобутній край на все життя, з яким його поріднило мистецтво, котре тут має давнє і міцне коріння. Один з розділів книги заголовком “Гуцульщина — вівтар його любові” яскраво ілюструє це почуття і водночас натхнення, котре черпає з криниці народної творчості Гуцулії.
І про нього пишуть ліричні рядки. Процитуємо бодай фрагмент рим Ілли Злобіної:
Абетка Майстра і Творця завіти,
Лиш той спізнає суть її добра,
Хто, як Павлович, вміє душу гріти!
До речі, на початку нинішнього грудня у відомому туристично-рекреаційному центрі — селі Криворівня (Верховинський район Івано-Франківської області) у літературно-меморіальному музеї І. Франка пройшла, без перебільшення, з великим успіхом презентація книги “Юрій Павлович: бути собою”. Незабаром відбудеться і наступна — в Івано-Франківському університеті ім. В. Стефаника. Можна прогнозувати, без всяких сумнівів, новий успіх славного майстра Карпат.
Василь Пилипчинець, “Верховина” для mizgir.com.ua