Закарпаття: Перечинська РДА повідомила колектив Порошківської сільської лікарні про можливе закриття

[Total: 0    Average: 0/5]

Без медобстеження та лікування — так може закінчитися для деяких сіл України державна адмінреформа. Серед перших її подих відчули жителі Перечинщини — тут дві сільські лікарні уже зовсім скоро можуть зникнути. Чи легко буде людям добиратися на лікування до райцентру? Чи готові пацієнти до такої реформи?

Дала Данія, забирає… Україна

“Я 42 роки пропрацювала на фермі, – не приховує емоцій жителька Порошкова і пацієнтка стаціонару Олена Яльч. – Гроші на будівництво колгосп виділяв і з моєї зарплати. То невже на старість маю їздити до іншої лікарні? Якщо треба, прийду сюди з родиною і будемо сидіти тут, поки заклад не залишать у спокої”. Підтримує таку думку і ще одна пацієнтка – Марія Волошин. У професійності місцевих лікарів бабуся не сумнівається. Пригадує історію, як її зятя колись направили на обстеження до Києва. Там поставили такий же діагноз, як і в Порошківській лікарні.

Заклад, розрахований на 19 ліжок, працює у селі із 2002 року. “Обслуговуємо пацієнтів терапевтичного профілю, – розповідає головний лікар Оксана Гуштан. – Крім порошківців, у нас лікуються люди з Мокрої, Маюрок, Тур’ї-Поляни, Полянської Гути, Тур’ї-Бистрої, Свалявки, Тур’ї-Пасіки та Ракова. Для них – 2 лікарі, 4 медсестри та 4 молодші сестри. Нині у нас на стаціонарі 12 пацієнтів”.

“Саме приміщення було довгобудом, – додає сільський голова Порошкова Юрій Касинець. – Його почали зводити ще в часи СРСР за гроші колгоспів. Із розпадом Союзу будівництво зупинилося. Відновилося лише наприкінці 90-их завдяки Датській благодійній організації імені святого Лазаря”. У Порошкові наголошують: іноземці фактично подарували селу лікарню, а тепер держава хоче її відібрати.

Коли нещодавно представники Перечинської райдержадміністрації повідомили колектив про можливе закриття закладу, і медперсонал, і пацієнти були шоковані. Кажуть, що просто амбулаторії для села буде недостатньо. Крім того, людям гірського району, а надто – старшим, буде важко добиратися на лікування до Перечина. Автобуси їздять кепсько, а сам проїзд – це ж додаткові гроші та час. Селяни вважають лікарню і своєю власністю, адже нещодавно в рамках спеціальної програми ООН гуртом складали гроші на будівництво нової котельні. А нині – збирають підписи з вимогою залишити в селі медичний заклад.

“На машину не заробила”

Хвилюються за свою дільничну лікарню й у селі Тур’я-Ремета. Тутешня медустанова розрахована на 10 ліжок, а пацієнтів наразі на одного більше.

Та поки що проблема № 1 – зменшення фінансування. Якщо раніше лікарня, яка є комунальною власністю сільради, отримувала гроші й із сільського та районного бюджетів, то тепер – лише з останнього. “Це дуже тривожний сигнал для всієї сільської медицини, – зазначає голова Тур’ї-Реметівської сільради Михайло Біган. – Адже, згідно з новим бюджетом, село просто не може фінансувати лікарню. Лише район. А це означає, що тепер у першу чергу гроші йтимуть на районну лікарню, а вже потім – до нас”. Біров говорить, що поки точно не знає, скільки перепаде медзакладу з бюджету. Але чув, що фінансування суттєво урізане. Наприклад, якщо раніше на харчування в місяць передбачалося 2 500 гривень, то тепер лише 500.

“У нас на стаціонарі лікуються люди з Ремети, Туриці, Турічок, Вільшенок, Липовця, Лікіцар, Ракова та інколи з Тур’ї-Пасіки, – розповідає в.о. головного лікаря Тур’я-Реметівської дільничної лікарні Євгенія Гасинець. – В основному – з хронічними захворюваннями”.
Питання, чи варто закрити лікарню, для всіх селян риторичне. Налаштовані по-бойовому: хай тільки спробують! Одна з реметянок, пенсіонерка Ірина Мельник, каже: селяни готові протестувати перед приміщенням райради, якщо чиновники таки вирішать ліквідувати заклад. “Я все життя працювала у нашому психоневрологічному інтернаті, – бідкається Ірина Юріївна. – На машину собі не заробила, щоб їздити до Перечина”.

На тому, що лікарня дуже важлива саме для пенсіонерів, наголошує й громадський активіст Михайло Куштан. “Звичайно, у державі нині криза, – каже Михайло Іванович, – але не думаю, що бюджет суттєво зекономить, якщо у нашому районі на 10 лікарських ліжок стане менше”. До слова, протягом 2010 року в лікарні оздоровлювалися 144 жителі Тур’ї-Ремети та 95 із інших сіл.

“Громада однозначно проти, щоб дільничні лікарні у Порошкові чи Тур’ї-Реметі закрили, – говорить депутат Перечинської районної ради від Єдиного Центру Юрій Дзямулич. – Наразі ми зібрали від селян підписи проти такого рішення чиновників і звернулися по допомогу до депутата обласної ради Володимира Чубірка. Він бажання людей зберегти лікувальні заклади повністю розуміє і найближчим часом передасть листа до Міністерства охорони здоров’я”. “Жителів наших гірських сіл не можна залишати без цих медустанов, – додає депутат райради Віктор Цвік. – Коли щось станеться, поки “швидка” із Перечина доїде в село і назад до лікарні, особливо зимовими дорогами, людині лікар може вже й не знадобитися”.

То з чого, власне, виникла ідея закрити сільські лікарні? Виявляється, вся справа у нещодавно оголошеній в країні адмінреформі. Оптимізуватимуть не лише кількість чиновників, а й мед закладів.

Згідно з новою вимогою Міністерства охорони здоров’я, поінформував “Замок” заступник начальника охорони здоров’я Закарпатської ОДА Володимир Брич, на 10 тисяч населення має бути 50 лікарняних ліжок. Відповідно, районні та міські відділи охорони здоров’я мають реформувати місцеві лікарні. Як це робитимуть – справа чиновників кожного району країни.

Що стосується Порошкова та Тур’ї-Ремети, то начальник відділу охорони здоров’я Перечинської РДА Юрій Малишко запевнив: у селах лікарні не закривають, а реорганізовують в амбулаторії із денним стаціонаром. Це відбувається в рамках всеукраїнської програми оптимізації лікарняної мережі. У Тур’ї-Реметі, каже Юрій Юрійович, залишаться усі 10 ліжко-місць, тільки вони тепер будуть денним стаціонаром. У Порошкові так само буде 10 денних стаціонарних місць.

Ярослав ГУЛАН, фото автора, Старий Замок Паланок, Закарпаття онлайн.БЛОГИ

P.S. Цього тижня з’явилася інформація, що у Мінздоров’я вирішили “оптимізувати” кількість ліжок й у дитячій лікарні “Охмадит” – скоротити їх кількість. Громадські активісти вже оголосили збір підписів проти такого рішення, адже йдеться про загальноукраїнську лікарню для онкохворих дітей.

Comments are closed.