Закарпаття: Студентка УжНУ Людмила Рішко з селища Буштино стала учасницею програми Au-Pair

Au-Pair називають у всьому світі молодих людей, які беруть участь у молодіжній програмі Au-Pair.

Дослівного перекладу слово Au-Pair не має, але загальне значення можна перекласти як “помічник” або “в парі”. У парі з господаркою дому Au-Pair доглядають за дітьми та виконує легкі домашні обов’язки.

Ще перед від’їздом кожен Au-Pair знайомиться з сім’єю через фотографії, листи, телефонні дзвінки. Потім отримуєте офіційне запрошення по програмі Au-Pair від сім’ї, яке надалі надсилає в посольство. Відомство у справах іноземців у країні перебування запрошує до себе сім’ю для співбесіди, а також перевіряє житлові та інші умови життя сім’ї. Тільки після цього видається відповідна віза Au-Pair для перебування в цій сім’ї.

Сім’я зобов’язана надати учаснику програми Au-Pair окрему кімнату,  час для відвідування мовних курсів, оплачувати проїзний квиток до місця проведення курсів і щомісяця виплачувати кишенькові гроші. Так само, як і в своїй сім’ї, Au-Pair допомагає займатися з дітьми: грати, читати, гуляти. Робота по дому та заняття з дітьми складають 5-6 годин на день, максимально 30 годин на тиждень.

Перспектива учасника програми Au-Pair – досконале вивчення іноземної мови. Слід взяти до уваги і те, що перебуваючи в мовному середовищі, знання прогресують набагато швидше. Спілкування з дітьми також сприяє цьому, тому що діти – найкращі вчителі.

Крім того, можна говорити й про розширення світогляду, тому що проживши в країні певний період, учасники Au-Pair вивчають не тільки мову, але й культуру, історію, традиції народу.

Отож, якщо людина хоче з мінімальними витратами побачити світ, познайомитися з культурою зарубіжної країни, удосконалити знання мови,  розширити коло друзів, а також мати корисні зв’язки й контакти за кордоном, дізнатися про можливості вступу до іноземного університету, то ця програма  для неї є  найкращою.

Учасник даної програми повинен бути розумним, освіченим, добре вихованою людиною, який може в доброзичливій і ненав’язливій манері стати незамінним для сім’ї, яка його приймає. Від Au-pair зазвичай очікується базове знання мови, не так важливий досвід або кваліфікація, бо головною умовою є любов до дітей, бажання навчатися, готовність до виконання домашньої роботи, наявність дружнього ставлення до сім’ї, а також уміння вирішувати назрілі проблеми в незнайомому середовищі.

Всі вищезгадані хороші якості людини об’єднала у собі Людмила Рішко з Буштина, адже вона стала учасницею програми Au-Pair, навчаючись на третьому курсі факультету романо-германської філології – англійське відділення в УжНУ. Вона прагнула удосконалити знання англійської мови та пізнати світ, і дізнавшись про дану програму, поставила перед собою ціль – поїхати за кордон. Вже півроку Людмила проживає в Данії, але не залишає навчання, тому наразі приїхала додому складати іспити. Ми мали  нагоду поспілкуватися із учасницею програми Au-Pair, яка проявила себе мудрою, сміливою, добродушною та ерудованою особистістю. Якщо враховувати, що півроку Людмила розмовляла виключно англійською – вона нітрохи не забула української й грамотно висловлює свої думки. Взагалі, такими молодими людьми, як Людмила має пишатися наш край, адже окрім того, що вона навчається в Данії англійської, в її особі данці роблять висновки про  український народ. А такої людяної душі, повірте, ще треба пошукати.

Людмила Рішко народилась 22 вересня 1991 року в селі Лази Тячівського району в сім’ї підприємців. Згодом вони переїхали на постійне проживання в селище Буштино, де Людмила зразково закінчила Буштинську загальноосвітню школу. Ще школяркою дівчина особливо захоплювалась та мріяла досконало володіти багатьма іноземними мовами, але найбільше до душі припала саме англійська. Тому не дивує, що після закінчення школи вступила до УжНУ на факультет романо-германської філології – англійське відділення. Палке бажання та неабиякий хист Людмили до вивчення англійської мови, допомагали щораз збагачувати мовний запас і спілкуватися англійською на достойному рівні.

– Звичайно, бажання та навчання дають свої результати, але я завжди мріяла опанувати оригінальну англійську мову, а цього можна навчитися лише у тих людей, які спілкуються цією мовою досконало. Саме тому я мала бажання поїхати за кордон, в ту країну, де розмовляють англійською, щоб удосконалити свої знання і почути в оригіналі її звучання. Знаючи про діяльність міжнародної програми Аu-pair, яка дозволяє її учасникам познайомитися із зарубіжною культурою, удосконалити мову, набути досвіду виховання дітей. Виїхати  в чужу країну на один рік – дуже сміливий крок для кожної людини, але мене підтримали батьки, які всіляко сприяли тому, щоб моя мрія здійснилася. І завдяки спільним зусиллям, 1 липня 2010 року я поїхала до Данії, а саме у Frederikshavn, де мене привітно зустріла сім’я Benijamin, яка виховує 5-ро дітей, – ділиться з нами Людмила.

Багато важить моральна підтримка батьків, але насправді все залежало безпосередньо від Людмили, адже зареєструватись у даній програмі, заповнити анкету та відкрити візу тут не головне, бо основним кроком є співбесіда у посольстві, де перевіряють рівень знань учасника і ведуть бесіду виключно іноземною мовою.

Варто зазначити, що чимало студентів хочуть стати учасниками програми Аu-pair, але  не кожен може пройти співбесіду.

Загалом, Людмила дуже задоволена умовами даної програми: позитивно відгукується про школу, де навчається англійської мови, про сім’ю в якій проживає, культуру та виховання данців.

– Для нас організовують екскурсії, які допомагають більш об’єктивно пізнати Данію, її звичаї та культуру. Я побувала у Копенгагені й мені дуже сподобалася столиця, яка закохує в себе з першого погляду. Але є ще багато міст, де я б хотіла побувати і сподіваюсь – мої бажання справдяться. Також нас ознайомили із системою освіти в школах Данії і, відверто кажучи, вона у них набагато простіша як в нас. Система їх освіти побудована більше на практичних навиках, теми вивчаються колективно і, взагалі, відсутнє таке поняття як домашнє завдання, – каже Людмила. – Щодо сім’ї, в я проживаю, то вона мені дуже подобається, дітки не розбалувані, дуже товариські, ввічливі: ми вже приятелюємо. У домі  спокійна, гармонійна атмосфера, тому все нагадує мені рідний дім. Хоча часом дуже хочеться до рідних.

Людмила зізналася, що потроху вивчає сербську мову, бо її, так би мовити, нова сім’я довгий час проживала в Сербії і вдома інколи спілкують сербською. Тому дівчина ознайомлюється із культурою ще однієї країни.

Побувала Людмила у таких європейських державах, як Німеччина та Австрія. Добре володіє німецькою мовою, але не зупиняється на вивченому і за можливості розвиває мовні навички.

Людмила позитивна й хороша особистість, тому в неї багато друзів як вдома, так і в Данії. Ось, що вона говорить з цього приводу:

– Данці дуже дружелюбні й щирі люди, з ними легко налагодити контакт. Ось тепер у мене зимова сесія, і я разом зі своїм  хорошим другом Якобом, приїхала додому. Він родич сім’ї в якій я проживаю, ми з ним потоваришували. Якобу в нас дуже сподобалося –  захоплений нашими горами, звичаями та обрядами.

Поділилась дівчина й планами на перспективу:

– Найперше – це закінчити університет, знайти хорошу роботу. А це для мене або залишитися при університеті викладачем, або бути перекладачем. Хотілось би поїхати в Америку, почути англійську в американській вимові, адже в кожної країни своя специфіка вимовляння англійських слів. На даному етапі, я задоволена, що моя мрія – удосконалювати англійську, побачити світ, вивчати іноземну культуру – справдилася і я рада, що  саме в Данії.

Надзвичайно таловина  й успішна Людмила каже, що для того, аби досягнути поставленої цілі, необхідно  забажати цього всім серцем і наполегливо йти до мети, а тоді все обов’язково реалізується.

Тому ми бажаємо Людмилі Рішко й надалі здійснювати свої мрії, здоров’я, успіхів, натхнення та залишатись такою позитивною й сонячною, якою вона є зараз.