Закарпаття: Український паспорт Ганна Рішко вперше одержала у 100 років!

Ганна Іванівна Рішко народилася далекого 1911 року у затишному яблуневому урочищі Монастирець неподалік чернечої чоловічої обителі. Тут зросла й пізнала чимало нелегких ударів долі. Адже життя її ніколи не балувало.

У 3 роки залізла високо на крислату яблуню і впала ниць. З тих пір зовсім не чує й ані слова не говорить. Все вказує очима, руками…

У самоті, мов перст, прожила свій вік на цьому білому грішному світі. Ніколи не знала справжнього кохання, щастя, радості, благополуччя. Завжди надіялася тільки на свої роботящі руки, на поміч Всевишнього, святих апостолів. Ніколи не прагнула обзавестися сім’єю, синочками, доньками. В німотній одинокості минуло цілих 100 літ.

Правду кажуть: Господь любить злиденних, кволих, немічних. І це так! Саме Всевишнім завжди був прихильним до бабки Ганни, до її негараздів, надавав моці, терпіння, сили духу, бадьорості. За своє довге життя бабця косила, садила, пряла, вишивала «хрестиком», а також смачно готувала всілякі верховинські страви. І ніколи не нарікала на злу мачуху-долю…

Ганна Іванівна Рішко надто спокійно сприйняла візит голови Тячівської РДА Михайла Селевера, депутата обласної ради Олега Палінкаша, коли вони прийшли привітати її з красним 100-літнім ювілеєм. Поважні гості тепло поздоровили бабцю Ганну, побажали міцного здоров’я, всіх земних гараздів, подарували кольоровий телевізор, букет запашних троянд.

… А ще бабці Ганні було вперше вручено… новенький український паспорт. Вона все життя прожила з куценькою пожовклою від часу «совєтскою оправкою», виданою Бедевлянською сільрадою, яку зберігає під «Папірчиком».

Іван КОСТЕВИЧ, газета “ФЕСТ”