Закарпаття: Відомі краяни відверто про своє перше кохання

[Total: 0    Average: 0/5]

Епіграфом до збірки есе «Штучний рай» Шарль Бодлер обрав доволі каверзну, як для ідейного натхненника декадансу, фразу: «Я починаю з кохання, адже скільки б його не заперечували, воно є головним у житті людини». Важко не погодитися, а надто, – коли йдеться про перше кохання.
Яким воно було у публічних людей Закарпаття – розпитував напередодні Дня усіх закоханих портал «Мукачево.net».

Сергій Федака, професор:

– Це було так давно… Була в мене одна дівчина. Їй тоді було 5 років. Для мене, 5-літнього хлопця це було неймовірно важливим.

Чи відчувала вона до мене те саме, що я до неї я не встиг запитати – бо мене перевели в інший садок.

Мирослава Каламуняк, депутат Закарпатської облради:

– В мене перше кохання було ще в школі, у 7 класі. Сьогодні від нього залишились дуже теплі згадки. Це були перші емоції любові, перші поцілунки – але ще невмілі, дитячі. Хлопця також звали Мирослав. Ми і досі з ним добрі друзі. Коли приїжджаю додому на Пасху чи Різдво – обов’язково з ним зустрічаюся. До речі, ми з ним до сих пір так і не навчились цілуватись по-правильному. І досі цілуємося «не так», по-дитячому.

Петро Мідянка, письменник:

– Перше кохання для мене скінчилось бійкою. Ми з однокласником ніяк не могли поділити одну дівчину.  Вона була студенткою. Пройшли роки. Вона вийшла заміж. Зараз бачимось і навіть деколи спілкуємося, але про колишні емоції не згадуємо – це вже в минулому.

Валентин Штефаньо, кондитер:

– Моє перше кохання стало і останнім. Ця жінка – моя дружина. Ось і все. А зараз я мушу працювати над Шоколадним містом і другою любов’ю мого життя – шоколадом.

Андрій Любка, поет:

– Перша любов.. Коли ж вона була? І чи вже була? Чи вперше я закохався у виховательку в дитячому садочку? Чи в однокласницю, якій дарував якісь фігурки янголів на День Валентина і 8 березня. Чи може це та, якій писав перші любовні есемеси зі свого першого мобільного у мукачівському військовому? Та, яку любив настільки, що навіть кохатися хотів майже не дихаючи, стати для неї просто повітрям, у якій розчинявся – так все це було ніжно? Чи вперше справді любив ту, котра плакала тобі в плече і просила не відпускати її? Я заплутався. Кожна любов – як перша, і кожна – єдина. Думаю, все це були зовсім різні любові і першість визначати якось недоречно.

Алла Хаятова, журналістка, блогер:

– Конкретики не відкрию, але… і в дуже-дуже юні роки, товаришуючи з хлопцями, мала серед кола друзів прихильників. Та віддавала перевагу незнайомцям, котрі, звісно, ні про що не здогадувалися… Взагалі, вважаю стан закоханості для себе нормальним, ба навіть – оптимальним станом. І, якщо щиро, закохувалася часто…. Зараз я теж закохана!

Мирослав Дочинець, письменник:

– Про своє перше кохання таємниче розповів віршем:

«Про першу вчительку розповідав він ніжно,
Вона для нього як сестра.
Я слухав заздрісно, аж слізно,
Бо в мене була перша – медсестра».

Так воно і було. Ми познайомились після шкільного випускного вечора. Я тоді опинився в лікарні. Там і зустрів русяву і дуже милу дівчиною на ім’я Світлана. Ну от і закрутилося…

Comments are closed.