Закарпаття: Липова алея в Ужгороді завдовжки 2,2 кілометра – рекордсменка європейського масштабу

Чим багатий край за Карпатами? Говерлою, Синевиром, Центром Європи, Долиною нарцисів, замками та дерев’яними церквами… Всі ці об’єкти легко віднайти на картах, у путівниках. Але скільки є таких, що варті уваги, та ми про них досі не чули? Саме про такі розповіла «Книга рекордів Закарпаття».

Американець Гіннесс півстоліття тому започаткував книгу про рекорди, яка стала відомою на весь світ. А завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету, кандидат соціологічних наук Федір Шандор зовсім недавно заснував свою, крайову подібну книгу.

Закарпатська хоч скромна за обсягом –  80 сторінок, але щодо її вартості здатна посперечатися з її світовим аналогом. Крайова книга описує та ілюструє фотографіями 164 найзначніші досягнення, зафіксовані у Закарпаття, а куди миліші кожному його жителю, ніж «гіннессівські».
– Оскільки нині будь-які досягнення можна зареєструвати, сфотографувати сучасними методами, то й формувати книгу було нескладно. Багато людей охоче надсилали роздобуту ними інформацію, – розповідає Федір Федорович. – «Книга рекордів Закарпаття» видрукувана у скромному вигляді на власному обладнанні. Проте видання вже розійшлося аж до останнього примірника.

Чого лише тут немає! Ось, наприклад, найбільша кількість різновидів голубців – 25 –була зафіксована на гастрономічному фестивалі у селищі Великий Бичків. А найменший голубець скрутила на такій же події у селі Четово Берегівського району Єва Нодь. Її кулінарний виріб мав лише 2 сантиметри. « У нас вважають – якщо дівчина вміє крутити маленькі голубці, то буде хорошою жінкою, а отже, й заміж швидше вийде”, – пояснила пані Єва.

Найбільший вінок у переддень свята Івана Купала сплели студенти кафедри туризму Ужгородського національного університету. Його діаметр дорівнював 3 метри, а для виготовлення використано понад 20 кілограмів живих квітів (ромашки, іван-чаю, звіробою) та 100 метрів скріплюючої нитки.

Є і рекорди-пам’ятники. Серед них – ягоді чорниці (по-місцевому – яфина) та весільному рушничку – єдині в Україні. Останній із цих двох відкрито влітку 2010 року перед будівлею ЗАГСу в Ужгороді. Відтоді наречені і гості кожного весілля з задоволенням стають на рушничок, щоб відчути подих давньої символіки, яка і нашим пращурам приносила щастя.

Серед зафіксованих унікальних об’єктів – найдовші в Закарпатті алеї. Наприклад, алея зі слив, смородини та калини загальною протяжністю майже 6 кілометрів була висаджена силами державних підприємств і організацій, громадських інституцій на берегах річки вздовж території сіл Заріччя та Сільце у квітні 2010-го. Найбільша мигдалева алея у ті ж дні висаджена в місті Тячів. А от липова алея, яка існує в Ужгороді, завдовжки 2,2 кілометра – рекордсменка європейського масштабу.

У переліку рекордів – найсолодша весільна сукня. Її ужгородський кондитер Валентин Штефаньо у 2006 році подарував своїй нареченій Вікторії. Над солодким запашним вбранням, пошитим із 1,5 тисячі заварних булочок вагою понад 10 кілограмів молодий майстер чаклував майже два місяці. Намисто, сережки, корону та букет нареченій автор зліпив із карамелі.

Рекорд із приготування баношу було встановлено в селі Костилівкана Рахівщині у році, що минає. На фестивалі найкращі кулінари Микола Скирчук, Богдан Тодер, Ольга Романюк, Олеся Тодер, Людмила Сидора, Олег Панькулич одночасно зварили понад 700 порцій улюбленої страви горян.

Єдиний у світі пам’ятник листоноші жителі села Тур’я Ремети Перечинського району встановили на честь Федора Фекети у далекому 1838 році. Зберігся до сьогоднішнього дня.

Найбільший духовий музичний інструмент Закарпаття – трембіта, яка сягає 4 метрів завдовжки. Діапазон трембіти – до 2,5 октави, її чути на відстані понад 10 кілометрів.

Найбільший перепад висоти між вулицями одного населеного пункту зафіксували в Рахові: різниця рівнів над рівнем моря між найнижчою та найвищою вулицями цього міста становить 600 метрів.

Найвисокогірніше місце праці та наукова споруда – біостаціонар Інституту ботаніки НАН України. Розташований на полонині Пожижевська на висоті 1429 метрів над рівнем моря. Збудований у 1899 році, включає метеоролоічну та сніголавинну станції.

Є відомості і про найдавніші виробництва. Так, Солотвинський солерудник був місцем видобутку білого золота вже близько 2 тис. років тому. А от найстаріше пивне підприємство – Мукачівський пивзавод –заснований ще трансильванським князем Ференцем II Ракоці, відкритий 1 березня 1701 року. На жаль, нині ці підприємства «лежачі»: на першому, яке ще чотири роки тому випускало сіль, залиті водою обидві шахти, друге набагато раніше припинило випускати напій із хмелю. Можливо, дочекаються кращих часів?..

Найбільше щеплень на одному дереві зробив Василь Цугорка: на яблуні й груші він зробив відповідно 67 і 33 щеплення. Найвищі дерева України – 56 метрові дугласії – ростуть зараз на території Перечинського та Великоберезнянського держлісгоспів.

Найвищим природним водоспадом краю є Труфанець. Його вода, утворюючи кілька каскадів, гуркоче донизу з висоти 36 метрів. Знаходиться на однойменному потоці неподалік траси, яка сполучає місто Рахів і селище Ясіня.

Книга фіксує і найвищі показники з вологості, спеки та холоду, а ще сонячної радіації. До речі, останній із цих рекордів установило цілком гірське місто, про що засвідчує і його назва, – Міжгір’я.

Найбільшим золотим скарбом, знайденим у Закарпатті, став кельтський торквес (золотий незамкнутий обруч) вагою півкілограма. Його відкопали в селі Мала Копаня Виноградівського району учасники археологічної експедиції Ужгородського національного університету у 2009 році.
Деякі рекорди неможливо сприймати без гумору. Так, пам’ятник улюбленій страві закарпатців – шовдареві (свиняча закопчена нога) – встановлено на території одного з закладів громадського харчування. «Шовдар із найбільшої української політичної свині» – напис біля скульптури, виготовленої зі стовбура старої тополі. Під час встановлення у 2009 році шовдар важив близько 640 кілограмів, але відтоді втратив у вазі.

Є і рекорди іншого ґатунку. Наприклад, найстаріший злодій Закарпаття – 74-річна Етелла Товт, – вважалася особливо небезпечним рецидивістом. Жінка мала 18 судимостей та понад 30 років провела у в’язницях. Понад півсторіччя, як «злодій у законі» заробляла собі на життя… кишеньковими крадіжками. За словами начальника відділу боротьби з кишеньковими крадіжками управління кримінального розшуку УМВС України в Закарпатській області перше знайомство правоохоронців з «мамочкою Етуш», як її ще називають, відбулося далекого 1954-го.
Не надто дивує, коли авторами рекордів зі сходження на Говерлу є автомобіліст чи велосипедист. А от таких, щоб здолали найбільшу вершину Карпат на інвалідному візку, крім Олександра Сухана з Березинки Мукачівського району, досі ще не було. Його ім’я занесене і у книгу рекордів Гіннесса, хоча досягнення інвалідів там зазвичай не реєструють.

Найбільший гарбуз, найстаріше і найдовговічніше дерева, найдовша футбольна кар’єра … – чого лише не зустрінеш у цій книзі. Вона нагадує читачам про те, що життя безмірне у своїх виявах, заохочує всіх фіксувати рекорди. Можливо, рекордсмени живуть і серед нашого найближчого оточення. Треба лиш дізнатися, яке саме досягнення кому належить. Не полінуватися, а записати його і збагатити життя ще одним рекордом.

На фото автора: упорядник книги – доцент УжНУ Федір ШАНДОР розповідає про нові рекорди.

Василь Бедзір, “Закарпатська Країна”