Перерваний політ Валерія Онуфера..

[Total: 0    Average: 0/5]

Завжди важко писати про втрату. Тим більше, коли мова йде про людину, яка стала футбольною візитною карткою Закарпаття, чий вклад у розвиток футболу як в області, так і в Україні сьогодні переоцінити неможливо. Доля відміряла всього 57 років. Прийшов досвід. І раптом усе обірвалося. У це важко повірити, це важко сприйняти, але, на жаль, таке наше життя.

Валерій Онуфер був хорошим спортсменом. Гравець команд «Будівельник» Ужгород, «Хімік» Перечин, гравець дублюючого складу «Карпати» Львів, «Динамо» Ужгород. Але розкрив себе Валерій як футбольний арбітр. У 1984 році він вперше взяв у руки свисток. У 1987 – Валерій – арбітр II ліги Чемпіонату СРСР. Із 1989 – арбітр I ліги Чемпіонату СРСР. У 1992 році вперше вийшов на футбольне поле в якості арбітра вищої ліги чемпіонату України. Із 1993 року – арбітр ФІФА. Останній матч у якості арбітра Валерій Онуфер провів у 2002 році. Далі інспектування матчів чемпіонату України в якості делегата ФФУ. Викладач із підготовки арбітрів ФФУ. Засновник школи молодого арбітра в Ужгороді. Він завжди приходив на допомогу тому, хто її потребував.

Мені дуже важко, бо ми були друзями цілих 35 років – дружили сім’ями ще до того, як стали арбітрами, грали футбол в одній команді, разом розпочинали як арбітри. Чемпіонат України, чемпіонат СРСР, міжнародні матчі. Літаки, готелі, стадіони. Австрія, Німеччина, Англія, Албанія, Ізраїль, Словаччина, Угорщина, Туреччина. Ми завжди поспішали додому. Нас чекали наші близькі. Ми розуміли один одного з погляду. Я став хресним його сина. Ми з ним посиділи з нагоди його 57 дня народження. А це було всього 11 днів тому. Він ще будував плани…  Валерій не любив програвати. Він завжди боровся до кінця. А тут програв. Важка хвороба не залишила йому шансів.

Валерій Онуфер любив людей, любив життя. Він залишив по собі добру пам’ять – перший арбітр ФІФА в Незалежній Україні. Закарпаття може гордитися своїм земляком. Його поважали у Києві, Донецьку, Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Рівному і Чернівцях…

Та найбільшою є втрата для сім’ї. Дуже важко батькам ховати сина. Дружині й сину не вистачатиме чоловіка й батька. Та залишається пам’ять, бо коли точитимуться розмови про визначних людей краю, про футбол, згадають і Валерія Онуфера.

Усі, хто любить футбол, усі, для кого футбол більше, ніж гра, схилімо голови й віддаймо шану людині, яка своїм талантом і здібностями прославила наше Закарпаття як в Україні, так і за її межами.

Хай земля тобі буде пухом, Валерію.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, арбітр національної категорії, лайнсмен ФІФА, головний редактор газети «Спорт тайм»

Comments are closed.