Із щоденника Сергія ФЕДАКИ… Р-Р-РЕВОЛЮЦІЇ

[Total: 0    Average: 0/5]

Всі навколо стають арабістами, цитують Коран, телебачення тільки про це. Статус-кво в арабському світі зруйновано рішуче і безповоротно. Оскільки це сталося практично одночасно у дуже різних країнах, ні про яку спонтанність подій не може бути й мови. Всі події керуються із посольств однієї країни. І цю країну теж знають геть усі. Це ідейний борець за нафтові і газові родовища по цілому світу. Свого часу США воювали в Афганістані, полюючи там за Усамою Бен Ладеном, і в Іраку, шукаючи неіснуючу там бактеріологічну зброю. Тепер вже не воюють власною армією, а просто влаштовують керовані революції. Країнам, де такі революції розгортаються, можна тільки поспівчувати. У багатьох з них, справді, диктаторські чи, принаймні, авторитарні режими. Але дуже сумнівно, що в результаті революцій встановиться щось краще. Демократія – це така делікатна рослина, яка має визріти в надрах самого суспільства. Коли ж її експортують ззовні, то вона швидко перетворюється на свою протилежність. Але це справа самих арабів. Нам же важливіше зрозуміти, що це несе для України?

Безперечно, зростання цін на нафту, а відтак і на все інше. Різке зниження світових цін на нафту у 1970-х призвело згодом до економічного краху СРСР, який тримався великою мірою на експорті нафти, а відтак до його розпаду. Нинішнє же зростання цін, навпаки, вигідне Росії. США змушені підігрувати нещодавньому своєму противнику, щоб ударити по інших конкурентах – по Євросоюзу і Китаю.

Усе дуже нагадує пакт Молотова – Ріббентропа, тільки тепер все ще масштабніше, ніж у 1939-му. Європа дуже болісно сприймає будь-які збурення на енергетичному ринку. Водночас дуже сумнівно, що оцей європейський колгосп здатний здійснювати якусь ефективну політику в арабському світі. Європою зараз керують тисячі, якщо не мільйони бюрократів. Як писав Гоголь, кур’єри, кур’єри, кур’єри.

Іншими словами, там взагалі ніхто нічим особливо не керує. Немає там сили, здатної ефективно протистояти серйозній міжнародній інтризі. А ослаблення Європи несе з собою певні ризики для України. Там працює багато наших заробітчан, яким буде все тяжче зберігати робочі місця. Ми вже бачили, як із Франції депортували ромів. Не виключено, що врешті-решт те ж саме відбудеться і з нелегалами інших національностей.

Якщо падіння життєвого рівня в європейських країнах сягне критичної межі, може затріщати сам ЄС. Адже німці не захочуть утримувати за свій рахунок бідніших членів Унії. Першою жертвою таких відцентрових тенденцій може стати євро. Воно і так уже кілька років демонструє фатальну нестабільність, тепер же очікуються справжні випробування. Ні, тримати накопичення в Україні краще таки в гривнях.

Хоча цього року, мабуть, трястиме геть усіма валютами і найнадійнішим національним багатством буде зерно. Так що стрибок цін на гречку – тільки перший дзвоник. Інші продукти демонструють ту ж саму тенденцію. Хто контролюватиме українські чорноземи, той володітиме Україною. Тепер це будуть вже не так банкіри, як агробарони. Але в земельній сфері у нас поки страшний безлад. В.Янукович планує до кінця року легалізувати ринок орної землі в Україні.

Фактично він і так функціонує, але як чорний ринок. Коли ж він легалізується, його масштаби зростуть на кілька порядків. Олігархи вкладатимуть вільні обігові кошти не так у власні заводи і банки, як в агрофірми. Малоземельного Закарпаття це стосуватиметься остільки-оскільки, а от степові регіони зможуть піднятися. Прикольно буде спостерігати деурбанізацію Донбасу. Цілі райони, які раніше трималися на вугільній промисловості, повертатимуться обличчям до села. А за ними ще пильно спостерігатимуть із-за сусіднього паркану, чи то пак державного кордону.

Бо куди Росія спрямує свої додаткові нафтодолари? Соціально-економічних проблем там ще більше, ніж в Україні. То ж з’являється непоганий шанс почати їх вирішувати. Але якщо додаткові кошти спрямуються на тішення імперських амбіцій, усім сусідам стане непереливки. Підозрюємо, що життя в реальній Росії нині зовсім інше, ніж у численних російських серіалах, які заполонили наші екрани. Але яке саме воно – тут мало хто знає. Світ змінюється на очах. Він не стає гармонічнішим і комфортнішим – швидше, навпаки. Але він, принаймні, не нудний. Для України це чуже весілля, та все одно слід бути насторожі.

Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»

nedilya.at.ua

Comments are closed.