Західні “ворота країни” віддали східнякам

Зокрема на Львівській митниці незабаром не залишиться жодного галичанина.

28 лютого в. о. начальника Львівської митниці Микола Харкавий (призначений на цю посаду 14 лютого, до цього очолював Хмельницьку митницю) представив особовому складу своїх нових заступників і новопризначених керівників митних постів. Заступником начальника Львівської митниці призначено Ігоря Мрочка, який до цього служив на Київській регіональній митниці. Заступником начальника Львівської митниці, начальником служби боротьби з контрабандою, призначено Сергія Попазогла, який до цього працював на Південній митниці. Керівниками митних постів “Краковець”, “Рава-Руська”, “Мостиська”, “Городок” також наказом Держмитслужби призначені службовці, яких на Львівщину перевели з Південної митниці.

Керівництво Держмитслужби не приховує, що галицьких митників у столиці вважають тотально враженими вірусом корупції. Ще дев’ять місяців тому екс-начальник Львівської митниці Роман Микитюк на одному з брифінгів відкрито заявив журналістам, що з Держмитслужби надійшла вказівка поповнювати лави митників на західному кордоні лише вихідцями зі Східної України. Після цієї заяви з підрозділів Львівської митниці “за порушення присяги” звільнили 55 працівників, а їхні місця посіли випускники Митної академії, які народилися далеко від Львівщини.

Після цього масового звільнення на Львівській митниці спалахнув черговий скандал. 1 лютого цього року співробітники СБУ затримали у службовому кабінеті на хабарі заступника начальника Львівської митниці Клавдію Кутикіну. Прес-служба УСБУ у Львівській області повідомила, що ця жінка збирала “касу” з керівників митних постів. Через кілька днів після арешту Кутикіної кілька телеканалів продемонстрували кадри, зроблені в кабінеті Кутикіної прихованою камерою, яку встановили спецслужби. Ці кадри підтверджували, що на кожному митному посту справно збирали гроші в “общак”. З кожної фури митники “здирали” 2 500 доларів, які передавали “до Львова”. Та чи для себе збирала Кутикіна гроші? На Львівську митницю її привів одразу після свого призначення Роман Микитюк, який тривалий час працював з Кутикіною на Волинській митниці. Кутикіна наразі перебуває в СІЗО, а її безпосередній керівник очолив Вінницьку митницю…

Кадрові пертурбації на Львівській митниці хтось пояснює безкомпромісною боротьбою з корупцією. Хтось (більш інформований) доводить, що це прояви запеклої боротьби за кожен метр кордону, що триває на самій верхівці влади. Того ж Романа Микитюка митники називали людиною голови міжфракційної групи депутатів Верховної Ради “Контрабанді-СТОП!” Ігоря Ри­бакова. Рибаков – одна з “тушок”, що покинула БЮТ та примкнула до провладної фракції. За свій перехід, кажуть обізнані люди, він запросив у “регіо­налів” відкупного — кураторства над Львівською митницею. Та сьогодні, здається, на таке кураторство претендують більш серйозні люди, ніж перебіжчик з Верховної Ради. Ці люди й вирішили взяти під повний контроль кожен метр західного кордону України. Тому й призначили керувати усіма постами та службами Львівської митниці свої кадри.

Коментар для «ВЗ»

Така кадрова “боротьба” з корупцією — ілюзія. Хіба хабарі беруть лише на Львівській митниці, а на Південній та інших працюють безгрішні митники? На місяць, можливо, такі кадрові перестановки зменшать корупцію, бо тимчасово порвуть нитки, якими контрабандисти прив’язали до свого бізнесу місцевих митників. Та уявіть собі митника, який має дві тисячі гривень зарплати, і його переводять з Одеси, скажімо, на Львівщину. Квартири він у Львові не матиме, грошей на навчання дітей не знайде, а ще дружину слід одягати… Зрозуміло, що вже через місяць місцеві контрабандисти знайдуть до такого працівника підходи. Ситуація на Львівській митниці нагадує мені старий анекдот про публічний дім. До нього перестали ходити клієнти. Щоб повернути прибутки, почали ліжка переставляти, нові меблі купили, білизну поміняли… Дивилася на це прибиральниця, дивилася, та й порадила: “Ви краще бл… поміняйте, а не ліжка переставляйте…”. Кадрові зміни на Львівській митниці нагадують пересування ліжок. Схід і захід країни завжди єднало одне: євро, долар та й рідна гривня мали однакову вагу що на східному, що на західному кордонах.

Омар УЗАРАШВІЛІ, “Високий Замок”