Закарпаття: Старший слідчий УМВС області підполковник міліції Оксана Данько про професію, яку переважно опановують чоловіки
Вибір професії зазвичай залежить від складу характеру. Саме тому чимало жінок, які відзначаються неабиякою цілеспрямованістю, силою волі та зібраністю, останнім часом надають перевагу т.зв. «чоловічим» професіям. Хоча з цього приводу самі жінки зауважують: немає таких галузей, де б не впоралася представниця прекрасної статі. Ось і наша гостя – старший слідчий слідчого управління УМВС України в Закарпатській області підполковник міліції Оксана Данько свого часу також вирішила, що їй під силу фах юриста, який переважно опановують чоловіки.
– Пані Оксано, чому саме таким був ваш вибір?
– Я, можна сказати, із династії юристів. Моя мати юрист, батько був слідчим, багато родичів працювали і досі працюють в юриспруденції. Тому ще з дитинства у мене сформувалося майже повне уявлення про цю роботу, тож, коли виникло питання, куди піти вчитися, без вагань вирішила – стану також юристом. Хоча колись навіть і припустити не могла, що працюватиму на Закарпатті, адже родом я з Черкаської області з міста Канів.
– Колектив, в якому ви працюєте, значною мірою чоловічий. Як вдається находити спільну мову?
– Гадаю, нам, жінкам, до снаги виконати навіть непосильне, на перший погляд, завдання. Але не без підтримки з боку сильної статі. Чоловіки у моєму колективі допомагають, на них завжди можна розраховувати у найскладніших робочих ситуаціях. Раніше жінок у слідстві було небагато, тому, можливо, цей факт викликав у багатьох певні скептичні зауваження. А тепер відсоток жінок-слідчих досить великий, тож ніхто вже не іронізує з цього приводу. Якщо колись я відчувала, що мене не дуже сприймають серйозно, то тепер таких відчуттів немає і працювати стало легше.
– Чи впливає ваша робота на формування характеру, стосунки з рідними?
– Звісно, робота слідчого, як і міліціонера загалом, не може не позначитися на нашому характері. По-перше, вона змушує бути зібраним і організованим у житті, допомагає вирішувати різні проблеми, виховує силу волі. Взагалі-то бути міліціонером означає працювати з людьми. В основному мені доводиться спілкуватися або з потерпілими, або із зловмисниками. І до тих, і до інших необхідно знайти свій підхід. Тож без людяності, примітивних знань психології тут не обійтися. Деякі набуті знання і досвід нерідко використовую вдома у спілкуванні з рідними. Повірте, допомагає.
– Чи бували у вашому житті моменти, коли хотілося все кинути?
– Якихось особливих кризових ситуацій не було, але конфліктів вистачало. У нашій роботі завжди відбувається боротьба кількох інтересів. І тут головне не помилитися, потрібно знайти об’єктивне рішення, аби нікого не образити. Чесно кажучи, наразі мені ще ніколи не доводилося пошкодувати, що вибрала саме професію слідчого і прийшла працювати у міліцію. Наше відділення займається розслідуванням тяжких і особливо тяжких злочинів. Ми стикаємося зі смертельними випадками, втратою людьми здоров’я тощо. І коли, нібито виконуючи просто свою роботу, допомагаю громадянам вирішити певні проблеми, то, звичайно, приходить розуміння, що професію вибрала правильно. Хоча не завжди є усвідомлення повної задоволеності.
– Як зазвичай відпочиваєте від трудових буднів?
– Мабуть, не скажу нічого нового. Як і більшість жінок, знаходжу розраду і відпочинок у колі сім’ї. Спілкування з дітьми, чоловіком, а також рідними приносить неабияке задоволення. Вважаю, що домашні питання – це не проблеми, а приємні клопоти. Коли маю час, читаю гарну книгу, дивлюся телевізор або «гуляю» в Інтернеті. Окрім цього, як це не дивно, полюбляю поратися по господарству, готувати різні нові страви.
– Зрозуміло, що професія слідчого забирає у вас багато часу. Хто допомагає виконувати домашню роботу, коли мама зайнята?
– Мій чоловік – також працівник міліції. Його робота теж не менш складна та відповідальна, як і моя. Тому нам доводиться мінятися. Десь частину домашніх обов’язків виконую я, іншу частину він. Ми один одного підтримуємо. Діти, а маємо двох хлопчиків, ще надто маленькі, аби допомагати, тож даємо собі раду самі.
Незабаром – жіноче свято 8 Березня. Знаю, що мої хлопці, як і кожного року, вітатимуть мене. У свою чергу сердечно здоровлю усіх жінок – співробітників органів внутрішніх справ з цим гарним Днем весни. Хочу побажати усім жіночого щастя, думаю кожна жінка розуміє його по-своєму, а також здоров’я їм та їхнім рідним, спокою та затишку в родинах.
Ігор СТЕФАНЕЦЬ, ВЗГ УМВС України в Закарпатській області
