Українська освіта у плачевному стані: вчителі нехтують етикою, а учні знаннями
Якість освіти в Україні не відповідає сучасним вимогам. Вчителі через низьку зарплатню часто нехтують педагогічною етикою, а учні показують плачевний результат при перевірці знань.
Колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук вважає, що українська освіта перебуває в стані колапсу. Таку думку він висловив у своїй статті, опублікованій в газеті “Дзеркало тижня. Україна”.
Лікарчук навів результати Всесвітнього опитування Американського інституту громадської думки Дж. Геллапа про кількість задоволених системою освіти.
“В Україні вона становить лише 38%, тоді як у Білорусі – 52, Російській Федерації – 42, США – 70, Німеччині – 59%. Аналогічні результати показують соціологічні дослідження, проведені в Україні. Так, за підсумками дослідження Інституту Горшеніна (серпень 2010 р.), якість освіти, що надається сучасною українською школою, 34,4% громадян України оцінюють на “трійку”, а кожен п’ятий (20,2%) – на “двійку”. Іншими словами, більш як половина українських громадян вважає, що якість освіти в Україні не відповідає вимогам”, – пише Лікарчук.
На його думку про плачевний стан української освіти свідчать і дані зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), яке проходили кращі випускники загальноосвітніх шкіл України.
“Максимально можливу кількість балів (53) за виконання тесту з математики в 2010 році одержали лише 188 абітурієнтів зі 111 тисяч. Показник середнього балу характеризується цифрою 11,9. І це при тому, що 58% завдань тесту, за результатами психометричного аналізу, можна віднести до категорії “легкі” й “оптимальні”. А якщо врахувати те, що в тесті не було завдань, в яких потрібно було показати уміння їх виконувати, а не тільки визначити кінцевий підсумок, то ситуація ще гірша. Не набагато кращі результати з гуманітарних предметів. Максимально можливу кількість тестових балів з української мови набрали вісім абітурієнтів з 252 тисяч тих, хто здавав тест; з історії України – одна із 139 тисяч”, – наводить статистику експерт.
На його думку, український педагог поставлений в умови, коли він не може ефективно виконувати місію вчителя, оскільки рівень заробітної плати у навчальних закладах не відповідає потребам нормального життя.
“Заробітна плата, яку одержують викладачі вищої школи, змушує їх або шукати іншу роботу, або ж додаткові заробітки, часто нехтуючи при цьому елементарними вимогами педагогічної етики й академічного середовища”, – відзначає Лікарчук.
Разом з тим, на його думку, бюджетне фінансування освітніх витрат в Україні далеко не найгірше.
“В Україні в 2000-2007 роках вони становили 5,3% внутрішнього валового продукту, тоді як у Німеччині – 4,4%, Японії – 3,4%, Іспанії – 4,4%, Італії – 4,3%, США – 5,5%, Франції і Великій Британії – 5,6%. Тобто державне фінансування освітньої діяльності в Україні – на рівні найбільш розвинених країн світу, а то й перевищує його. Але біда в тому, що цих грошей ледве вистачає на мізерну заробітну плату й комунальні витрати”, – пише Лікарчук.
Він переконаний, що колапс освітньої системи в Україні обумовлений, “архаїчною системою управління освітньою галуззю, відсутністю ефективного фінансового менеджменту в освіті і катастрофічним відставанням освітнього життя від суспільних потреб”.
