“Закарпаття – один із найгарніших куточків Європи” — Йожеф Бачкаі, Генконсул Угорщини у м.Ужгород

Інтерв’ю з Генеральним консулом Угрської Республіки у м.Ужгород Йожефом Бачкаі.

– Після  високих  державних посад  чи стало несподіванкою  призначення на Закарпаття?

– Аж ніяк. У мене були й інші пропозиції, але обрав саме цей варіант і зовсім не жалкую. Ваш край – один із найгарніших куточків Європи: в цьому переконуюся чи не щодня. До того ж, тут маю можливість займатися справжньою дипломатією. Майже немає такого тижня, щоб не приймали когось із країн Євросоюзу, не проводили дво- чи багатосторонні зустрічі, конференції, прийоми тощо, брали участь в різних заходах: вільного часу майже не буває. (В цьому переконався і автор, домовляючись про зустріч. М. Г.).

– Все ж, коли випадає  «незаповнена» година, чим полюбляєте займатись?

– Спілкуватись з цікавими співрозмовниками, знайомитись з іншими культурами, звичаями, слухати народну музику – це мене надихає. Для мене також велика радість допомагати людям. Хоча все перераховане входить і в мої безпосередні дипломатичні обов’язки. Тому улюблена робота органічно переплітається з відпочинком, і навпаки (До речі, в неділю Йожеф Бачкаі  взяв участь у  благодійному балі у В. Доброні, де збирались кошти на облаштування центрального парку в селі, встановлення тут пам’ятника сільській трудівниці  тощо. М. Г.).

– Наша розмова відбувається напередодні одного з найвизначніших Національних свят УР – 163-ї річниці  угорської революції  та визвольної боротьби 1848–1849 років, яке, як відомо, відзначаємо  15 березня. Вітаючи Вас і у Вашій особі народ Угорщини, всіх угорців, дозвольте спитати: що значить для Вас це свято?

– 15 березня  – справді одне з найвидатніших  свят усіх угорців, де б вони не проживали. Дух свободи притаманний кожній свідомій людині, а в демократичному суспільстві – й поготів. Тому напередодні та в цей день широкомасштабні заходи проходять по всій країні, в державних та інших закладах, школах, біля пам’ятників героям визвольної боротьби, дипустановах. Звичайно, урочистий прийом з цієї нагоди відбудеться і  в нашому Генеральному консульстві. Крім цього, численні вшанування, покладання вінків і квітів, зібрання, тематичні вечори і т. ін. проходитимуть повсюдно в угоромовних населених пунктах краю. І ми радо вітатимемо на них усіх бажаючих розділити з нами це свято.

– Користуючись нагодою, не можу не спитати  Вашу думку стосовно подій, що стались  нещодавно на Верецькому перевалі: маю на увазі підпалення монумента, встановленого  на честь переходу угорськими племенами  через Карпати.

– Подібні  пам’ятні знаки встановлені не лише на Верецькому перевалі, а й в інших місцях, країнах. І жодного з них до цих пір не паплюжили. До речі, мені дуже приємно, що поблизу МЗС в Будапешті встановлено пам’ятник великому українському Кобзареві – Тарасу Шевченку, нещодавно у нашій столиці відкрито також монумент загиблим під час горезвісного Голодомору, є різні українські пам’ятні знаки і в інших містах нашої країни. Жоден з них не був понівечений. Навпаки, біля їх підніжжя завжди бачу букети квітів. І мене це теж радує. Угорщина намагається бути толерантною до представників усіх національностей. Такого ж ставленння очікуємо від інших, в т. ч. України.

– З Вами разом працювати  в  Ужгородське  Генконсульство приїхала ціла когорта нових  дипломатів, у т. ч. з Берегова…

– Здогадуюсь, на що натякаєте. Але призначення дипломата залежить не від безпосереднього начальника, а від найвищого керівництва. До того ж у багатьох попередніх консулів строк перебування на цих посадах закінчувався саме в 2010 році. Тому замість добре вам знаних Томаша Віціана, Атілли Надя та інших тепер в Ужгороді сумлінно виконують свої функції висококваліфіковані фахівці Ендре Саліпскі, Едмунд Гегень, Барбара Горват, Роберт Чізмадіа. До слова, останній справді працював у Берегові й дуже задоволений, що залишився на Закарпатті…

– До речі, а де зараз  колишній Генеральний  консул в Ужгороді Вілмош Сікловарі?

– Він  очолює профспілку Міністерства закордонних  справ Угорщини. Продовжуємо підтримувати з   ним ділові й товариські стосунки. Він теж часто згадує добрим словом Закарпаття, Ужгородщину, працьовитих і мудрих людей, що тут проживають.

– А у Вас які  зв’язки з громадянами  нашого району?

– Вже вдалося налагодити тісні контакти з населеними пунктами та їх головами, які мають міста чи села-побратими в Угорщині. Намагаємось всіляко сприяти подальшому розвитку та поглибленню цих взаємоплідних відносин.

– Ви теж не забуваєте  про Берегово. От і днями брали  тут участь у відкритті  музею вина та виноробства, який розташувався у  колишніх винних погребах Габора Бетлена, короля Угорщини.  (Дехто, правда, стверджує, що в ХІV столітті тут містився монастир Ордена францисканців, який відтак був зруйнований. М. Г.).

– Я  не міг не взяти участь в цьому  дійстві, адже свого часу мене визнали  почесним членом створеного в Берегові Ордена святого Венцела, покровителя виноробів, активісти якого й ініціювали відкриття такого музею, до речі, першого і єдиного в області.

– Нам відомо, що Ви – великий шанувальник  доброго вина…

– Добре  вино справді люблю. Воно не збуджує, а, навпаки, заспокоює пристрасті, допомагає спілкуванню. Як вже казав, саме в товаристві дістаю задоволення від обміну думками. Бо якщо всі питання завчасно обговорити, нічого не приховувати – то й проблем між людьми ніколи не буде.

– Попри основну роботу, Ви активно співпрацюєте в одній із структур Євросоюзу. Коли взяти  до уваги, що перше півріччя нинішнього року в ЄС головує Угорщина, то, мабуть, і тут є до чого  докласти руки?

– Це, безумовно, так, що примушує до частих відряджень. Але водночас маю змогу спостерігати, як напружено і плідно працюють тут мас-медійники. Тому з великою повагою ставлюся до вашої професії і завжди охоче спілкуюся з журналістами, вважаю ЗМІ справді   четвертою владою.

Правда, окремі працівники преси полюбляють «жарені» факти й публікують їх, достеменно не перевіривши. От і минулого тижня багато інтернет-видань краю повідомили, буцімто, наш консул здійснив ДТП у нетверезому стані. Це не відповідає дійсності. Наїзд на огорожу був, але водій був тверезий.

– Чи існують якісь  критерії, за якими  оцінюють роботу дипломатичної  установи?

– Їх дуже багато, але головний – це відгуки  громадян. Лише вони можуть оцінити  ефективність нашої роботи. Зі свого  боку намагаємось так її організувати, щоб все відбувалося культурно, з повагою до кожного відвідувача, аби швидко й якісно вирішувати всі питання. А основне завдання – захищати інтереси наших громадян у країні знаходження. Це ж стосується і українських та інших дипустанов. Невірною є думка, що основна робота консульств – це видача віз. Останнє – тільки одна із складових нашої багатогранної діяльності.

– До речі, чи існують  проблеми?

– Лише в тому разі, коли громадяни надають  неповну або неправдиву інформацію. Інших перешкод немає. Щоб не було черг, запровадили попередній запис по телефону. Незабаром можна буде подати заявку і через Інтернет.

– А як щодо отримання т. зв. «Посвідчення етнічного угорця»? Адже цю функцію новий уряд Угорщини передав виключно консульствам.

– Це справді так. Ті, хто вже отримав повідомлення про те, що йому виписали таке посвідчення, може отримати його в нашому консульстві. Інші мають змогу поцікавитись за телефоном в Ужгороді 63-00-80. Однак, ті, хто здав документи більше ніж півроку тому і не одержав позитивної відповіді, вимушені здати в консульство оновлені папери, адже старі вже втратили чинність.

– Останнім часом у  ЗМІ з’явилось  чимало повідомлень  про можливість етнічним угорцям отримати угорське громадянство і нібито угорські консульства вже  видали тисячі таких  паспортів, у т. ч. закарпатцям.

– Цілком офіційно заявляю, що наше консульство  в Ужгороді жодного такого документа  не видавало. Закарпатці у переважній більшості законослухняні люди. Ми теж стараємось дотримуватись вимог  Євросоюзу.

– До слова, чи матиме Україна якісь преференції від головування Угорщини в ЄС?

– Нагадаю, що ми одні з перших підтримали незалежність України, інші її починання на шляху  до європейської спільноти. Робитимемо це й надалі. Але є певний шлях, який вашій державі треба ще пройти, щоб візовий режим нарешті було скасовано й кордони стали відкритими для всіх українців. Тобто є перелік законів, які слід ухвалити й втілити в життя. Все залежить від самої України – як вона долатиме цей непростий маршрут у Європу. Інших перешкод я не бачу.

– І на завершення, чи могли б розповісти кілька слів про свою родину…

– Звісно, адже це не таємниця. Дружина працює в Будапештському університеті «Корвінус». Старша донька Аніта – вчиться на лікаря, молодша Еніке – стиліст. У  неї вже є певний імідж, чим, звісно, я пишаюся. Чому не пішли стежкою батька? Мабуть, побачили, як це насправді складно. Тож вирішили обрати іншу  професію…

Довідково: Йожеф Бачкаі очолив Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді наприкінці минулого року. До цього він керував подібною дипустановою в Берегові. За фахом – військовий інженер-будівельник, друга вища освіта – економічна. Працював на відповідальних посадах в міністерстві оборони, Державній рахунковій палаті, сім років – у торгпредставництві при Посольстві Угорщини  в Москві, перед призначенням Генеральним консулом в Берегово очолював Головний департамент господарювання МЗС УР.

Спілкувався Микола  ГОРВАТ, “Вісті Ужгородщини”