Закарпаття: Коли тротуари у Мукачеві належатимуть пішоходам?
У жодному великому чи малому закордонному місті велосипедисти не зганяють пішоходів з тротуарів. І мопедисти на скутерах не гасають там, де знаходяться пішоходи, граються малюки, відпочивають пенсіонери… У нас же стикаєшся з іншим.З великою увагою і не без задоволення прочитав звернення до мукачівців голови Почесних громадян Мукачева Є.Т.Федіва. Дуже воно вчасне. Мукачево древнє і вічно юне місто, багато в чому рівняється європейським містам сусідніх Угорщини, Словаччини, Австрії, Чехії… Та, на жаль, тільки архітектурними пам’ятками минулого. За озелененням, чистотою, впорядкованістю вулиць, скверів, парків нам ще працювати й працювати. Повністю згоден з Євгеном Теодоровичем, що за рік – два, аж ніяк не впораємося.
А ось похід за місто високої культури можемо розпочати негайно. Бо це коштів не потребує. Час од часу буваю у закордонних поїздках, Відвідав Польщу, Угорщину, Словаччину, Німеччину… Милувався побаченим І не раз ловив себе на думці, що архітектурою старих будинків ми справді збратані. А от повагою до законів, людей, що навколо нас, ми добряче відстаємо. У жодному великому чи малому закордонному місті велосипедисти не зганяють пішоходів з тротуарів. І мопедисти на скутерах не гасають там, де знаходяться пішоходи, граються малюки, відпочивають пенсіонери…
У нас же стикаєшся з іншим. Тротуарами, не боячись покарання, гасають велосипедисти, трапляється й «вершники на скутерах» пробираються крізь пішохідні ряди, «полонять» тротуари власники престижних авто, нахабно влаштовуючи там багатогодинні безоплатні «автостоянки». На тротуарах набережної, на алеях парків влаштовують вело- і моторалі. А що відчуває жінка-мати з дитиною, коли ризикне податися до зеленого ринку пасажем, що на вулиці Достоєвського. По обидві сторони цієї «пішохідної зони» цілісінький робочий день відстоюються персональні автівки. Серединою, зганяючи пішоходів, які злякано туляться до стін ліниво-зневажливо до оточуючих, проїжджають легковики… Свого часу з вулиці Возз’єднання пасаж було перекрито для автомобільного руху. Тоді пішоходи були вдячні властям про турботу про них. Та тривало то недовго.
Є в центрі Мукачева платні автостоянки, зокрема, на вулицях Чайковського, Валенберга… Але вони здебільшого пустують або заповнені на чверть. Плата невелика, машини ретельно охороняються вартою. Ось де мали б паркуватися власники престижних авто, а не тримати легковики під вікнами своїх комерційних закладів.
Кілька слів про паркування легковиків на центральних вулицях міста. Щойно зупинився на кілька хвилин автомобіль, як до нього поспішає з квитанційною книжкою збірник плати. Питаю в жіночки, що збирає гроші за стоянку легковиків біля зеленого ринку, чи несе вона відповідальність за цілісніть автівки і краму, що знаходиться в салоні та багажнику. У відповідь чую – «Ні! Ми за схоронність того, що у вашому легковикові відповідальності не несемо». От і виходить, що порятунок потопаючих – справа самих потопаючих…
Є у пішоходів, що йдуть тротуарами й інші недруги. Це власники кав’ярень, пивних, торгових закладів. Частина з них на центральних вулицях «відвоювала» від пішоходів половину або й цілий тротуар, влаштувавши тут таке собі «французьке бістро» з столиків, стільців, захмелілих відвідувачів, які часом у спілкуванні видають такі словесні пасажі, що жінкам доводиться вуха затуляти. Прихопили подекуди частину тротуарів під східці до закладів торгівлі, для рекламних щитів, що теж утруднюють пересування пішоходів.
Навести порядок у нашому спільному домі маємо самі. Тут ні коштів, ні порад закордонних добродіїв не потрібно. Навпаки, гроші зібрані за порушення правил, можуть суттєво поповнити міську скарбницю. Треба тільки відшукати рішення міськвиконкому чи міської ради з цього приводу, а коли їх немає, то прийняти. А працівникам ДАІ, міліціонерам з підрозділів патрульно-постової служби треба бути не сторонніми спостерігачами, а попереджати порушників, притягати їх до відповідальності.
Ось і думаю, чому б начальникові підрозділу ДАІ не поінформувати читачів «Мукачівської ратуші», як вони діятимуть, щоб на наших тротуарах пішоходи почувалися у безпеці
Микола ЛІТКОВСЬКИЙ, голова міського осередку Української Спілки в’язнів – жертв нацизму