Василь Сіка (Закарпаття): “Перед нами — важка дорога, але ми її пройдемо з честю”

[Total: 0    Average: 0/5]

Василь Сіка (Закарпаття): "Перед нами — важка дорога, але ми її пройдемо з честю"На закарпатській Ужгородщині Василя Сіку особливо  представляти нема  потреби. Цей чоловік зажив  собі у селі Сторожниці добру славу своєю  працелюбністю, бажанням допомогти кожному, своїми конкретними  справами. Працював водієм Закарпатської  автобази Мінбуду. Коли в країні повіяли нові вітри перемін, відкрив своє приватне підприємство, зайнявся вантажними перевезеннями.

Справи йшли непогано і, звичайно, сідати в крісло сільського голови не збирався. Якщо хтось тоді заговорив би про таку його перспективу, вважав би це квітневим жартом. Але як кажуть, людина планує своє життя, а Всевишній  коригує.

Останнім  часом в селі успішно  діяла громадська організація  «Справедлива Сторожниця», яка  прагнула позитивних змін у  своєму населеному пункті. Одним із активних її членів був і  Василь Сіка. Перед минулорічними виборами ця група одноголосно висунула Василя Петровича кандидатом на сільського голову. Врахували, перш за все, його господарську жилку, порядність. І не помилилися: Сіка на виборах переміг.

За  плечима у Василя Петровича вже п’ять місяців роботи на новій посаді. І він, і його команда засвідчили: їм справді небайдужа доля рідного села. То що вже зроблено у Сторожниці під керівництвом нового керівника, які плани в новообраної депутатської команди? Ці та інші питання ми й задали Василю Сіці.

– Василю Петровичу, як Ваша дружина, дочка, родичі сприйняли  Вашу згоду поміняти підприємництво на головування  у селі?

– Усі  були категорично проти. Дивувалися, а з дружиною у нас взагалі  виникла конфліктна ситуація. Навіть дочка, студентка двох факультетів Ужгородського національного університету, запевняла мене, що я добровільно натягую собі хомут на шию. Я знав, що буде нелегко, але комусь треба було на це погодитися. Доля села мене так само хвилювала, як і багатьох інших. А оскільки роботи не боюся, відчував підтримку односельчан, то й пішов цією дорогою. Вона буде важкою, я знаю, але пройдемо її з честю. Ми її по-долаємо. У нашої нової команди є і ентузіазм, і бажання працювати. Переконаний: позитив-ні зміни в селі не забаряться.

– Яку проблему висунули Ви для вирішення на перший план?

– Водопостачання,відведення води, каналізацію. Робимо все, щоб виграти  грант для реалізації проекту  «Екологічне серце Європи», адже зрозуміло, що для вирішення цієї першої, і дуже важливої, проблеми пот-рібні кошти, і чималі. Цю справу започаткувала ще попередня влада, нам належить довести її до кінця.

Вкрай необхідно навести чистоту в  селі. Інколи диву даєшся, як люди, обрізавши  у дворі виноград, весь непотріб не спалять, а виносять до річки або  ще кудись, аби лише зі свого подвір’я.

Ми  почали ліквідовувати всі стихійні смітники. Купили трактор для свого  комунального підприємства. Будемо сміття вивозити у Барвінок. При сільраді діє адмінкомісія і до тих, хто забруднюватиме село, будемо вживати суворі заходи.

У наших  планах – добудувати дитячий садок. Діточок у селі, слава Богу, з  кожним роком все більше, а місць  у дошкільному закладі не вистачає.Треба  довести до ладу наш сільський стадіон. Виявилося, що на нього нема ніякої документації. Слід зробити землевідведення, завести інвентарну справу. І взагалі упорядкувати стадіон, поставити всі необхідні споруди. Районна влада на чолі з Русланом Чорнаком пообіцяла Сторожниці штучне  покриття на футбольному полі, але ми повинні своїми силами зробити під нього основу. Коштів на це нема, шукаємо спонсорів.

– Ваша сільрада самодостатня, недотаційна, то ж  гроші маєте…

– Сільський  бюджет – це як бюджет сім’ї. Якщо зарплата, наприклад 1000 гривень, а за комунальні послуги треба віддати 400 гривень, то хочеш ти цього чи ні, а мусиш виживати на ті кошти, які тобі залишилися, або шукати додаткові джерела заробітку. Ми заробляємо непогано. Торік виконали свій бюджет на 103 відсотки, але з нашої сільради вилучили 294 тисячі гривень. На цей рік також заплановано вилучення в сумі 225 тисяч гривень. Дохідна частина нашого бюджету цьогоріч повинна скласти 1 мільйон 7 тисяч 400 гривень За перший квартал ми зібрали лише 177 700 гривень. Це 80% до плану.  Колись на селі було 150 підприємців. Тепер майже на 50 менше. Люди закривають свій малий бізнес. Думаю, що з часом все стане на свої місця і ситуація зміниться на краще. Недовиконання прибуткової частини нашого бюджету думаємо надолужити за півріччя.

– Сторожниця – велике село…

– Так, всіх дворів маємо 984. Але є проблеми, зареєстровано лише 684. Люди прописані в Ужгороді на своїх квартирах, а у нас живуть, користуються всіма нашими послугами. Вільної землі в запасі у Сторожниці практично нема. Маємо намір робити коригування генплану села

– Проблем багато…

– Одна доганяє другу. До великих додаються малі, щоденні. Ось, наприклад, згорів глибинний насос у свердловині. Шукаємо кошти, щоб придбати новий.

У селі є старі дерева, які можуть впасти і наробити біди. Але до деяких важко  навіть добратися. Є такі, наприклад, на цвинтарі. При нагоді хочу подякувати Роману Малку з відділу з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації, який багато нам допоміг у цій справі. На території дитячого садка також є липа, вік якої сягає 250 років, дуже небезпечне дерево, але до нього дуже важко добратися, щоб його зрізати. Без емчеесників нам тут знову не обійтися.

–  Були скарги сторожничан  на незадовільну роботу маршрутників…

– Так, але це було раніше. Ми тут навели вже порядок. Тепер до Сторожниці можна доїхати і з площі Корятовича обласного центру, і з ринку на вулиці Краснодонців.

– Нещодавно двом сторожничанкам присвоїли звання «Мати-героїня».

– Ми радо привітали Олену Матьовку і  Наталію Новак. Готуємо документи ще на одну маму – Єлизавету Костик. У всіх трьох по п’ятеро дітей.

– Нещодавній суботник яскраво продемонстрував, що маєте велику, дружню команду однодумців…

– Так, і я цьому дуже радий. Перш за все, хочу назвати свого заступника Андрія Поляка, депутатів сільради Мілана Ілька, Єву Мацко, Ярослава Сливку, Михайла  Грицана, Ярослава Машкаринця, Наталію Посипанко. Щиро дякую за активну позицію членам виконкому Миро-славі Огразанській, Анатолію Швецову, Емеріху Мацко.

Приємно, що заслуженою повагою в односельчан  користуються наш бухгалтер Магдалина  Горняк, начальник військово –  облікового столу, наш уповноважений по субсидіях Валерія Слов’ян. Співпрацюємо з директором школи Антоніною Горячовою. Я б міг назвати ще бага-тьох, яким небайдужа доля села.

Вірю, що нам всім разом вдасться багато зробити. Надіємося на взаєморозуміння  з керівництвом району. Наші депутати налаштовані на плідну працю. Для них депутатство не є основним заняттям, як, до прикладу, для депутатів Верховної ради, а тому, коли ми збираємося, то намагаємося вирішувати нагальні проблеми села, які усім добре відомі.

Одним словом, працюємо так, щоб потім не було соромно подивитися в очі односельчанам.

Розмовляла Марія ПІДГОРНА, “Вісті Ужгородщини”

Loading...

Comments are closed.