Закарпаття: В області за минулий рік було укладено лише 19 шлюбних договорів

Інститут шлюбного договору в Україні існує вже протягом 19 років. Однак великого поширення такий вид договору так і не набув. Зокрема, протягом семи років дії Сімейного кодексу України, який визначив поняття, зміст та правила укладання шлюбного договору, цією можливістю скористалися лише близько 6 тисяч подружніх пар.

У 2010 році нотаріусами було посвідчено трохи більше, ніж 1 тисяча шлюбних договорів . Так, у 2004 році (з набранням чинності Сімейним кодексом) в країні було укладено 476 шлюбних договорів, У 2005 році – 687, у 2006 році – 917, у 2007 році – 1263, у 2008 році – 1029, у 2009 році – 942, у 2010 році – 1037. При цьому, майже половина таких договорів укладається в Києві. Наприклад, у 2009 році в столиці було укладено 357, а у 2010 році – 417 шлюбних договорів. Водночас у Київській області в минулому році було укладено лише 28 шлюбних договорів. Часто шлюбні договори укладаються подружніми парами, де один з подружжя є іноземцем. Трапляються випадки, коли бажання укласти шлюбний договір виявляють пари, що прожили у шлюбі вже не один рік.

В Закарпатській області укладання шлюбних договорів також не є поширеним явищем. Як свідчить статистика, у 2010 році було укладено лише 19 шлюбних договорів. І це можна пояснити не високим рівнем довіри подружніх пар, а швидше необізнаністю наших співвітчизників з поняттям шлюбного договору та з процесом його укладання. Тому цьому питанню варто приділити особливу увагу.

Шлюбний договір може розглядатись як згода або домовленість наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків подружжя, пов’язаних з укладанням шлюбу, його існуванням та припиненням.

Отож, як зрозуміло з визначення, шлюбний договір може укладатись як нареченими, так і подружжям, яке вже зареєструвало шлюб. Однак варто підкреслити, що наречені мають право укласти шлюбний договір у випадку, коли вони подали заяву про реєстрацію шлюбу. Якщо ж серед осіб, які укладають шлюбний договір, одна чи обидва є неповнолітні, які збираються взяти шлюб, потрібна письмова згода їх батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Також важливо звернути увагу на те, що якщо особи проживають у цивільному шлюбі, то шлюбний договір між ними не може бути укладений, тому що він пов’язаний з реєстрацією шлюбу.

Шлюбний договір регулює лише майнові відносини подружжя. Особи, які бажають укласти такий договір, мають звернути увагу на це в першу чергу, оскільки шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя та відносини між ними та дітьми.

Шлюбний договір регулює три основних види майнових відносин: правовий режим майна, порядок користування житлом та право на утримання. Тому при укладанні цього договору треба враховувати деякі особливості щодо правового режиму майна. Так, допускається вирішувати питання щодо коштовностей, премій та нагород, про порядок погашення спільних або особистих боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Сторони також можуть передбачити, що майно, яке набуте кожним із подружжя до шлюбу або одержане за час шлюбу в дар та в порядку спадкування, належатиме подружжю разом і набуватиме режиму спільної часткової або спільної сумісної власності подружжя.

Обов’язковою умовою шлюбного договору є неприпустимість погіршення матеріального стану будь-кого із подружжя. Необхідно закріпити умови в договорі щодо обох з подружжя в рівних частках, що мають відповідати загальним принципам спільного життя. Наприклад, не можна включати у шлюбний договір умову, що у разі поділу майна подружжя вся нерухомість передаватиметься одному з них, натомість інший отримуватиме рухоме майно незначної вартості.

Сторони можуть домовитися, що майно, набуте за час шлюбу, буде спільним, або передбачити роздільний режим власності на придбане під час шлюбу майно та в питаннях його розподілу відходити від рівності часток, що належатимуть кожному з них. Але важливо визначити чиєю власністю є, наприклад, предмети домашнього вжитку. Тому укладаючи шлюбний договір сторонам рекомендується конкретно визначити, що саме належатиме до роздільного майна. Також сторони можуть домовитись про можливий порядок поділу їх майна ( як наявного на момент укладення шлюбного договору, так і майна, яке буде набуте подружжям в майбутньому ).

Отож, якщо особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя бажають укласти шлюбний договір, вони можуть звернутися до державного чи приватного нотаріуса і засвідчити такий документ. Оформлення шлюбного договору не займає багато часу і не є таким складним, як здається на перший погляд. Тому наважтеся укласти шлюбний договір і в майбутньому сімейному житті ви побачите всі переваги та доцільність його укладання.  Його оформлення допоможе захистити права кожного із подружжя і уникнути проблем, що часто виникають під час спільного проживання осіб та під час вирішення спірних питань при розлученні. Шлюбний договір – це гарантія вашого забезпеченого сімейного майбутнього, а також можливість захистити майнові права іншого подружжя. На закінчення варто зазначити, що шлюбний договір у будь-який час може бути виправлений, доповнений або відкорегований.

Оксана ПЕТРУНЯ, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу, спеціально для газети “НЕДІЛЯ”

nedilya.at.ua