«Я не здесь…». Пам’яті Римми Казакової
Рівно шість років минуло з того часу, як на Закарпатті, на запрошення газети «НЕДІЛЯ» відпочивала легендарна поетеса Римма Казакова. А сьогодні, 19 травня, минає чотири роки з дня її смерті. Авторка пісень, які співав увесь Радянський Союз, і які популярні і сьогодні, коли Росія та Україна по різні боки кордонів. Улюблене слово Римми Казакової було – наперекір. Так була названа і її остання збірка, котру відома поетеса видала всупереч безгрошів’ю та заангажованості російських видавництв. Закарпаття, де живуть її друзі, редактор «Неділі» Михайло Носа і видавець Валерій Тимошенко, вона побачила вперше, хоча, об’їздила до того майже увесь світ.
Тоді, на зустрічах з читачами в книгарні «Кобзар», санаторії «Синяк», державному російському театрі в Мукачеві, клубі «Карпат Арт» прима декламувала свої останні вірші. Чимало написаного так і залишилося після її смерті у шухляді. Та чтиво, яке багатотисячними накладами розходилося на книжковому ринку, вона так і не написала. Адже сама – прихильниця вишуканого. На її столику Рільке, Пастернак і Достоєвський. Мріяла отримати літературну премію «Російський буккер», але за все життя не мала жодної нагороди.
Аби підтримати таланти, разом із колегами заснувала щорічну премію: найуспішніший отримував 2 тисячі доларів. Здійснити свою велику мрію – перекласти Ліну Костенко російською – москвичка так і наважилася. Боялася зіпсувати її українське слово. А тому просто знову і знову брала до рук оригінал. Аби прочитати поему «Маруся Чурай», їй заледве вистачило однієї ночі.
А 19 травня 2008 року, у понеділок, о першій дня у підмосковному санаторії вона пішла з життя… Їй було 76. У неї обірвався тромб.
Вірші Казакової співали Алла Пугачова, Лев Лещенко, Філіп Кіркоров, Маша Распутіна, молоді виконавці. Знаменитою поетесу зробили пісні у виконанні Олександра Сєрова «Мадонна» і «Ты меня не любишь».
Я не здесь.
Я там, где ты…
В парках строгие цветы.
Строгий вечер.
Строгий век.
Строгий-строгий первый снег.
Світ постмодерних сумішей привабливий як красива троянда з металу чи кришталевий палац. Але ніщо не замінить запаху скошеного сіна й повітря після дощу, як і поезії незрівнянної Римми Казакової — титанічної жінки ХХ сторіччя.…
Переходы, перегрузки,
Долгий путь домой…
Вспоминай меня без грусти,
Ненаглядный мой.
