Закарпатка видала книгу про верховинське життя

Напередодні світлого весняного празника Воскресіння Христового у львівському видавництві КВП “Край” та за участі в художньому оформленні КП “Міжгірська друкарня” побачила світ перша поетична збірка «Мої життєві дороги» Калини Блинди із Верхнього Бистрого. Невеличка за розмірами книжка 132 сторінки і накладом у 200 примірників, збірка й сьогодні на вустах багатьох жителів села, відомого за межами смерекової Міжгірщини своїми цілющими мінеральними водами.

Все це з молодечою безпосередністю вида Калина Олексіївна, яка почала писати у зрілому віці. Вона хоч і не дотримується чітких поетичних канонів за написання віршованих рядків, але таки майстерно змальовує принади і тіньові сторони верховинського життя на зламі ХХ і ХХІ століть. Так як у всі часи боляче сприймала удари власної долі. Бо ж виросла в бідній, багатодітній селянській сім’ї, серед 4 братів і 5 сестер, а опісля 22 роки трудилась майстром по ремонту годинників і тільки з 1992 року започаткувала власну приватну справу. До речі, в ДПІ у Міжгірському районі її знають, як добросовісного платника податків.

У певній мірі це, а також смерть батьків Олексія і Гафії Ковбашинів, брата Михайла, а згодом і чоловіка Івана Михайловича Блинди, змусили її взятись за перо. Адже так склалось, що вона залишилась наодинці зі своєю самотністю саме тоді, коли й достаток появився у хаті, і тягар пережитого не давив на ніжні жіночі плечі. Їй інколи ще не вистачає словникового запасу, щоби віршованим рядком передати читачеві всі тонкощі і нюанси життєвої ситуації, які відбувались на її очах, поряд з нею і т. д.

На жаль, у своїй творчості, яку справедливо можна назвати першою пробою пера, Калина Олексіївна не виходить за рамки сім’ї, колективу, рідного села та зеленоокої Верховини. А, отже, й пише вона в основному про тих людей, серед яких виросла, із якими зустрічалась на життєвих перехрестях, пізнала радість буття і труднощів життєдайної праці, красу навколишньої природи і незламну віру в животворну силу Творця неба і землі.

Нам особливо сподобалось у книжці Калини, нашої куми, те, що вона правдиво показала життя у Верхньому Бистрому, говорять з теплою усмішкою Михайло і Ганна Бубичі. Нехай молоді знають, як ми колись жили, кохались і трудились на нашій кам’янистій землі.

Я б назвала поезію Калини Олексіївни своєрідною енциклопедією всієї Верховини, стверджує її землячка Надія Біклян. Бо ж у всіх горян тогочасся однаковою була доля: до сьомого поту, як кажуть, трудились на землі, зате шанувались і щиро Бога поважали.

А нам особливо приємно, що хоч через книгу Калини Олексіївни, підкреслюють Василь і Ганна Рошки, верховинці більше дізнаються про наше село. Як на нас, то вона все правдиво описала. Хай Бог дасть їй сили і кріпості, щоби й надалі радувала нас своїми віршами.

Вважаю, що перша поетична збірка господині будинку відпочинку “Червона калина” Калини Олексіївни Блинди “Мої життєві дороги” це стан її душі, поклик серця і незбагненна широчінь почуттів, які переповнюють її душу, говорить відпочиваючий тут одесит Юрій Констянтинович Маковейченко. Я за заняттям дуже далекий від поезії, очолюю ПП “Приксіма”, але читаючи вірші про її важке дитинство, буденне життя горян, ледь не плакав, адже воно було таким же і в моєї мами, яка також ростила семеро діточок. Наші батьки знемагали під палящими променями сонця на півдні, а тут від непосильної праці на кам’янистій землі.

На основі цієї поетичної збірки можна провести урок виховання, історії минувшини і сьогодення. Так яскраво і афористично часом показує Калина Олексіївна життя горян-верховинців. Тож хай щедрим на добро буде джерело її поетичної творчості!

Джерело: mizgir.com.ua