Із щоденника Сергія Федаки… Підручники
Цей рік якось особливо плідний на ювілеї, особливо письменницькі. Чи то 1951-го і 1961-го сонце якось особливо світило, що народжувалося стільки талановитих і амбітних людей (а 1941-го сонце було однозначно неспокійним), чи ще з яких причин, але ювілеї слідують ледве не щотижня. До них додаються і скромніші дати, бо триріччя ювілеєм ніяк не назвеш. Хоча як сказати. У книжковій справі зараз як на фронті, а там лічили рік за три. “Мы долго молча отступали, ворчали старики,” – писав класик. Влітку 2007-го такий відступ закінчився. Головне наше видавництво вузівських підручників “Знання” вирішило відкрити свою філію на Закарпатті, аби наші вчені не витрачалися постійно на поїздки до столиці, а могли видаватися вдома. І хоча в різних офіційних рейтингах наші вузи поки пасуть задніх, поява у нас подібної структури – найпереконливіший доказ, що маємо таки порох у порохівницях, що годі комплексувати (крім Ужгорода, подібна філія ще тільки у Львові).
Завідує нашою філією Г.Курій, більш відома як авторка вже 56 книжок для дітей Галина Малик. Щойно вийшла чергова – сюрреалістична повість про сучасний Ужгород “Абракадабра” із купою впізнаваних персонажів. Але до цих книжок слід додати ще кількадесят відредагованих нею підручників, які написали півсотні науковців з двох ужгородських вишів – УжНУ і ЗакДУ. З приводу грядущого мікро-ювілею видавці і автори і повідали містові і світові (в особі всюдисущих журналістів) про свій скромний ужинок.
Однією з перших вийшла “Сучасна українська літературна мова” Н.Венжинович, з якою видавці особливо намучилися через наявність там великої кількості спеціальних шрифтів, діакритичних знаків тощо. Правда, після такого бойового хрещення колективові вже сам чорт не страшний. Бо ще складнішою була робота над “Старослов’янською мовою” Ю.Юсип-Якимович і О.Шимко – першим подібним підручником в Україні. Крім церковнослов’янської кирилиці і навіть глаголиці довелося освоювати титли, древні знаки пунктуації, верстати чудернацькі таблиці і химерні діаграми.
Паралельно технічним редакторам М.Дем’яну і М.Шкірі довелося на вимогу київської централі освоювати і нову верстальну програму, а для того ще й відновлювати свої знання англійської. Після цього вже можна видавати граматику навіть мови ацтеків. Найостанніша на сьогодні книжка – Ф.Шандора і М.Кляпа “Сучасні різновиди туризму”, яких (різновидів) налічується аж із три сотні. Подібного підручника ще не було не тільки в Україні, а й навіть у Росії, яка поки випереджала нас у сфері навчальної літератури. Правда, щоб така книжка з’явилася, видавцям довелося аж три роки напосідати на авторів, діставти їх у найнесподіваніших місцях і притискати до стінки. Добре, що не стали розстрілювати, хоча дуже кортіло.
А ще вийшли ряд юридичних підручників завідувача кафедри кримінального права УжНУ О.Семерака, “Екологія” Л.Потіша, “Математичне програмування” Ф.Ващука, О.Лавера, Н.Шумило, “Основи економічної теорії” М.Ажнюка і О.Передрія, “Політологія” М.Вегеша і його колег, “Цивільне право” В.Фазикоша і його кафедральної команди. Одна з останніх новинок – “Основи літературознавства” Н.Ференц. Розповів про свою роботу і київський гість Ярослав Орос. Уродженець тячівського села Широкий Луг, він закінчив факультет журналістики у Києві, одружився там же і залишився у столиці.
Працював у багатьох газетах-журналах, випустив 9 книжок філософської прози з сильним еротичним забарвленням, зараз очолює редакцію художньої літератури, яку сам і створив 2009 року. Покликаючись на Максима Горького, який 1936 р. заснував знамениту “Шкільну бібліотеку”, Ярослав започаткував аналогічну серію “Класна література”, адресовану тим же таким учням. На відміну від багатьох інших видавців, які випускають піратські книжки усупереч авторському праву, Ярослав узгоджує свої проекти зі спадкоємцями авторів. Поки видано Г.Квітку-Основ’яненка, М.Куліша, Є.Маланюка, І.Багряного, У.Самоука. До тритомника В.Сосюри увійшли замовчувані у радянський час твори.
У найближчих планах видати Григора Тютюнника. Щойно побачили світ два романи В.Винниченка, що в Україні ще не видавалися. Загалом планів багато – був би тільки читацький попит, що нині фатально знижується – доводиться стимулювати все більш яскравими палітурками, якіснішою підготовкою текстів і вигадуванням все більш інтригуючи проектів.
Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»