Науковець і видавець Валерій Падяк: «Наша «Енциклопедія історії та культури карпатських русинів» – видання дуже толерантне»

[Total: 0    Average: 0/5]

Кожен етнос – як квітка. Він виростає, цвіте й, можливо, гасне і зникає. Зараз, за даними вчених, на землі є близько 6,5 тисячі етносів. Та далеко не кожен з них може похвалитися власними літературними згадками чи здобутками, тим паче енциклопедією – науково-обґрунтованою та виваженою. Та русини у цьому плані народ щасливий, адже буквально днями відбулася презентація епохального видання для нашого краю – «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів». Про енциклопедію, її принципи і про роботу над нею ми попросили розказати директора-засновника ПП «Видавництва В. Падяка»,видавця енциклопедії Валерія Падяка.

– Перш за все вітаю вас із виходом енциклопедії. Це дійсно значна подія для нашого краю. Та спочатку це видання вийшло в Канаді англійською мовою. Чому так сталося?

– Я маю сказати, що над енциклопедією працював колектив авторів – їх є понад двадцять. Дехто з них надав один матеріал до енциклопедії, а дехто – два десятки. Головних авторів двоє – професор Торонтського університету П. Р. Магочій (Канада) та доктор історичних наук І. Поп (Чехія). Значним є доробок Б. Горбаля (США) чи професора О. Дуліченка (Естонія). Так сталося, що всі ці науковці живуть у різних куточках світу, але всі вони досліджують одну тему – русинство. Для одних робочою мовою є російська, для інших – українська, а для головного редактора видання Павла Роберта Магочія робочою мовою є англійська. Було прийняте рішення всі тексти для енциклопедії перекладати на англійську. І так у 2002 році з’явилося перше видання «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів». Це видання швидко розійшлося. Та й світ не стоїть на місці – рухається, йде вперед. Саме тому потрібно було готувати друге видання енциклопедії – доповнене, виправлене, збагачене актуальною інформацією. Воно побачило світ у 2005 році і теж англійською мовою. А наприкінці 2010 року, після тривалої роботи, ми спромоглися показати громадськості й україномовне видання «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів».

– Які основні принципи варто виділити у цій енциклопедії?

– Перш за все, це – класична, зроблена за всіма вимогами енциклопедія. Щодо її змісту, то варто зауважити, що це не є енциклопедія карпатських русинів, вона – про карпатських русинів і про Карпатську Русь. Це значить, що якщо ми говоримо про біографічні дані, то особи, котрі потрапили в енциклопедію, там не тому, що вони карпаторусинського походження, вони там, бо вони щось робили у сфері карпаторусиністики. Це значить, що у виданні є люди й карпаторусинського походження, й діячі російського походження, науковці, вчені, лінгвісти з Польщі, Америки, Норвегії, Словаччини, Австрії. Це важливо сказати, адже не варто думати, що ця енциклопедія тільки про карпатських русинів і не потрібно бути русином, щоб до неї потрапити. Більше того, до енциклопедії включено тих вчених і суспільних діячів, які в своїх творах не визнають карпатських русинів як окрему національність. Це важливо, щоб бачити контекст, в якому формується сучасне русинство, адже читачі будуть знати і про людей, які пропагували й розвивали русинство, і про тих, хто виступав проти нього, заперечуючи існування карпатських русинів. А також енциклопедія охоплює карпатських русинів, які живуть в діаспорі.
Дуже важливо показати поліетнічний контекст, який протягом століть є суттєвою реалією існування русинського етносу. Тому у нашій енциклопедії є великі статті про наших добрих сусідів – кожну національність, яка мала відношення до карпатських русинів. Загалом ми прагнули зробити не популярне чи публіцистичне видання, яке б мало гучно прозвучати,а концептуальну, наукову й виважену енциклопедію. Сподіваюся, у нас це вийшло.

– Коли постало питання, на яку мову перекладати з англійської, то чому ви обрали українську, а не русинську?

– Таке питання дійсно виникало. Так вийшло, що перша мова англійська. Але безумовно другою мовою повинна була стати українська. Хоча багато хто стверджував, що другою мовою має бути російська. Це логічно, тому що російська – це світова мова, мова ЮНЕСКО, ООН, мова, яку розуміють всі слов’яни. Але редакційна колегія наполягала, що другою мовою має бути саме українська. На світі майже 2 млн. русинів і з них майже мільйон живе на Україні. Причому 850 тисяч етнічних русинів живе саме на території Закарпатської області. Тому як законослухняні громадяни, як люди, які живуть в Україні, як люди, які, після закидів про відокремлення, про створення окремої національності і набуття певного роду незалежності, ми таким чином (видаючи енциклопедію українською мовою – Авт.) виявляємо власну здатність і бажання інтегруватися в українське суспільство, його політичну, культурну, економічну системи. Ми проявляємо толерантне відношення до України. Можна сказати, що в якомусь розумінні русини своїми стараннями підвищують статус української мови у світі. І тут треба наголосити, що автором перекладу є Надія кушко (Канада). Переклад було здійснено завдяки підтримці канадських спонсорів Стефана Молдована та Стівена Чепи. До речі, обоє є вихідцями з нашого регіону. Також ми плануємо електронну версію енциклопедії і її варіант русинською мовою.

– Презентація україномовного видання енциклопедії триває вже півроку.

– Дійсно, презентаційний тур «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів» триває півроку. Найперша презентація відбулася у Словаччині наприкінці минулого року. Зараз ми зробили тур Україною, почавши з Києва, а в середині червня поїдемо в Будапешт, де буде проходити 11 Світовий конгрес русинів, в рамках якого теж буде проведена презентація нашого видання. Є вже пропозиції й з Сербії – там русини також бажають презентувати цю книгу.Думаю, що наш доробок не гріх презентувати й кілька разів. У певному сенсі – це видання унікальне, адже, якщо подивитися на карту, то є 200 держав, а етносів 6,5 тисяч. Та серед них лише декілька мають свою енциклопедію. І ще один фактор, чому ми так широко намагаємося презентувати видання, це те, що в час, коли активно проходять громадські рухи, звучать партійні гасла, відбуваються передвиборчі комбінації, варто спиратися на правдиві історичні й суспільні факти та події, на висновки науковців, щоб уникнути певних спекуляцій та неточностей. Етнічні проблеми не потрібно плутати з політичними. Етнос має право жити стільки, скільки в нього є ресурсів. Тому енциклопедія має надати нашій владі і політикам науковий масив, щоб вони перед тим як робити якісь заклики, як щось стверджувати, шукали достовірну інформацію і правильне джерело. Інформація у нашому виданні виважена, бо над нею працювали науковці, а не політики, які б могли спробувати щось навязати. До речі, готується чергове подання до Президента України про визнання національності «русин». Тому, якщо у Києві політики захочуть взнати більше, хто такі русини, то наше видання їм допоможе. Дана енциклопедія – універсальна книга. Вона – взірець толерантності й повинна стати своєрідним орієнтиром для всіх, хто прагне будувати цивілізоване суспільство, де усі народи мають рівні права та можливості.

– З чого почався презентаційний тур в Україні?

– 5 травня у Києві у Національній історичній бібліотеці України (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника) ми презентували український переклад унікального канадського видання «The Encyclopedia of Rusyn History and Culture» за редакцією Павла Роберта Магочія та Івана Попа. Це відбувалося в рамках Днів слов’янської культури, при багатолюдному зібранні української громадськості, науковців, студентів, представників дипломатичних місій. У Києві укладачі та видавці енциклопедії провели ще кілька презентаційних зустрічей, зокрема з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Ніною Карпачовою, яка, до речі, повідомила нас про підготовку подання до Президента України В. Януковича з приводу офіційного визнання русинської національності в Україні. Також відбулась зустріч в Інституті історії України Національної академії наук України, під час якої ми вручили один примірник «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів» директору Інституту, академіку НАНУ Валерію Смолію.
В Ужгороді делегація укладачів та видавців україномовної «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів» (Павло Роберт Магочі, Стівен Чепа, Валерій Падяк та Надія Кушко – Авт.) зустрілася з очільником Закарпаття Олександром Ледидою, головою обласної ради Іваном Балогою та першим заступником голови Закарпатської ОДА Іваном Бушко.
Також ми мали зустрічі із студентами історичного факультету УжНУ і, звичайно, з журналістами. А ще ми провели доволі широку презентацію у Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці, під час якої присутніх своїм виступом порадував зразковий фольклорний ансамбль Русинських недільних шкіл Закарпатської області «Бабчина співанка» (худ. керівник – народна русинська співачка Ольга Прокоп).

– Яким накладом вийшла «Енциклопедія історії та культури карпатських русинів»? Скільки примірників ви розіслали у бібліотеки, хто отримає енциклопедію?

– Книга вийшла коштом видавництва. Наклад у нас доволі добрий – 1500 примірників. Зараз паралельно випускається десятитомна «Енциклопедія історії України» і ми зустрічалися з редколегією у Києві, тому що ми повністю повторили формат і дизайн цього видання. Для чого? Для того, щоб «Енциклопедія історії України» завершувалася 11-м томом «Енциклопедії історії і культури карпатських русинів». Ось така маленька провокація. Маю сказати, що один том Енциклопедії історії України» в два рази дорожчий за нашу енциклопедію. Але у будь-якому разі, енциклопедія – це дуже дороге задоволення. Але, дякуючи спонсорам, ми вже визначилися, що 200 примірників отримають інституції, національні бібліотеки, державні бібліотек, бібліотеки районних центрів Закарпатської області, музеї краю, русинські наукові інституції у цілому світі (навіть у Японії є славістичний центр Саппоро, а загалом у світі є понад 100 науковців, які спеціалізуються на русиністиці). Адміністрація Президента України теж отримала примірник.

– Які у вас подальші плани щодо «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів»?

– Дана енциклопедія містить 888 сторінок тексту, 1119 гасел, понад 1100 чорно-білих і кольорових ілюстрацій, кольорові карти, унікальні архівні фотографії, які друкуються вперше. Ми витримали добрі параметри по витратних матеріалах і по якості. Укладалася енциклопедія в Канаді, а друкувалася в Ужгороді. Зараз завершується презентаційна хвиля першого видання україномовної енциклопедії, а я вже думаю про друге. Адже життя і всі процеси в ньому динамічно розвиваються. Я мрію зробити друге видання енциклопедії двохтомним, кольоровим, щоб показати всю різноманітність ілюстрацій. Звичайно, в ньому буде багато доповнень і нової інформації. Можна сказати, що «Енциклопедія історії та культури карпатських русинів» розвивається певними кроками. Спочатку вона вийшла англійською мовою (видання 2002 і 2005 років), тепер ми презентували це видання українською (2010), а далі ми плануємо видати його русинською мовою. Цей крок для нас є головним. До цього ми прагнемо і прикладемо максимум зусиль, щоб ці плани якомога швидше стали реальністю.

Лілія МАТІЦО, «НЕДІЛЯ» 
 
Джерело: nedilya.at.ua

Comments are closed.