Василь Нодь: Залізниця – зона підвищеного ризику на кожній ділянці роботи. Тут недопустимо помилятися
Звісно, що найдорожчий скарб людини, котрим треба найбільше дорожити, – це її життя, особливо дитяче. Задля цього необхідно об’єднувати зусилля всіх державних провідників, керівників, освітян і батьків.
Пропонуємо нашим читачам про те, як дбають про цю важливу справу в Закарпатті, розмову з начальником відокремленого підрозділу “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” – заступником начальника державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” Василем Нодьом.
– Василю Михайловичу, відомо, що кашкет залізничника носите Ви з любов’ю ще з юних літ і чимало часу набували досвіду пліч-опліч з колишнім талановитим міністром Укрзалізнці Георгієм Кірпою, котрий дорожив дружбою з Вами. Перехрещення доріг Вашої долі із залізничними коліями, сукупність знань та уміння фахово використовувати їх на практиці довели Вас від рядового трудівника до пошанованого всебічно освіченого професіонала на найвищому посту Львівської залізниці в Закарпатській області. Будь-ласка, з позицій обдарованого фахівця, скажіть відверто, що найголовніше для того, хто присвятив себе тій справі, що й ви?
– Те, що й для кожного. Передусім – бути совісною людиною, професіоналом всюди й завжди. Відповідальною за доручену ділянку праці та чуйною до своїх обов’язків і чужої біди. А для нашого брата ще й подвійно пильною, бо, як відомо, залізниця – зона підвищеного ризику на кожній ділянці роботи. Тут недопустимо помилятися, чи бути “білою вороною” тому, що це обертається бідою, а подеколи й трагедією. Як зі сторони залізничників, так і з боку пасажирів, дорослих і молодих людей, батьків та їх дітей.
– Маєте на увазі необхідність дбати про високий рівнень свідомості, глибину знань, культури поведінки та дотримання правил безпеки громадян на залізничному транспорті?
– Саме так! Як не сміє вирушати і рухатися по колії несправний потяг дефектними рейками і керувати ним невіглас, так і не сміють громадяни порушувати згаданих правил поведінки в зонах залізничних колій. Тут необхідне об’єднання зусиль. Одним залізничникам не впоратися з масовим всеобучем, чітко обумовленим основними вимогами безпеки при знаходженні на залізничних магістралях.
Тому треба всім нам, особливо дорослим, бути прикладом поведінки для молодших у дотриманні правил безпеки, обачності на коліях. У сім’ях і школах та інших місцях інтенсивного руху поїздів необхідно систематично проводити освітньо-виховну та практичну роботу, починаючи з дитячих садочків, молодших класів, усіх рівнів і профілів навчання, включаючи й старшокласників та студентів. Задля цього варто дбати, бо ж, наголошуємо ще раз, найдорожче для людини – це її життя. Однак вражає і засмучує, що внаслідок безвідповідального ставлення до нього люди нерідко стають каліками, а то й передчасно покидають цей світ. Про це, на жаль, доводиться констатувати і не раз довідуватися з преси.
– Виходить, що висока свідомість і профілактика – найважливіші охоронці від бід, що можуть спіткнути людину на пероні, підніжці вагона, переїзді, на залізничній колії тощо?
– Звичайно. Саме відсутність їх і нехтування ними призводить до нещасть. Не можу не назвати сумні цифри про випадки, що трапилися саме з-за цього з людьми різного віку на залізничних коліях Львівської залізниці в Закарпатській області за останні два роки. Хоч, слава Богу, порівняно з 2009-им, в 2010 році їх трапилося значно менше і біда обминула дітей шкільного віку, проте в минулому періоді 2011 року все-таки травмовано одну дитину. Дорослих за ці періоди покалічено 15 людей (в тому числі 5 смертельно).
– Страшно слухати про такі факти. Чому вони постійно трапляються? Хто винен? Як запобігти їм? Які заходи вживає відокремлений підрозділ очоленої Вами Ужгородської дирекції залізничних перевезень?
– На жаль, мають місце вони подеколи і з-за технічних причин, але це – рідкість. Найчастіше, а це понад 90 відсотків – з вини людського фактору. Подеколи стаються нещасні випадки й через недогляди й халатність залізничників, але головна причина – порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що призводить до травмувань, каліцтва і до летальних наслідків.
Вислів таких прикрих інцидентів свідчить, що трапляються вони передусім із-за таких причин: ходіння по коліях, перехід їх у невстановлених місцях, під вагонами рухомого складу, нехтування попереджувальними знаками, перебігання через колії при наближенні поїздів тощо.
Слід пам’ятати, що машиніст локомотива не завжди має практичну можливість загальмувати локомотив з вагонами. Із шкільного курсу фізики відомо, що потяг в середньому має вагу від 3 до 5 тисяч тонн і, враховуючи силу інерції та швидкість руху потяга, шлях, що проходить він від моменту екстреного гальмування до його повної зупинки, становить від 400 до 1800 метрів.
Тож слід завжди пам’ятати, що краще громадянам не порушувати правил безпеки на залізничному транспорті, бо шансів на самозбереження, нехтуючи ними, людина має дуже мало. Саме тому й необхідно і батькам дома, і педагогам у навчальних закладах, особливо у школах, наголошувати на це дітям та молоді, проводити роз’яснюючу роботу й організовувати вивчення діючих вимог безпеки. Кожен повинен зробити для себе правильні висновки, що на чужій біді треба вчитися, щоб не зробити її своєю і пам’ятати: обережного Бог береже.
– Василю Михайловичу, відчувається, що Ви не тільки відповідально і вимогливо ставитеся до своїх підлеглих щодо турботи про людське життя, але й своїм серцем уболіваєте щиро за цю справу… А все-таки, які конкретні заходи здійснює з цього питання очолений вами колектив?
– Найбільше переживаю про те, щоб колії та потяги не приносили людям нещастя. Завжди наголошую на цьому всім нашим працівникам. Особливо тим, що покликані забезпечувати безпосередньо безпеку руху поїздів на перонах, переїздах і колійних шляхах. Це питання постійно в центрі уваги на зібраннях, у студіях, планірках і підсумкових нарадах.
За найменше порушення трудової дисципліни під час несення постової служби, допущення несправностей сигналізації, халатності чи недбальства на інших ділянках діяльності вживаю суворі стягнення, аж до звільнення з роботи. Таких наказів є чимало. Практикуємо також різноманітні профілактичні та навчально-виховні заходи з покращення культури безпеки руху серед населення. Зокрема дбаємо про зв’язки з громадськістю щодо попередження виробничого травматизму та з учнями шкіл, коледжів, ліцеїв, студентів вищих навчальних закладів.
– Які навчально-виховні осередки Закарпаття найсерйозніше і найвідповідальніше ставляться до цього? Кого можете назвати з позитивного боку?
– Таких є чимало. І, насамперед, серед них – Ужгородський національний університет (ректор Микола Вереш), обласне управління освіти (начальник Михайло Мотильчак), начальники місцевих управлінь освіти: Ужгородських (міського і районного – Мар’ян Комарницький та Іван Росоха), Великоберезнянського (Микола Пекар), Рахівського (Богдан Грегірчак), Тячівського (Михайло Довжанин), Перечинського (Марина Мошак), Хустського (Павло Русин), Свалявського (Василь Русин). Важливу різноманітну навчально-виховну роботу здійснює Перечинська школа-інтернат (директор Василь Коба) та інші загально-освітні школи Мукачівського, Волівецького, Виноградівського, Берегівського та Іршавського районів, що розташовані на територіях у зоні Ужгородської дирекції залізничних перевезень.
Форми і методи їхньої роботи, зокрема, з проведення місячників безпеки та інші заходи з цих питань висвітлюються в крайових і районних засобах масової інформації. Загалом тільки за період проведення місячника профілактично-роз’яснювальної роботи із 76 навчальних закладів, котрі розташовані поблизу залізниці, спеціалістами структурних підрозділів, розташованих на території дирекції, здійснено такі заходи у 89-ти освітніх установах та в 4-ох селищних радах. У 52 структурних та відокремлених підрозділах – щодо попередження невиробничого травматизму серед учнів шкіл, ліцеїв, коледжів, студентів вищих навчальних закладів прийняли участь 133 спеціалісти (навчанням охоплено 18398 осіб).
Така робота здійснюється систематично. У закладах освіти проведено 194 лекції та показано 785 сеансів фільмів, надруковано 20 статтей в газетах про небезпеку перебування на залізничних коліях та про дотримання Правил дорожнього руху при перетині залізничних переїздів. Зроблено 2 виступи по телебаченню “М-студіо”, а також проведено конкурс кращого малюнку на тему “Безпека на переїздах” (з учнями 5-х класів) та зроблено виступи на хвилях обласного національного радіо та по телебаченню.
– Спасибі за потрібну для всіх корисну розмову. Нехай гуркочуть потяги безпечно. Щиро бажаємо Вам і всім нам – залізничникам, педагогам, батькам і дітям – успіхів у цьому. Бережімо один одного. І най нас Бог береже.
Юрій ШИП, спеціально для “НЕДІЛІ”