Ринок землі на Закарпатті у світлі нових законодавчих ініціатив
Законопроект «Про ринок землі» допоможе перекрити основні лазівки для тіньових схем та зловживань.
У середу, відбулася прес-конференція на тему: «Ринок землі на Закарпатті у світлі нових законодавчих ініціатив». Ішлося про останній варіант проекту Закону України «Про ринок землі», затверджений Кабміном (зараз черга за парламентом). Із журналістами спілкувалися перший заступник начальника Головного управління Держкомзему в Закарпатській області Мафтей ПОПОВИЧ та начальник головного управління агропромислового розвитку Закарпатської ОДА Іван ПАУК.
Як розповіли учасники прес-конференції, із загальної кількості 1275,3 тис. га закарпатських земель третину (470 тис. га) становлять землі сільськогосподарського призначення. Право на земельну частку (пай) набули 122,33 тис. громадян, з яких 111 900 (майже 92 %) замінили їх на державні акти. Площа розпайованих сільськогосподарських угідь становить 160,1 тис. га, а середній розмір земельної частки по області – 1,3 гектара. При цьому середня вартість гектара ріллі у нас – 10 022 грн.
Щодо реформування земельних відносин в Україні, то воно ведеться уже два десятиліття. Наразі для запровадження цивілізованих правил гри необхідно скасувати мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що, власне, серед низки інших проблем має вирішити Закон України «Про ринок земель» (його проект, як і проект Закону «Про державний земельний кадастр», за дорученням Президента України розробили Мінагрополітики та Держземагентство).
«Відповідно до положень законопроекту «Про ринок земель», набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути тільки громадяни України, фермерські господарства, держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України та територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування. Участь іноземного капіталу у придбанні таких земель надійно виключається, тож даремно деякі політики роблять із цього проблему. А спекуляції сільгоспділянками відсікаються через запровадження диференційованих ставок державного мита за посвідчення угод їх купівлі-продажу. Скажімо, якщо хтось купив пай сільськогосподарського призначення і захоче продати його протягом року, йому доведеться сплатити мито у розмірі 100 %. Зрозуміло, що це невигідно,» – пояснює Мафтей Попович.
Крім того, цільове призначення придбаної ділянки можна буде змінити тільки через 10 років. Додайте сюди обмеження щодо придбання земель пов’язаними особами (себто, кожен із членів родини не зможе купити максимальну кількість дозволених гектарів, а сім’я мусить укластися у певний ліміт), декларування джерела доходів у разі придбання земель вартістю понад 150 тис. грн. (орієнтовно 25 – 30 га) – і основні лазівки для тіньових схем та зловживань, схоже, перекриті.
До речі, якщо по Україні граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності для однієї особи не може перевищувати 2100 гектарів, то для нашої гірської області – лише 900 гектарів. А в процесі обговорення крайові фахівці взагалі рекомендували обмежитися площею в 500 га. Проблему ж подрібнення сільськогосподарських масивів пропонується вирішити через запровадження переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (людьми, котрі обробляють сусідні «клаптики», фермерами тощо).
Введення повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення та його ефективного державного регулювання в Україні, на думку Івана Паука, дозволить розв’язати цілу низку важливих нинішніх проблем, серед яких – «посмуговані» пайовиками поля, низька якість землі й короткий термін її оренди (приблизно 3 роки), що, власне, й заважає фермерам працювати на перспективу. Хоча фахівець визнає: законопроект ще досить сирий, тож багато його положень потребують корегування.