Закарпатець Михайло Темнов презентував третю книжку трилогії «Сады Хаоса»
Літературне Закарпаття все частіше і наполегливіше заявляє про себе на українських просторах. В рейтингах кращих авторів країни вже звичними стали прізвища наших земляків, немало їх і серед лауреатів різних премій та форумів. Минулоріч до списку прозаїків краю впевнено увійшов Михайло Темнов з першою книжкою трилогії «Сады Хаоса». Днями у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» автор презентував свій третій фантастичний роман журналістам краю.
Кожен приходить до літератури своїм шляхом. Дехто вдається до графоманства, ще не позбавившись останніх пелюшок, хтось довго вчиться і експериментує, хтось, відчувши подих Музи, приходить до творчості раптово і у в зрілому віці. Шлях до красного письменства Михайла Темнова дещо незвичний: невідомо, щоправда, про політ його думок у ті благословенні часи, коли можна було вільно і при свідках сидіти на нічному горщику, однак існують всім відомі факти офіційної біографії.
Народився майбутній фантаст 12 грудня 1960 року в селі Нюрба Республіки Соха, що в Якутії. Навчався в Московському прикордонному училищі, служив на кордоні з Китаєм, вже як офіцер у 1990 році був скерований на роботу в закарпатське управління КДБ УРСР. У час, коли Україна завойовувала незалежність, був звинувачений в корупції та посадових злочинах і опинився в слідчому ізоляторі рідної організації. Найменше, що інкримінували тоді капітану Темнову – робота на російську ФСБ і ізраїльський МОСААД. Став чи не єдиним в України офіцером, який виграв суд у спецслужб за незаконний арешт, утримання під вартою, був відновлений у чині і відсудив 40 тисяч гривень компенсації.
Через певний час життєві стежки привели колишнього офіцера КДБ (хоч колишніх, кажуть, не буває) Михайла Темнова до журналістики. Першими кроками на цій царині стала нова ужгородська газета «Корзо». Хочеться вірити, що саме цей молодіжний, але вже професійний колектив, з якого вийшла ціла плеяда талановитих журналістів, став тим плацдармом, який став визначальним у наступній журналістській роботі Михайла. Вже тоді почав формуватися особливий «темновський» стиль – його завжди приваблювали судові справи, сфабриковані звинувачення і можливість позмагатися із різними серйозними інстанціями за прихильність сліпої богині. Пізніше Михайло створив власний проект – правозахисну газету з однойменною назвою. За цей час також закінчив православний Богословський факультет Пряшівського університету, здобувши звання магістра православної теології.
До літературних дослідів Михайло Темнов вдавався вже і раніше, однак перші романи писав «у шухляду» – оперативному офіцеру спецслужб по статусу не дозолялося бути автором фантастичних романів — у ті роки за це присвоїли б діагноз. Однак ідеї, теми, сюжети тих перших дослідів з часом Михайло використав у нинішніх романах. «Сады Хаоса» – це майстерний різножанровий вінегрет, в якому фантастика сусідить із глибоко філософськими категоріями, казка переплітається з політичним детективом, фентезі із пригодницьким романом. Неймовірна кількість дійових осіб з чудернацькими іменами веде читача перипетіями трагічної історії двох, на перший погляд не подібних цивілізацій — технократичної і давньої.
Продовжуючи тему, підняту в першій книжці трилогії, автор вустами своїх героїв малює картини загибелі величних цивілізацій і наприкінці залишає читача наодинці з одвічними роздумами про добро і зло, любові і ненависті, казки і об’єктивної реальності. Люди навчилися бути безсмертними, але чи стали вони від цього щасливими? Чому могутній Великій Марсіанській Імперії так двго могла протистояти невелика армія сантарів? Чому ляльки промовляють не до всіх? І чому і в розвиненому, і в давньому суспільствах існують зради, підлість та ненависть? І чи зможе людство колись досягти гарномії зі своїм внутрішнім світом?
Усі три книжки «Садов Хаоса» вийшли накладом у видавництві «Ліра». Якісна поліграфія, дизайн, оформлення і – турбота про подальшу долю свого дітища – невід’ємні якості цього видавництва. Олена Кухарчук, директор «Ліри» презентує своїх авторів, веде перемовини, бере участь у різноманітних форумах, ярмарках книговидавців, шукає меценатів. Тому є сподівання, що на книжковому ринку Закарпаття нас чекає ще не мало цікавих робіт цікавих авторів.
Людмила РУДА, «НЕДІЛЯ»
