В Ужгороді провели перший тренінг для журналістів
11 липня в Ужгородському прес-клубі відбувся перший тренінг у рамках проекту «Проведення навчально-практичного курсу з новітніх медіа в Закарпатській області».
Тема:«Конвергентна журналістика: нові потреби аудиторії, нові канали комунікацій. Роль та функції нових медіа». Тренером став відомий журналіст Отар Довженко — медіааналітик, блогер.
Із закарпатськими журналістами (а також із студентами) Отар Довженко спілкувався про різницю між конвергентністю, мультимедійністю і журналістською багатозадачністю. На тренінгу також йшлося про те, навіщо створювати «медіа колгосп», як здолати опір людського чинника і не знищити індивідуальність, наводилися приклади українських й західних конвергентних медіагруп.
Тренер розповів про соціальні медіа як посередник, торкнувся питань «Чи справді треба, щоб газети розмовляли?», «Як нові медіа допомагають традиційним жити по-новому», «Як соціальні медіа змінюють поведінку споживачів новин», «Чи потрібне «просування у соцмережах»?», «Як зробити присутність ЗМІ у соціальних медіа ненав’язливою, органічною та ефективною. Хто в редакції повинен займатись соціальними медіа».
Учасники тренінгу отримали практичні поради щодо того, як організувати засіб масової інформації, що знаходитиме свою аудиторію в різних комунікаційних середовищах; з чого почати трансформацію ЗМІ в мультимедійний. Обговорювалися потреби у конвергентністі, мультимедійності та інноваційності регіональними ЗМІ та їх аудиторіями.
За словами О. Довженка, «конвергенція по-українськи» нерідко починається не через прорахований ефект від її доцільності, а через те, що власник об’єднує ресурси учасників власного медіа-холдингу. На переконання експерта, в нових економічних умовах та зі зміною каналів отримання інформації «виживуть» ті ЗМІ, які знають свою аудиторію «особисто», а в цьому найбільше допомагають саме соціальні медіа, оскільки дають можливість підтримувати особистий контакт з тими, для кого працює конкретне медіа.
«Так є у світі, — каже Отар Довженко. – Але не в Україні, де в редакціях нерідко перекритий доступ працівникам до Фейсбуку чи Твіттеру. Навіть у просунутих керівників ЗМІ інколи немає розуміння, на жаль, що соціальні медіа для журналістів — вид професійної діяльності, а не марнування часу. Це канал зв’язку з аудиторією, можливість взаємодії з нею, канал отримання інформації. ЗМІ повинні бути там, де їхня аудиторія, а не чекати, коли люди підуть до кіоску і заплатять кошти за видання».
Ужгородський прес-клуб реформ
