Тепловий удар «індивідуалки»: чи поширять українці приклад Ужгорода?
Вітчизняна система міського теплового забезпечення впевнено крокує до принципового роздоріжжя: залишити домінуючим централізоване опалення чи переходити на децентралізацію в цій сфері. Останнє передбачає автономний чи індивідуальний режим обігріву помешкань. Чи зможуть виправдати себе останні, спробували розібратися журналісти ІА «Україна Комунальна».
Для початку наведемо приклад Закарпаття. До кінця поточного року область планує повністю відмовитися від системи централізованого теплопостачання, говорить перший заступник губернатора Закарпаття Іван Бушко. Альтернативою цьому влада області обрала автономне та індивідуальне опалення.
На сьогодні в Ужгороді до систем індивідуального опалення підключено 371 квартиру з 500, де проживають малозабезпечені городяни. Чиновник переконує, що жодна область не має таких показників. Це, «передусім, пов’язано з тим, що на Закарпатті розташовані невеликі міста – понад стотисячний Ужгород та трішки менше за населенням Мукачево. Населення інших міст – від сили 30-40 тисяч».
Про відмову від централізованого опалення (ЦО) на Закарпатті говорять вже кілька років, однак поки що повністю «покінчити» з централізованою системою не вдалося. Більше того, посадовці іноді самі плутаються в термінах, згадуючи автономну та індивідуальну системи теплозабезпечення. Ми спробували дослідити, наскільки привабливою в Україні бачиться перспектива переходу на «індивідуалу» чи «автономку».
Вже зараз більшість опитаних нами експертів вказують на те, що Україна не готова до такої квапливої ідеї розвалу системи ЦО. Не поспішають її ліквідувати навіть у країнах Європи – Фінляндії, Швеції, Данії, Німеччині, Польщі. До цих пір існує централізоване опалення у теплих країнах, таких як Італія та Франція. Невже український прогрес у теплозабезпеченні досяг такого рівня, що ми можемо піти далі, ніж Європа?
Екологія стає невигідною
Сьогодні система теплопостачання в Україні представлена 360 підприємствами, які підпорядковані різного рівня органам влади.
«Ми говоримо про систему комунальних підприємств, яка оперує знаннями й досвідом, готує щороку кадри, займається ремонтом, моніторингом роботи обладнання – і все це налагоджене роками і підкріплене держструктурами, – говорить кандидат технічних наук, керівник проекту «Струменево-нішева технологія спалювання палива» Михайло Абдулін. – А є автономне опалення, яке встановлюється на будинку чи поруч, тобто передбачає відмежування від централізованого. Тепло, як правило, у таких випадках подає приватна структура. А є індивідуальне, коли мешканець встановлює систему опалення у своїй квартирі. Чи варто говорити, що неврегульованість технічних і правових питань на цій царині може призвести до катастрофи. Тому досвід Ужгорода чи Тернополя, де «індивідуалку» осилили 80% мешканців, позитивним назвати важко».
Тому, за словами М.Абдуліна, схиляти шальки терезів до систем, які виб’ються з-під державного контролю, досить ризиковано.
Разом із тим, у Мінрегіоні аргументують: існуючий стан централізованих тепломереж свідчить про те, що вони не завжди справляються зі своїм призначенням, тому індивідуальне опалення має явну перевагу над централізованим або автономним – передусім тим, що температурний режим регулюється самими власниками житла в залежності від їхніх потреб і бажань, повідомляє прес-служба.
«Однак, якщо громадяни хочуть відключитись від центрального опалення, то це треба робити всім квартирним будинком в установленому законодавством порядку», – зазначає заступник міністра ЖКГ Віталій Шаповаленко.
Це свідчить про те, що представники Мінрегіону визнають досить слизький шлях поквартирного тепла.
«Єдине, чому так приваблює варіант з індивідуальним опаленням багатьох посадовців, чи людей, які хочуть продати своє обладнання, не думаючи, що буде завтра, це те, що інвестицій тут жодних не потрібно, – запевняє президент Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» Арсен Блащук. – Люди самі його встановлять. Але візьмемо приклад Ужгорода, який уже більше семи років переходить і ще не перейшов на «індивідуалку». Адже є люди, які не мають фінансової можливості встановити котел, а є і люди, які просто не хочуть переходу на індивідуальне опалення. Що влада має робити з такими мешканцями, виселяти, чи як?»
Варто зазначити, що задоволення мати у себе вдома власну систему обігріву обійдеться недешево. У середньому переоснащення двокімнатної квартири коштуватиме понад 20 тис. грн. Однак у будинку, де співіснують два вищезгадані методи опалення, мешканці, що залишилися вірними ЦО, ризикують сплачувати за сусіда.
«Якщо мій сусід сплатить 20 тис. грн. і перейде на «індивідуалку», він сплачуватиме за газ і електроенергію, – говорить А.Блащук. – Однак він не сплачуватиме за шкідливі викиди, які одразу збільшаться через роботу котла практично вдесятеро. Він не сплачує податків до бюджету, тоді як підприємство теплокомуненерго платить за викиди».
Експерти визнають, що індивідуальне опалення може бути в тих мікрорайонах, де економічно невигідне централізоване. Наприклад, коли будинок знаходиться далеко від котельні.
Гроші чи безпека?
Основною перевагою «індивідуалки» є економічна вигода для її власника. «Централізоване опалення може спалювати і вугілля, і дрова, і торф, а от у квартирі можна спалювати тільки газ. Ціна газу для «індивідуальника» – 726 грн за 1000 кубометрів, а для споживачів централізованого теплопостачання – 1 309 грн», – наводить приклад А.Блащук. Хоча після переходу на «індивідуалу» мешканець втрачає право отримати субсидію на газ.
Однак, недоліків у цієї системи можна знайти значно більше.
Переоснащення системи опалення вимагає і переоснащення систем вентиляції, про що також мусить подбати власник. Оскільки індивідуальна система опалення характеризується високою вибухонебезпечністю і можливістю отруєння продуктами згоряння. В «Укртеплокомуненерго» наводять дані 2009 року, коли по Україні було зафіксовано 179 вибухів саме індивідуальних котлів.
Окрім того, не варто забувати, що взимку треба обігріти весь будинок: сходові клітини, нежитлові приміщення. Якщо ж, наприклад, не обігрівати підвал, то він замерзне, там відбудеться конденсація вологи, що може призвести до руйнації фундаменту. Усе це буде здійснюватися за рахунок людей, які залишилися на централізованому опаленні. У результаті цього тариф для них автоматично зростає. Крім того, виникає необхідність реконструкції газових мереж будинку для того, щоб пристосувати їх до роботи з індивідуальними системами. Усі витрати з утримання лягають на власника квартири. До них відносяться й утримання і ремонт, чищення і заміна димарів.
Через відмінні режими регулювання у квартирах з індивідуальною системою опалення виникає різкий перепад температур у різних частинах будинку, що призводить до конденсації вологи з наступним утворенням цвілі і грибка.
Отже, перш ніж проголошувати лозунги про необхідність переходу на індивідуальні системи опалення, краще все ж дуже добре подумати…
Юлія Грамотна, ІА Україна Комунальна