Депутат Василь Хмельницький: «До керівників часто доносять «перекручену» інформацію»

[Total: 0    Average: 0/5]

Більшість керівників і посадовців краю вбачають розвиток Закарпаття у створенні якісних й привабливих умов для інвесторів, а також співпраці з міжнародними партнерами.

 Срібна земля – куточок, щедро обдарований природними багатствами, і оточений європейськими країнами. Тому не дивно, що основний акцент ставиться саме на розбудову й покращення туристично-рекреаційної і лікувально-оздоровчої сфер. Але є й інша сторона медалі – як інвестори знаходять спільну мову з місцевим населенням. Про те, хто отримує більше – інвестор чи люди, як уникати конфліктів і працювати на благо всіх, ми поговорили з мешканцем с. Нижнє Солотвино, депутатом Ужгородської районної ради Василем Хмельницьким.

 «Люди більше думають про власні інтереси»

– Василю Павловичу, у селі, де ви живете, працюють два крупних і перспективних інвестори – «Термал стар» і «Деренівська купіль». Як, на вашу думку, це впливає на життя населення?

– Варто сказати, що Нижнє Солотвино завжди вважалося курортним селом. У радянський час на території діяв добре відомий санаторій «Кооператор», тому тут завжди було багато відпочивальників і туристів, яких навколишня природа села просто захоплювала. Часто через це село називали багатим. Так воно і є – природа дала чималі багатства і люди тут живуть добрі й працьовиті. Але все-таки дещо змінилося, як і всюди, – тепер кожен більше думає про власні інтереси. Ні для кого не секрет, що люди стають менш щирі та відверті. Така ситуація, напевно, зараз у всій країні.

 У «Кооператорі» на той час працювало 90 чоловік, зарплати були невисокими, але народ з радістю йшов на роботу, спілкувався з відпочивальниками, знайомив їх з місцевістю. Люди раділи, що до їхнього села приїжджають туристи з усього Радянського Союзу. «Кооператор» був дуже популярним, так само, як і «Термал стар» тепер.

– Тільки радості у людей стало менше?

– Можливо. Де в чому. Та самі відпочивальники люблять спілкуватися з місцевим населенням і знайомитися з нашими звичаями, традиціями. А солотвинці, крім обміну інформацією, можуть також реалізувати, тобто продати, свою домашню продукцію, яка дуже подобається людям з українських міст та з-за кордону.

– Які можливості ці підприємства дають сільським жителям?

– Наявність таких туристичних об’єктів на території села – це в першу чергу створення робочих місць для населення і розбудова внутрішньої інфраструктури села. Тобто відремонтовані дороги і територія знаходиться в добрих руках, чистоті. Також інвестори нерідко підтримують сільську школу й дитсадок.

Я очолюю благодійну громадську організацію «Добробут та благополуччя», яка діє при Руськокомарівській сільраді, і саме через неї перераховують гроші на об’єкти, що знаходяться на балансі сільської ради. Наприклад, санаторій «Термал стар» купив для дитсадка у Н. Солотвині котел для обігріву приміщення, замінив вікна, надав матеріальну допомогу церкві, а «Деренівська купіль» перерахувала 10 тис грн. на храм. Також вони фінансово підтримали роботи з вуличного освітлення і встановлення спеціальних таймерів на стовпах. Думаю, із заміною вікон у початковій школі в Солотвині вони теж допоможуть. А кілька років тому «Термал стар» організував вивіз сміття з території села.

Але постає ще одна проблема – відсутність сміттєзвалища, відходи потрібно вивозити аж в с. Барвінок, а це не обґрунтовано фінансово, не вигідно, тому що далеко. Тоді людям доведеться платити за машину і вивіз сміття, а не всі можуть собі це дозволити.
«У кожній громаді є особи, котрі моделюють ситуацію під себе»

– Чи можна сказати, що місцеві жителі самі провокують конфлікти з бізнесменами?

– В першу чергу мова йде про налагодження контактів загалом. Це важливо на будь-якій роботі і у стосунках між всіма людьми, особливо між тими, котрі працюють на спільну мету й результат. Так само це стосується й інвестора, котрий приходить на територію села. Він обов’язково повинен шукати і знайти спільну мову з місцевими жителями. Повинна бути співпраця і щире бажання налагодити взаєморозуміння. А «точки дотику», я впевнений, можна знайти у будь-якій ситуації. Інакше – будуть тільки спори і конфлікти, а вони ні до чого доброго не призведуть. Коли виникає якась, скажімо, «пікантна» ситуація, то не потрібно шукати винних – потрібно шукати шляхи її вирішення. І ще одне – буває так, що безпосередній керівник чи власник підприємства отримує «пропрацьовану» інформацію.

– Тобто основні інвестори не володіють достовірною інформацією?

– Іноді таке трапляється. Їм не вистачає обізнаності у сільських ситуаціях чи важливих моментах. Можливо, їм не кажуть чогось основного навмисне або ж вони отримують «правду» під певним соусом. А в таких ситуаціях зробити правильні висновки чи сформулювати думку про когось чи щось нелегко. У кожній громаді є особи, котрі моделюють ситуацію під себе. Саме тому важливо, коли у селі влаштовують збори, і не треба боятися йти. Потрібно йти і демократично, а не емоційно, шукати компроміси, будувати діалог і домовлятися. Люди в селах зазвичай прості й роботящі, іноді їм просто необхідно бути більш дисциплінованими, стриманими й лояльними.

«Люди упереджено ставляться до бізнесменів»

– Яка ситуація у Нижньому Солотвині на даному етапі?

– Часто побутує думка, що коли приходить інвестор, то у нього є гроші і значить він обов’язково використає свій вплив. Тому люди упереджено ставляться до бізнесменів. Але це не правильний підхід до справи. Адже інвестори вже нікуди не дінуться, вони вклали кошти, тому потрібно шукати вигоди у тих ситуаціях, які є, потрібно пристосовуватися, уживатися і співпрацювати. Потрібно взяти максимум користі з такої співпраці для всіх жителів, а головне – людям потрібно вміти помічати й те хороше, що для них роблять.

– Місцеві жителі скаржаться, що «Деренівська купіль» закрила доступ до лісу, по якому вони звикли ходити без обмежень.

– Тут спрацьовує Закон України «Про приватну власність». Якщо дуже потрібно, то власники можуть відкрити шлагбаум. Але це їхня територія. Тут є також плюси – тепер ліс буде доглянутим і чистим. До того ж, вони обіцяють збудувати дорогу з іншої сторони, в об’їзд. Я також розумію, що люди, котрі виросли у селі, сприймають це з негативом.

– У Солотвині постає проблема води, люди кажуть, що вона зникає?

– На даному етапі обидва підприємства роблять власні скважини і тому в деяких домогосподарствах в колодязях води стало менше. Та це зрозуміло, адже такі підприємства споживають багато води – для лікувально-оздоровчих процедур, для басейну тощо. Тут постає питання центрального водопостачання для жителів села. Воно буде вирішуватися на рівні районної влади, адже ліцензія на скважину недешева. Але у цьому повинна бути також зацікавлена сільська рада. Велика фірма може провести воду швидше. Думаю, вони зроблять центральний водопровід, а у двори люди будуть проводити воду самотужки. У таких широкомасштабних питаннях має бути також співпраця з іншого боку – між сільською радою і сільськими й районними депутатами. У селі завжди є чимало важливих питань, які за сприяння інвесторів вирішуються легше.

– Як громада села може впливати на інвесторів?

– У Н. Солотвині люди створили Центральну громаду села, котра представляє інтереси місцевих жителів. Громада села – це дорадчий орган, який функціонує офіційно, його Статут реєструється на сесії сільської ради. У законі «Про місцеве самоврядування» йдеться, що громада може впливати на вирішення певних питань, піднімати актуальні для села теми на обговорення, вести переговори, а головне – відстоювати інтереси місцевих жителів. Думка людей повинна враховуватися. Але тут важливо відкинути зайві емоції й власні амбіції і діяти раціонально.

«Зелений туризм – добробут жителів села»

– Як районний депутат чим допомагаєте рідному селу?

– Районним депутатом я став у 2010 році, балотувався від Партії регіонів. Я дякую за довіру людям, які мене обрали, більшість з них – з Н. Солотвина. Бували такі випадки, коли потрібно було допомогти у вирішенні певних побутових сільських проблем. Але якщо є така змога, то чому б не допомогти? Та й мова йде про село, в якому живу я і моя родина, родичі, друзі. Всі ми повинні працювати разом для того, аби покращити умови життя.

В першу чергу я намагаюся сприяти тому, щоб заклади освіти, які є на балансі Руськокомарівської сільської ради, включали в державну програму фінансування. Ще я направив депутатський запит на ремонт дороги до школи у сусідньому селі Руські Комарівці, адже тільки 13 сіл отримали кошти з державного бюджету. Нам виділили 244 тис. грн. – вдалося заасфальтувати 440 м дороги.
У районній раді я є членом Комісії з питань АПК, екології, рекреації та туризму. А ця тема мені добре знайома ще з роботи у «Кооператорі».

До речі, у моїй передвиборчій програмі були два важливі питання. Перше – це сприяти розвитку інвестиційної діяльності, бо я вважаю її однією з найбільш перспективних. А друге – це програма розвитку зеленого туризму у Н. Солотвині. Це відкриває хороші можливості в першу чергу для самих жителів. Тут можна використати й ті напрацювання, які вже є у селі завдяки діяльності санаторію «Термал стар» і комплексу відпочинку «Деренівська купіль».

– Ваші побажання читачам «НЕДІЛІ».

– Читачам газети я бажаю міцного здоров’я й процвітання, а жителям сіл – взаєморозуміння, терпіння й злагоди між собою.

Лілія ЗАЛЕВСЬКА, “НЕДІЛЯ”

zakarpatpost.net

Comments are closed.