Стихійне лихо ужгородських тротуарів

[Total: 0    Average: 0/5]

Міська влада обласного центру Закарпаття у своєму друкованому органі стверджує, що торгівля продуктами харчування за межами ринків є «стихійним лихом ужгородських тротуарів» (газета «Ужгород», 08.10.2011 р.). Але реалії життя свідчать про зовсім інші причини.

 Загальновідомо, що більше 70–80% сільгосппродукції тваринництва та рослинництва в області виробляється у дворогосподарствах сільського населення, які зуміли значною мірою замінити продукцію колишніх великих спеціалізованих господарств – колгоспів та радгоспів. Ця продукція вкрай потрібна мешканцям міста. З іншого боку – реалізація сільгосппродукції дуже часто, зважаючи на мізерні зарплати та пенсії, є основним джерелом доходів селян.

Розуміючи цю ситуацію, міська влада у минулому (при різних формаціях) дбала про створення належних умов для продажу сільгосппродукції. В українських реаліях сьогодення за байдужої бездіяльності керівництва міста, його мовчазної згоди “зелені” продовольчі ринки перетворилися в полігони для реалі¬зації секонд-хенду, промтоварів, а частина територій від¬дана в довго¬строкове користування підприємцям-перекупникам. Тож де селянам продати свою продукцію, адже гроші від реалізаціі кількох літрів молока чи кількох кілограмів овочів є джерелом їхнього прожиття? На жаль… залишається лише тротуар.

Відвідайте, до прикладу, “Бі¬лочку”, де є стаціонарний пункт ветмедицини, на який покладено здійснення контролю за дотриманням санітарних норм на продовольчих ринках. Тут простим селянам пропонують здійснювати продаж на невеличкому необлаштованому клаптику побічної території, яка вміщає 20–30 робочих місць. Основна територія зайнята перекупниками, нагадує “шанхай”, де практично майже не прибирається. Значна територія віддана під секонд-хенд, промтовари, побутову хімію. Пам’ятником безгосподарності впродовж 20 років височить скелет недобудованого критого ринку (це при гострому дефіциті землі у центральній частині міста).

На цьому ринку майже щодня можна спостерігати картину, коли добре озброєні працівники міліції (2–3 чоловік) розганяють з узбіччя вул. Бєлінського бабусь із нехитрим продовольчим крамом, не реагуючи на стенди перекупників на цих же місцях і на антисанітарію.

Дивну позицію у цьому питанні зайняли і держслужбовці обласних структур. Автор цих рядків кілька місяців тому звернувся по “гарячій телефонній лінії” до заступника голови ОДА Івана Качура з приводу проблем продовольчих ринків в Ужгороді. Посадовець, звичайно, не вжив ніяких заходів, бо вважає, що це проблема виключно міста, а він, працюючи, а можливо, і проживаючи в Ужгороді, має більш вагомі функції обласного масштабу!

Міська ж влада, замість створення належних умов реалізації селянами виробленої ними продукції (про що, до речі, неодноразово заявляли перші особи країни), направляє нас у супермаркети, лобіруючи інтереси цих монополістів. Не буде зайвим нагадати про численні випадки реалізації в супермаркетах неякісної, простроченої продукції.

Підсумовуючи, маємо констатувати: торгівля з тротуарів в Ужгороді – не стихійне лихо, а результат бездіяльності керівників міста і області, нехтування інтересами населення міста і села.

Абсолютно байдужими до цього є й представники численних полі¬тичних партій в області, які вважають себе захисниками селян (аграрна, селянська, народна й інші), які згадують про них лише тоді, коли приходить пора вициганити від них голоси на виборах.

Степан Бачинський

http://zakarpattya.net.ua/

Comments are closed.