Головний медик краю Роман Шніцер: «Зарплата лікаря-сімейника залежатиме від якості його роботи»
З десяток років з різних трибун і різна влада ставить діагноз українській медицині – невиліковно хвора. Про необхідність реформ говорилось багато, проте жоден з політиків донедавна не наважився йти на ці непопулярні і ризиковані кроки.
За 20 років незалежності змінилося 15 міністрів медичної галузі. І ось нарешті від розмов, припущень та обережних розмірковувань перейшли до рішучих дій – у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та в Києві апробується пілотний проект медичного реформування. Отриманий досвід буде перенесений на решту регіонів України. Наразі ж в нашій області в рамках підготовки втілення першого етапу реформування медицини зроблено чимало. Якою ж має стати медицина в найближчі роки, що зміниться як в організації, так і в якості надання медичної допомоги – про це і багато іншого розповів начальник управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Роман Шніцер.
Сімейні лікарі обслуговують понад 90% закарпатців
На сьогодні в жодної людини немає сумніву, що система охорони здоров’я, яка нині існує в нашій державі, не влаштовує нікого – ані населення, ані медиків, ані владу. Термін «безкоштовна медицина» вже давно втратив свій сенс. «Безкоштовної медицини немає ніде у світі. Питання у тому, хто платить за медичні послуги – держава, страхова компанія чи пацієнт», – зазначив головний медик краю. У сімейних лікарів буде стимул займатися саме профілактикою захворювань, адже чим менше хворітиме пацієнт, тим більше заощаджуватиметься коштів, які виділяються на лікування. Фактично зарплата лікаря-сімейника буде напряму залежати від якості його роботи. Саме зміни у фінансуванні лікарів первинної ланки є одними з ключових змін, які передбачає реформа.
Завжди левова частина коштів йшла на утримання стаціонарів та медицини третього і другого рівня допомоги. Первинна ж ланка фінансувалася за залишковим принципом. І це при тому, що нині сімейними лікарями обслуговується 92,1% населення краю, або 1 146,6 тис. Часто лунає теза: не вистачає грошей на охорону здоров’я. Наводяться порівняння з Європою, США і т. д. Але якщо грошей недостатньо, то й використовувати їх потрібно раціонально. В розвинутих країнах три чверті всіх пацієнтів починають і завершують лікування саме на первинній ланці. В Україні ж майже половина всіх людей лікується скрізь, де може, а результат – аналогічний лікуванню на «первинці».
Як приклад Роман Іванович навів результати перевірок у районних лікарнях: «От в одній із них, розрахованій на 690 чоловік, в п’ятницю пообіді виявляється лише 161. Що, на вихідні всім раптом стало набагато краще, а з понеділка знову погіршає? Ні, просто в стаціонарах перебуває чимало людей, котрі могли б лікуватися амбулаторно, або ж просто використовують заклад як соціальний. Словом, кошти «розмиваються», хоча ефективніше було б, наприклад, хворого з переломом ребер у лікарню не оформляти – більше коштів залишиться на того, в кого відкритий перелом».
Про оптимізацію мережі медустанов
Ще однією важливою складовою реформ є оптимізація мережі установ охорони здоров’я. За словами Романа Шніцера, оптимізація – це не є закриття та банальне скорочення тих чи інших закладів. В першу чергу – це грамотний менеджмент та усунення дисбалансу між фінансуванням обласних і районних закладів. Тобто міські та районні лікарні потрапляють в структуру обласного бюджету і відповідно фінансуються з одного джерела. Це дозволить підняти надання допомоги пацієнту в районах на більш високий якісний рівень, а не задовільняти амбіції окремих лікарів, які ініціюють відкриття нейрохірургічних, кардіологічних, хірургічних, пологових відділень.
Адже, аналізуючи нинішню ситуацію в районах, доводиться констатувати, що за відсутності необхідного технологічного дороговартісного обладнання та належного медикаментозного забезпечення робота таких відділень перетворюється в звичайну профанацію, коли фахівці «вузької» спеціалізації виконують роль терапевтів та сімейників. «Що робити з пологовим відділенням, де на рік приймають 9 пологів, але як мінімум 6 чоловік отримують зарплату? – ставить риторичне запитання головний медик області. – Якщо немає реальної потреби у відділенні, наприклад ЛОР чи офтальмологічному, якщо не проводиться жодної операції, а персонал займається виключно медоглядами, то, однозначно, є сенс це відділення перепрофілювати. Це свого роду вина держави: спочатку ми підготували багато спеціалістів, дали людям робочі місця, самі ж створили умови для їх деградації як фахівців. Тому зараз повинні запропонувати альтернативу».
Щодо створення госпітальних округів
Мова не йде про закриття тих чи інших медичних закладів. Говоримо, що з тих двох лікарень потрібно зробити одну для надання невідкладної допомоги з відповідним технологічним оснащенням, а другу – для лікування хронічних хворих. І таким чином сконцентрувати ресурс і покращити ефективність надання медичної допомоги. «Кожен медик повинен розуміти, що мета реформи – найвища якість і доступність надання медичних послуг. І щоб з цього ланцюга не випасти, треба суттєво підвищувати свою кваліфікацію. Основна моя задача не скоротити людей, а дати їм роботу, щоб вони працювали на повну потужність так, як передбачено всіма законодавчими актами», – резюмував Роман Іванович.
«Загальна економія від оптимізації –понад 2 мільйони»
Щоб оптимізувати витрати на лікування одного хворого, планується до мінімуму скоротити кількість стаціонарних ліжок у лікарнях. Протягом 2011 року в закладах охорони здоров’я міст та районів вже скорочено 174 ліжка. За рахунок цього у бюджеті-2012 видатки на медикаменти збільшаться на 5,1 млн. грн., а на харчування – на 1,6 млн. грн. Плюс вивільнено 178,5 штатних посад, відтак загальна економія від оптимізації – понад 2 мільйони. Є резерви й щодо тривалості – часто штучно подовженої – перебування хворих у стаціонарі. У 2001 році, за словами Романа Шніцера, в середньому вона становила 17 днів на пацієнта, а зараз – 10,5.
«Якщо п’ять років тому в обласній лікарні було 925 ліжок, то сьогодні – 590. І це при тому, що рівень надання допомоги не знизився! Кількість пролікованих хворих у рік зросла з 16 до 20 тисяч. Концентрація ліжкового фонду, спеціалізація служб, створення їх невеликими компактними, але дієвими – це дає можливість знайти резерви для харчування хворих і медикаменти. У нас на сьогодні є заклади, які мають на ліжко-день 161 та 143 гривні, Це нейрохірургічний центр, обласний кардіологічний диспансер. В обласній клінічній лікарні – до 70 грн. на один ліжко-день. На сьогодні заклади обласного підпорядкування профінансовані до 93 % від потреби», – завважив Роман Шніцер.
Як приклад заощадливого ставлення до коштів був наведений досвід обласної лікарні, яка із введенням автономної котельні щороку зекономлює близько 900 тисяч гривень! Такий приклад господарського ставлення до бюджетних коштів варто запозичити іншим медичним закладам. «За розпорядженням керівництва області зробили енергетичні паспорти для всіх об’єктів охорони здоров’я, і вийшло, що «розкидка» на обігрів одного квадратного метра величезна – від 60 до 140 грн. Враховуючи, що мінімальна площа закладів охорони здоров’я – 6-7 тис. м2, а є й по 24 тисячі, порахуйте, скільки можна зекономити, гріючись по-господарськи», – завважив начальник управління.
Ще одна важлива ланка у реформуванні – створення системи екстреної медичної допомоги, тобто реформування «швидкої», аби вона була «як у Європі». Головне не тільки, щоб «швидка» приїздила вчасно, а й щоб була оснащена усім необхідним обладнанням та медикаментами, аби рятувати життя людини. Особливо це актуально для гірських районів.
Головний чинник реформи – медичне страхування
І чи не головний чинник медичної реформи – перехід на загальнообов’язкове медичне страхування. Р. Шніцер пояснив: «Зараз бюджет розподіляється згори донизу. Страхова ж медицина передбачає, що основним отримувачем і розпорядником коштів буде сімейний лікар. Він працюватиме на засадах контракту зі страховою компанією. Якщо він не зможе надати допомогу, то скеровуватиме пацієнта на інший рівень допомоги і оплачуватиме послуги, знову ж таки, у межах свого бюджету. Фактично сімейник буде зацікавлений зберігати здоров’я свого пацієнта. Адже чим здоровіший пацієнт, тим більше коштів залишатиметься у розпорядженні лікаря».
Нині йде жвава дискусія щодо раціонального та виваженого підходу в питаннях реформування. Інколи доводиться переконувати і в необхідності «хірургічних» методів – стара інертна система неохоче йде на ці зміни. Але в нашій області, вже зараз, розумно розпоряджаючись коштами, які спрямовуються на галузь охорони здоров’я, можна досягти непоганих результатів. Наочним прикладом є заклади обласного підпорядкування. І поки в чотирьох областях України реформа робить свої перші кроки, в нашій області вже набувається позитивний досвід. В найближчий час на базі 39 ФАПів у населених пунктах, де проживає понад 1000 мешканців, буде відкрито амбулаторії загальної практики – сімейної медицини. Невдовзі дільничні лікарні будуть перепрофільовані в АЗПСМ, відділення реабілітації, хоспісної та паліативної допомоги, стаціонари денного відділення. Зрозуміло, що ці зміни будуть зустрічати опір і з боку окремих медпрацівників, які звикли працювати по-старому. Проте мета всіх учасників цього складного і подеколи болючого процесу реформування – одна – забезпечення доступної, ефективної, якісної і високофахової медичної допомоги.