Хто в Закарпатті здає кров і чи слід нам чогось боятися?

[Total: 0    Average: 0/5]

Якщо замислитися — хто здає кров, а головне — чому?

Читач «РІО» Сергій ніяковів, коли бачив у Закарпатській обласній станції переливання крові донорів, які гуляють містом і просять милостиню, та людей, у яких на обличчі написано, що вони ре­гулярно вживають алкоголь. Але ж … роблять хорошу справу і донорами можуть бути всі здорові люди.

Відомо, що плазму здають як безоплатно, так і за гроші. Якщо людина два дні тому вживала алкоголь і захотілося ще, то чому би не здати кров і не отримати грошовий дивіденд?.. Сергій каже, мовляв, який рівень медогляду проходять донори? І сам, як у минулому донор, відповідає, що медогляд полягає у вимірюванні тиску, температури, кількох запитаннях і не більше.

«Умови забору крові якось не тішать. Все совкове. Сама система забору крові викликає відразу і страх щось підхопити», — висловлюється читач. Ще одна ужгородська донор студентка Наталія переконує, її кров мали ретельно перевірити і за тиждень після здавання крові вона могла ознайомитися з результатами щодо наявності інфекцій. Обстеження дівчини полягало у вимірюванні тиску та запитаннях про минулі хвороби. Наталія — сумлінна, та чи можна сподіватися, що абсолютно всі донори є такими ж відповідальними й не приховають, що вони колись чимось занедужали? Ба, більше — ми можемо і не знати, що колись мали якусь інфекцію… «Загалом почувалася там безпечно, голки одноразові, при тобі їх відкривають. Хороший персонал, однак умови надто совдепівські… Відчувала дискомфорт, коли поруч зі мною були ще дві жінки, які викликали сумнів щодо їхньої гігієни та стану здоров’я загалом», — розповідає Наталія. А донор із Мукачева Мар’яна переконана, боятися абсолютно нічого — кров здавати безпечно й перевіряють її належним чином.

ЧИ КАЖУТЬ ДОНОРИ ПРАВДУ, ЧИ РЕТЕЛЬНО ПЕРЕВІРЯЮТЬ КРОВ?

Однак не лише у відповідальності донорів та заборі крові питання, йдеться і про ретельність її перевірки. Якщо людина вчора підхопила ВІЛ, то виявлять його у крові за кілька місяців. Крім того, вражає інформація, зібрана журналістами «Свідомо», а також випадок, коли маріупольські судді вперше в Україні засудили до тюремного ув’язнення медика, з вини якого троє новонароджених малюків заразилися ВІЛ-інфекцією. Остаточно його засудили до 5 років позбавлення волі з забороною медичної діяльності на 2 роки — повідомляє «Експрес online». Таке покарання суд виніс лікарці Маріупольської станції переливання крові за халатне ставлення до роботи. За висновками слідства, з вини жінки кілька років тому в пологовому будинку трьом дівчаткам влили плазму, заражену ВІЛ-інфекцією. Зараз усі троє вже хворі на СНІД. Не вважає винною свою підлеглу і керівник Маріупольської станції переливання крові. Каже, на станції відсутня досконала система діагностики якості донорської крові. Її як тоді не було, так немає і зараз.

«Це не тільки в Маріуполі, це скрізь у нас така практика в державі. Тому ризик інфікування є», — вважає головний лікар Маріупольської станції переливання крові Володимир Мавров.

РИЗИК ІНФІКУВАННЯ ЗАВЖДИ Є?

Фраза Маврова дещо зачепила. Докази журналістів-розслідувальників «Свідомо» свідчать про певну загальноукраїнську тенденцію. І, звісно, а що з кров’ю закарпатських донорів? Опитування на сайті «Rionews» газети «РІО» (див. таблицю) показує, що 6,9 % респондентів переконані, що переливання крові у краї цілком безпечне, натомість 38,4 % опитаних не вірять, що в Закарпатті досконально перевіряють кров. Крім того, факт, який чи не ключовий і не може не насторожити, в Закарпатській обласній станції переливання крові (як і по Україні загалом) не надають інформацію про загальну кількість донорів та про те, у скількох випадках виявляли інфіковану кров. Ця інформація секретна. Кореспондент «РІО» навідався до станції, аби від самих працівників дізнатися про контингент донорів, процедуру медогляду, умови забору крові та переконатися, що ми можемо не боятися чужої крові.

ХТО В ЗАКАРПАТТІ ЗДАЄ КРОВ?

У будні на станцію приходять у середньому 20 донорів. Здають кров із 9.00 до 13.00, при цьому медогляд одного донора може затягнутися до 40 хвилин. Час на забір крові може сягнути і 4 годин.

На запитання щодо того, хто здає кров і задля чого, відповідь проста — згідно з законодавством донором може бути будь-який громадянин України, якому виповнилося 18 років. «Донор приходить до нас на станцію з документом, який засвідчує особу. Він здає кров для аналізу. Лікар-терапевт після огляду визначає, чи може людина здавати кров. І вже після одержання цього допуску можна здавати кров. Донорами можуть бути і люди ромської народності», — зазначає в. о. головного лікаря Закарпатської обласної станції переливання крові Мирослава Хрипак. На станції кажуть, раніше ромів-донорів було дуже багато, а зараз — значно менше. На запитання, чи трапляються ті, хто бажає здати кров, але при цьому надмірно вживає алкоголь, пані Мирослава стверджує, що донор не може бути у стані алкогольного сп’яніння. (Та чи можемо ми бути впевнені, що кілька днів тому він не «піддав»… — Авт.).

На станції кажуть, що приходять сюди і нетверезі люди, однак їх не допускають здавати кров. Кров можна здавати лише через 48 годин після останнього вживання спиртного.

ПОСТІЙНИХ ДОНОРІВ ОГЛЯДАЮТЬ РЕТЕЛЬНІШЕ

Якщо людина хоче здати кров, то ще не факт, що її допустять до цієї процедури.

«У нашій лабораторії роблять аналіз крові, результати записують у картку, з якою донор прямує до лікаря-терапевта», — роз’яс­нює Мирослава Володимирівна. За інформацією «РІО», медогляд полягає в запитаннях, мовляв, чи хворіли гепатитом… У станції переливання крові такий мінімалізм заперечують. «Первинний огляд донора полягає в тому, що лікар проглядає картку донора. Варто зазначити, що в нас є постійні донори, яким ми платимо гроші. І є донори резерву, які здають кров безоплатно. Постійні донори раз на місяць здають загальний та біохімічний аналізи крові, раз на рік проходять флюорографію, один раз на три місяці здають загальний аналіз сечі. Також вони проходять обстеження в лікаря-інфекціоніста. Ці всі дані фахівці записують до його картки. І з карткою з усіма медичними висновками можна йти до лікаря-терапевта. Щоразу перед здаванням крові постійним донорам роблять загальний та біохі­мічний аналізи крові, а також тест на інфекції», — інформує фахівець. Натомість донори резерву не проходять такий ретельний огляд. За словами лікаря, вони перед здаванням крові проходять загальний та біохімічний аналізи крові й їх обстежує терапевт. Крім того, в усіх донорів визначають групу крові та резус. «Терапевт оглядає шкірні покрови, прослуховує легені, серце і збирає анамнез. Опісля можна здавати кров. Потім здається кров на тестування на інфекції, які передаються через кров. Також кров тестують у СНІД-лабораторії», — наголошує пані Мирослава.

Відомо, що одразу після зараження ВІЛ-інфекцією у крові це ще виявити не можна. Як пояснює пані Хрипак, вся плазма всіх донорів проходить шестимісячну карантинізацію. Всі донори протягом шести місяців мають ще раз здати кров для аналізу. Якщо аналіз негативний, то лише після цього плазму передають до лікувального закладу. Якщо донор більше не з’являється, то його плазму не використовують.

КРОВ ЗДАВАТИ ЦІЛКОМ БЕЗПЕЧНО?

Оскільки наші джерела нарікали на умови забору крові, то ми поцікавилися в лікарів щодо цього факту. Працівники станції переливання крові продемонстрували одноразові тест-системи, голки, пробірки. «Заразитися на етапі здавання крові неможливо. Якщо ж ми виявили інфіковану кров, вона в жодному разі не потрапить до реципієнта. Ця кров утилізується», — коментує в. о. головного лікаря Закарпатської обласної станції.

Щодо реактивів для перевірки крові, то пані Хрипак стверджує, що українські нічим не поступаються іноземним. По всій Україні користуються реактивами українського виробництва.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — НА САМИХ ДОНОРАХ?

Очевидно, не все може залежати від лікарів, донори не мали би приховувати свої недуги. Так, потенційного донора оглядають і тестують його кров. Йому також видають анкету з запитаннями про минулі захворювання. Звідки гарантії, що той, хто хоче здати кров і одержати гроші, не приховає свої минулі хвороби, тим паче, він про них міг і не знати. Якщо комусь конче потрібні гроші, то він може приховати, що в минулому хворів.

«Ми не слідчі, тут юридична відповідальність на самому донорі. Аби ніхто нічого не приховав, ми ретельно перевіряємо кров», — кажуть лікарі на станції. Вони також акцентують, що багато залежить від свідомості людей. Бронхіальна астма в минулому, зловживання алкоголем, ба, навіть приймання аспірину напередодні здавання крові — це протипоказання. Хай донори будуть чесними перед собою, лікарями та тими, кому ця кров може знадобитися… Адже ж кров — ріка життя, як пише Айзек Азімов, а не бізнес…

***

КРОВ Є!

Бувають випадки, коли людині терміново потрібно перелити кров, аби врятувати життя, й близькі готові платити донорові за неї будь-які гроші. Чи вистачає у Закарпатті цієї крові, тим паче рідкісних груп?

Головний лікар Ужгородського міського перинатального центру Андрій Чабан у своєму коментарі запевняє, крові навіть рід­кісних груп вистачає. І з будь-якої критичної ситуації вдається вийти…

***

ОПИТУВАННЯ

«Відповідаль­ність за донорську кров — на лікарях» — вважають респонденти
Коли ми опитували ужгородців, чи переконані вони у ретельності перевірки донорської крові, то виявилося, що не всі були поінформовані щодо самої процедури забору крові, чи платять донорам або ні. Декому було взагалі байдуже, а хтось панічно боїться здавати свою кров, мовляв, чи безпечно це. Були й активні донори, які здавали кров і робитимуть це в майбутньому. Отож, що кажуть ужгородці під час вуличного опитування про донорську кров?

Володимир, фотограф
— Загалом позитивно ставлюся до донорства. Сам колись здавав кров. Переконаний, що донорській крові можна довіряти, і вірю, що її досконально перевіряють. Гадаю, закарпатцям не варто боятися здавати кров і самого переливання. І більше людей слід заохочувати до донорства.

Світлана, студентка
— Вважаю, ретельність перевірки крові залежить від сумління самих лікарів. Також, на мою думку, багато залежить від рівня самої станції переливання крові, роботи персоналу, фінансування державою, технологій перевірки, якості реактивів для перевірки крові. Я вважаю, що є відповідальність лікарів і за те, хто саме здає кров.

Беата, аспірантка
— Я ще ніколи кров не здавала. Якщо коли-небудь вдасться виділити час, то, звісно, піду і здам кров. Водночас побоююся навіть походу до стоматолога чи косметолога. Особисто сама прошу продезинфікувати всі інструменти.

Ярослав, журналіст
— Займався колись питаннями ретельності пе­ревірки донорської крові й на­віть лікарі мені казали, що не всі гепатити діагностують при заборі крові. Думаю, не наважився би і здавати кров, і приймати. Хіба що у крайньому випадку.

Евеліна Гурницька

rionews.com.ua

Comments are closed.