Закарпаття: Мешканці Колочави з острахом чекають на танення снігу
У щорічних потопах колочавці традиційно винуватять незаконне вирубування лісів та захаращеність русла річки Колочавки.
Морозна і сніжна цьогорічна зима у деяких регіонах може перетворитися на справжнє лихо. У горах Криму та Карпатах, де сніговий покрив найвищий, метерологи попереджають про загрозу весняної повені. У МНС запевняють, що до проблем готові.
Однак ТСН віднайшла місця, куди ось уже 14 років не ступала нога чиновника жодного з тих відомств, які щороку рапортують про здійснені ними антипаводкові заходи.
Синоптик Наталя Голеня демонструє на карті місця, де можлива повінь. Як завжди, найбільше снігу у горах, в одному з районів Карпат метеостанція зафіксувала глибину снігу 70 сантиметрів.
“Хоча подекуди, – каже Наталя, – у заглибленнях ландшафту може бути і більше метра. Найвищий сніговий покрив, до півметра, у Карпатському регіоні, горах Криму і місцями на півночі України. При різкому потеплінні цього снігового покриву буде достатньо, щоб спостерігалась повінь”.
Попри ці прогнози, у МНС сподіваються, що лихо таки обійде стороною. Там запевняють, що поки у нас усі передумови успішно пройти цей паводок, бо рівень води у басейнах наших річок дозволяє безпечний льодохід у весняний період.
На відміну від чиновників, сповнених оптимізму, жителі закарпатського села Колочава навіть не сподіваються, що пронесе. Там не чекають кінця світу від індіанців майя. Апокаліпсис для тутешніх селян настає майже щороку, починаючи від страшної повені 1998-го, іноді навіть двічі на рік.
“Тут було п’ятнадцять метрів до води, а може, і більше, – каже мешканка Колочави. – І тут у нас була нива, садили картошку, всьо садили, і от, бачите, тепер уже вода під хату підступає, і не знаємо, що робити”.
У щорічних потопах колочавці традиційно винуватять незаконне вирубування лісів та захаращеність русла річки Колочавки. На кадрах, які 1+1 зняли у жовтні, видно, як вода підмила будівлю місцевої школи, що залишилася без фундаменту, і тепер ніби звисає над урвищем, дорога, яку селяни, не дочекавшись допомоги, вимостили наново власноруч.
Тоді чиновники з району присягалися, що гроші, потрібні на спорудження дамби та зміцнення берега, точно будуть наступного, 2012-ого року. І ось наближається весна, а разом з нею і нова повінь, а до Колочави й досі усім байдуже.
“Годують нас одним і тим самим, що завтра, післязавтра, – бідкаються селяни, – що не переживайте, буде все добре, а доброго не є ні з котрої сторони. Будуть якісь кошти, то буде щось робитись, так нам говорять. Сільська рада, то нереально у нас зробити, ні”.
Жителі села застрахували свої будинки і з острахом чекають, коли ідилічний зимовий пейзаж укотре зміниться щорічним апокаліпсисом. Тоді знову доведеться чергувати вночі, спостерігаючи за рівнем води у річці і власноруч відпомповувати воду. Бо допомога нечасто дістається сюди по розмитих повінню дорогах.