Скільки виборчих округів “наріжуть” на Закарпатті?
За останні два тижні фактично відбулося переформатування Кабінету міністрів України, перерозподіл сил різних центрів впливу на владні рішення — причому такі, що можуть безпосередньо вплинути і на Закарпаття.
В.Хорошковського призначено на посаду першого віце-прем’єра, але його функції дещо інші, ніж у його попередника А.Клюєва. Останній відповідав перш за все за взаємодію уряду з парламентом, за проходження урядових законопроектів. Робив це досить ефективно, але були і проколи. Час від часу спалахували скандали з приводу політичної корупції, проплачених голосувань, переходу депутатів зі фракції у фракцію. Хоча останній скандал, спричинений бютівцем Забзалюком, не закінчився якимись оргвисновками щодо його безпосередніх учасників, але, очевидно, похитнув позиції А.Клюєва. Іншою причиною зміщення експерти вважають обструкцію, яку ті ж бютівці вчинили Президентові під час його виступу на відкритті сесії. То ж перехід А.Клюєва на посаду секретаря РНБО навряд чи можна сприймати як підвищення. Але і про почесне заслання чи про лаву запасних ми би теж не говорили. Адже упродовж уже кількох виборчих кампаній А.Клюєв керував виборчим партійним штабом, який мобілізує і розподіляє виборчі і кадрові ресурси задля перемоги. Схоже, що його перевели на менш клопітну посаду, аби він міг вивільнити час на роботу знов у виборчому штабі (скажемо, пішовши на певний час у відпустку з державної посади чи ще у якійсь формі).
Не виключено, що саме від А.Клюєва залежатиме, як саме будуть нарізано 225 виборчих округів. Офіційно таке рішення приймає ЦВК, але готуватися воно може зовсім не у комісії. Справа в тому, що нарізка – річ зовсім не формальна. За законом і елементарною логікою кожний округ повинен містити однакову кількість виборців, але в реальності цю норму витримати дуже тяжко – ну не з точністю же до одного виборця її дотримуватися?! Ясно, що десь буде трішечки більше, десь – трішечки менше. Закон визначив таку допустиму маржу аж у 12%. Це вже досить суттєво. За рахунок цього можна зробити більше округів в одному регіоні (наприклад, у Донбасі) і менше в іншому (скажемо, Галичині).
Яка перспектива для Закарпаття? Загалом у нас виходить шість законних округів. Навіть шість з невеликим хвостиком. Але якщо їх зробити з максимально допустимим числом виборців, їх залишиться тільки п’ять. Якщо ж округи нарізати з мінімально допустимим числом виборців, їх вийде навіть сім. Таким чином, число округів і весь перебіг виборчої кампанії в області може залежати від того, як нагорі оцінять лояльність місцевого електорату, наскільки високими визначать тут шанси влади і опозиції.
Що ж до В.Хорошковського, то його головним завданням визначено євроінтеграцію. Колишній керівник митниці і СБУ має до цього інші підходи, ніж кар’єрний дипломат К.Грищенко (він практично зник з екранів, що є ознакою опали) чи виходець з великого бізнесу А.Клюєв. Закарпаття знову ж таки буде для нього ключовим регіоном, оскільки саме наша область найглибше просунулась у встановленні широких зв’язків з сусідніми регіонами, реальному транскордонному співробітництві і налагодженні безперервного діалогу. Фактично в Україні закінчується доба паркетної дипломатії, суто протокольних заходів, обмінів люб’язностями, які ні до чого не ведуть. Зовнішня політика набуває максимально прагматичного характеру, у ній зменшується роль ідеологічних чинників, зате максимально зростає роль економічних факторів. Тому напрошується поширення закарпатського досвіду на інші прикордонні регіони, включаючи східні, що межують з Росією, а також на всю державу. Якщо закарпатці зможуть правильно подати свої ідеї нагору, статус області, її значимість у всеукраїнському масштабі суттєво зросте.
Не менш цікавим є призначення П.Порошенка на посаду міністра економіки. Поява у цьому кріслі представника агропрому означає, що влада збирається відроджувати і модернізувати перш за все харчову промисловість, в якій “шоколадний король” є визнаним фахівцем. Звичайно, Закарпаття зовсім не хлібна область. Але ще з початку 1950-х її було вирішено перетворити на край садів і виноградників, і за наступні десятиліття у цьому напрямку було зроблено таки чимало. Після 1991 р. відповідна сфера страшенно занепала і починає відроджуватися (на іншій економічній основі) тільки останніми роками. До неї додається вирощування ранніх овочів (переважно у теплицях), а якщо держава займеться відродженням майже знищеного м’ясо-молочного козівництва, підтримкою ледь жевріючого свинарства і птахівництва, рибництва, то край знов може зайняти помітні позиції у сфері агропрому.
Сергій ФЕДАКА, “Голос Карпат”