Нові власники “Закарпаттяобленерго” займаються здирництвом?
“Енергетична Україна ТВ”, яка у лютому цього року придбала державний пакет акцій ПАТ “Закарпаттяобленерго”, вимагає у підприємств області авансом на два місяці вперед сплатити кошти за споживання електроенергії.
Як уже повідомлялося, цьогоріч у лютому було продано 50% акцій “Закарпаттяобленерго”. В конкурсі взяли участь дві компанії – “Луганське енергетичне об’єднання” та “Енергетична Україна ТВ”.Під час торгів Луганське енергетичне об’єднання” запропонувало свою ціну розміром 135 мільйонів гривень, “Енергетична Україна ТВ” – 135 100 000 гривень. Таким чином, стартова ціна лоту становила 135 100 000 гривень.В ході торгів ціна зросла до 140 700 000 гривень. Саме за цю суму державний пакет акцій ПАТ “Закарпаттяобленерго” придбало ТОВ “Енергетична Україна ТВ”.
Нова компанія-власник належить до російської “Лужніковської групи”, до неформальних засновників якої входить екс-віце-спікер Держдуми Росії Олександр Бабаков та “авторитетний бізнесмен” Михайло Воєводін.
Хто такий Бабаков?
В 2011 році Олександр Бабаков був обраний за списком “Єдиної Росії” до Держдуми РФ шостого скликання.Підприємницьку діяльність Бабаков розпочав в 1988 році в Україні – очолив “Вознесенський завод з виробництва шкір”, що на Миколаївщині. На початку 90-х став одним із засновників фірми “Бавас”, яка відповідала за управління підприємствами, що входили до складу бізнес-групи “Лужники”. У 1994 році став генеральним директором російського ТОВ “Захід-ІК”. З 1998 року – голова наглядової ради комерційного банку “Темпбанк” (Москва). З 2001-2003 роки – голова ради директорів футбольного клубу ЦСКА. В 2001 році Бабаков став співвласником низки українських енергетичних підприємств (у тому числі “Житомиробленерго”, “Севастопольенерго”, “Кіровоградобленерго”, “Херсонобленерго”), очоливши VSEnergy, дочірню фірму словацької компанії VSE (Vychodoslovenske Energeticke Zavode). Згодом власники VSEnergy (Євген Гіннер, Михайло Воєводін та Бабаков) фігурували в ЗМІ як члени групи “Лужники”, в Україні відома як “Словаки”. Тоді ж Бабаков став співвласником київського готелю “Прем’єр-палас” і ялтинської “Ореадни”.
У 2009 році Бабаков став учасником корупційного скандалу в Україні. Він розгорівся після того, як інформаційне агентство “Новый регион” опублікувало інтерв’ю співвласників фірми “Даско” – київського підприємця Мстислава Скоробогатого (до речі, у нього знову проблеми) і його партнера Лазні Насера Абдулли.
Для чого була потрібна приватизація?
Законодавчо приватизація об’єктів енергетичної галузі була розпочата в Україні ще на початку 90-х – мова йде про теплові енергогенеруючі компанії та обленерго (продавати АЕС, ГЕС, магістральні електромережі і теплоелектроцентралі було заборонено). На практиці до торгів приступили аж у 1997 році, кілька разів міняючи стратегію й проводячи тендер з одним учасником. Але вже влітку 1998-го процес було загальмовано. Майже весь 1999 рік керівництво галузі провело у боротьбі з уже приватизованими обленерго, намагаючись реалізувати концепцію повернення до монопольної державної енергетичної компанії.
Причинами необхідності приватизаційних процесів уряд назвав відсутність у державі коштів на модернізацію енергетичних блоків. Зношеність основних фондів генеруючих компаній нині сягає 50 – 80 відсотків. У державному бюджеті коштів на модернізацію немає. І продажу в приватні руки за умови масштабного переведення цього виробництва на сучасні технологічні рейки альтернативи немає також. До того ж, есперти підрахували, що при існуючій структурі попиту на електроенергію ТЕС, вкладені в модернізацію кошти швидко окупляться. А відсутність політичних ризиків для приватного капіталу є гарантією, що бізнес за таких умов не буде в збитках. Не наштовхнеться на збитки і держава, бо компанії енергетичної генерації були придбані за ринковою ціною, але уряд при цьому зберіг за собою контрольний пакет акцій (25% плюс 1 акція).
Тим не менше закарпатський досвід вкотре доводить, що обіцянки – цяцянки. Замість інвестувати кошти у модернізацію обладнання, “Енергетична Україна ТВ” вимагає гроші в закарпатських підприємців. То ж за чий кошт буде проводитися модернізація? І для чого було проводити приватизацію, якщо вантаж порятунку електромереж області знову ляже на плечі місцевого бізнесу?
Міла Недєльська