Із щоденника Сергія Федаки… Карпатська Україна
73-я річниця Карпатської України відзначено набагато масштабніше, ніж попередню. Все-таки відчувається наближення парламентських виборів, тому найрізноманітніші організації не оминули нагоди засвітитися. На здоров’я. Аби лиш при цьому не забували про самий привід.
То партії і парламенти приходять і відходять у небуття, а історія – це те, що завжди з нами. І вона важливіша за усі сьогоденні політичні кон’юнктури. Ще 10-11березня у Хусті вже учетверте відбувся фестиваль-конкурс стрілецької пісні “Красне поле”, в якому взяло участь 338 виконавців з більшості регіонів України, навіть з Луганщини.
Переможцем в одній із номінацій став дуже фаховий юнацький хор з Запоріжжя, який через кілька днів дав цілий концерт в ужгородському будинку “Просвіти”. Молодіжний націоналістичний конгрес здійснив вшанування померлого 20 липня 2011 р. ветерана українських змагань на Закарпатті Михайла Петричка.
Його було названо одним з останніх карпатських січовиків. Така назва дещо символічна, оскільки під час тих подій юнакові було усього 14 років, проте далі він входив до оунівського підпілля, був репресований за сталінщини, відтак активно включився до державотворчих процесів у горбачовські і наступні часи. Автору цих рядків тричі вдалося поспілкуватися з М.Петричком, це була дуже світла інтелігентна постать, цілком гідна пошани на найвищому рівні.
Тому добре, що його ім’я зараз прозвучало на цілу Україну, у зборі коштів на пам’ятник брали участь люди практично з усіх областей. На початку цього року Чинадіївська селищна рада перейменувала одну з вулиць на честь М.Петричка. при цьому в Інтернеті з’явилася не зовсім точна інформація, ніби перейменовано було колишню вулицю О.Духновича.
Як нам вдалося з’ясувати у депутатів селищної ради, до перейменування спершу було намічено вул. І.Мічуріна, але потім вибір впав на вулицю, що звалася “Духновича-бічна” – це відгалуження вул. О.Духновича, яке зараз тільки забудовується. Таким чином, на карті селища лишилася і ім’я видатного будителя, і з’явилося ім’я січовика.
Зараз же на могли ветерана встановлено красивий пам’ятник, у селищі проведено вечір пам’яті. Крім того, цими днями Західноукраїнський центр історичних досліджень презентував знятий на його замовлення львівською студією “Invert pictures” 75-хвилинний фільм “Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939”. Через кілька днів після його прем’єри в Ужгороді, а потім у Львові фільм став тиражуватися на DVD-дисках, частину тиражу автори обіцяли привезти на Закарпаття у квітні.
Чотири дні присвятив Закарпаттю Олег Тягнибок. Це якраз ті дні 15-18 березня, коли 73 роки тому тривали бої. Політик детально розповів про нещодавно виявлений в іршавському селі Заріччя архів місцевого священика Б.Балтовича, в якому збереглося 40 документів часів Карпатської України – офіційних публікацій, приватних листів, а також унікальна карта, де наш край вже позначено як Карпатську Україну. Цей архів передано До Іршавського краєзнавчого музею, частково він представлений в Інтернеті.
Також в Ужгороді, Мукачеві і Хусті було проведено урочисті академії – виступи науковців і місцевих художніх колективів. В Ужгороді і Мукачеві відповідні дні закінчилися видовищними факельними походами. У Солотвині відкрито пам’ятник страченим там керівникам штабу Карпатської Січі М.Колодзінському і З.Коссаку.
На Верецькому перевалі проведено панахиду за розстріляними там близько 500 січовиками, встановлено меморіальну дошку на місці загибелі Ф.Тацинця. подібні урочистості відбулися і у Волівці та Міжгір’ї. Зі свого боку, закарпатська влада організувала традиційні урочистості на Красному полі. 16 березня Рахівська районна бібліотека за допомогою комп’ютерної системи “Бібліоміст” влаштувала скайп-трансляцію урочистостей, які відбувалися у її стінах.
Нарешті, на завершення урочистих днів видавництво “Гражда” презентувало дві книжки. Одна написана Наталією Ребрик про закарпатську “літературу Чину”, на якій виховалося покоління творців Карпатської України. Другу написано викладачем фізфаку Володимиром Кришеником. “Наздоганяючи минуле. Його історія” – це оповідь про авторового батька Михайла, складена на основі його спогадів та додаткових джерел, в тому числі про дні Карпатської України.
Сергій ФЕДАКА, газета “НЕДІЛЯ”