Українці масово кинулись робити зі своїх дітей геніїв
Школи раннього розвитку дітей – це не панацея і не інструмент для задоволення амбіцій батьків, а, перш за все, школа для мам і тат. При цьому успіх дитини лише на 30% залежить від подібних навчальних закладів, інші 70% – це результат роботи й опіки батьків.
Про це розповіла Олександра Титар, чий син з дев’яти місяців відвідував школу раннього розвитку. Скоро Микиті, синові Олександри, буде три роки, і, за її словами, дитина значно випереджає в розвитку своїх однолітків, про що свідчить і мова, і словниковий запас, і кмітливість. Так, наприклад, дитина висловлює свої думки складними реченнями, будує власні умовиводи.
“Завдяки школі раннього розвитку у рік і три місяці син знав уже всі букви і в два з половиною роки почав читати. Педагоги навчили, перш за все, мене, як, не перевантажуючи дитину, пропонувати їй читати, стимулювати вчитися. Такі курси дають розуміння, як ростити дитину “, – поділилася досвідом Олександра.
Ранній розвиток дитини – це виховання її з пелюшок або у дошкільному віці, як правило, до семи років. Сьогодні існує маса програм для дітей, починаючи вже з шести місяців. “Школи для малюків” з року в рік стають дедалі популярнішими в Україні, все більше батьків прагне максимально добре підготувати дитину до школи, навчити читати і писати якомога раніше, прищепити їй якомога більше навичок, які з часом могли б стати в нагоді їх чадам в житті.
“У 2003 році в Україні було близько 20 дитячих академій, в 2006 році – вже 300, а наприкінці 2011 року – близько 700. І це ті школи, які не просто заявлені, а дійсно працюють. Існує прогноз: до 2015 року таких шкіл буде близько 1500, а в 2024 році – приблизно 4000, це як перукарень або аптек – на кожному розі. Сьогодні попит на школи раннього розвитку величезний “, – розповіла співвласниця мережі дитячих академій “FasTracKids”, автор школи “Професійні батьки” Марина Романенко.
Ті ж тенденції масового захоплення раннім розвитком відзначає і керівник школи раннього розвитку дітей “Перші кроки” Ірина Кужель. За її словами, з кожним роком приводять все більше малюків в такі дитячі академії, причому дітей не трьох-чотирьох років, а саме однорічних і півторарічний малюків. При цьому вона зазначила, що з року в рік діти стають все більш здібні й розвинуті. “Той навчальний матеріал, який ми рік тому давали старшим дітям, цього року непогано засвоюють молодші”, – додала Кужель.
Важливий вік
Ніхто з педагогів, дитячих психологів і батьків не береться заперечувати той факт, що дитину необхідно розвивати змалечку. Питання в тому, що і за якими методиками розвивати.
Починаючи з півроку, з дитиною можна займатися виключно творчістю (малюванням, ліпленням тощо). Інші методики, широко поширені зараз (англійська, читання, комп’ютер тощо), неактуальні в такому віці, тому що вони стомлюють малюка, погано впливають на фізіологічний розвиток, а також дають невиправдані очікування батькам, вважає дитячий психолог Юлія Ульянова.
Для дітей шести місяців можна проводити музичні та розвиваючі заняття, зазначила педагог Ірина Кужель. “У такому ранньому віці для них головне – мама, всю інформацію вони отримують через неї. Тому на цих заняттях мами співають, танцюють, а малюки спостерігають. На розвиваючих заняттях основний акцент робиться на розвиток моторику руки, загальну моторику (це своєрідна фізкультхвилинка), “пальчиковую гімнастику”, розвиток тактильних відчуттів. Вони вчаться розрізняти кольори і форми, знайомляться з тваринами, навколишнім світом, малюють, ліплять, а головне – вчаться спілкуватися”, – розповіла педагог.
На думку Юлії Ульянової, до плюсів раннього розвитку належить отримання дитиною хорошою бази, яка в подальшому допоможе їй легко сприймати і засвоювати інформацію, а також обрати свій шлях, зрозуміти, що їй насправді цікаво. Крім того, у таких дітей добре розвинені увага, пам’ять і уява.
Однак є й мінуси такої системи. “Якщо батьки роблять акцент на інтелектуальному розвиткові дитини і нехтують іншим, то у дитини псується постава, м’язи, зір. І, крім того, може з’явитися протест проти подальшого отримання знань”, – застерегла Ульянова.
Інша проблема з’являється, коли батьки займаються раннім розвитком свого чада за новими сучасними методиками, а вчитися ведуть її у звичайну школу. У цьому випадку дітям просто нецікаво, оскільки вони не дізнаються нічого нового.
До трьох років ранній інтелектуальний розвиток дитини не приносить жодної користі, оскільки в цьому віці для дитини головне – емоційний розвиток і набуття навичок спілкування, підкреслює дитячий та сімейний психолог, член Української Спілки психотерапевтів Вікторія Щукіна.
“Після трьох років можна вводити елементи інтелектуального розвитку малюка, але тільки у вигляді гри. Це не повинно бути навчанням за партою та примусом. У цей час можна починати вчити мови, але знову ж, неодмінно у вигляді гри. З п’яти років можна починати підготовку до школи. Якщо до трьох років дитина добре розвивається емоційно, то інтелектуальний розвиток приходить природним чином, виникає бажання вчитися і щось пізнавати “, – розповіла експерт.
Якщо ж емоційний розвиток заміщається інтелектуальним, то цю прогалину вже не заповнити, застерігає психолог. “Інтелектуальний розвиток – це як файли в голові: малюк запам’ятовує букви або цифри, але це не більше, ніж комп’ютерні файли, він не усвідомлює таку інформацію, не розуміє, як її використовувати”, – пояснила вона.
Представниця вальдорфської системи освіти, учитель Дніпропетровської Вальдорфської школи Леся Атласюк, зазначила, що до семи років потрібно розвивати в дитині “ті сили і здібності, які потім ляжуть в основу її навчання в школі”. Вона підкреслює, що інтелектуальний розвиток дітей потрібно починати після семи років.
“Якщо діти навчаються щось майструвати своїми руками, наприклад, плести килимки, ліпити з глини або теплого воску, то вони теж розвиваються, в тому числі інтелектуально, тому що виникає зв’язок між кулями мозку. Але якщо ми будемо розвивати у дитини навички гри в шахи, то ці зв’язки навряд чи виникнуть. У першому семиріччі дитина повинна займатися тим, що пов’язано з ритмом, вольовою, художньою діяльністю”, – додала вона.
Дитині шкодить підготовка до школи, яка починається в три-чотири роки, коли в малюка ще не розвинена ліва півкуля мозку. А саме на це направлена діяльність більшості українських шкіл раннього розвитку. Перш за все, вони задаються метою навчити малюка читати та писати, зазначила Марина Романенко. “У нас неможливо поступити в школу, якщо дитина не вміє читати, писати і багато іншого, чого, по суті, повинна навчити саме школа”, – підкреслила вона.
Дитина не народжується з розвиненим мозком. Кожна частина мозку формується в певному віці. “До п’яти років головною є права півкуля, яка відповідає за рухову активність. Тому діти постійно бігають, стрибають. А їх у цей момент у багатьох навчальних закладах змушують сидіти. Так, раніше сколіоз починався в учнів четвертого класу школи, а зараз – першого класу”, – пояснила Марина Романенко. Ліва півкуля починає активно працювати у п’ять років, коли у дитини є певний досвід. А до семи років мозок фактично закінчує своє формування, сказала вона.
У дитини дошкільного віку потрібно формувати характер, навички, які дозволять дитині бути успішною і вміти контактувати з однолітками. “Дитині з такими навичками все одно, де потім вчитися, тому що у неї вироблена стресостійкість, вміння комунікувати з однолітками і дорослими, уміння ефективно навчатися”, – вважає педагог. А якщо дитина вміє вчитися, вона навчиться будь-чому, в тому числі читанню, дуже швидко.
Геніальність чи черствість?
Незважаючи на те, що стрімко збільшується кількість шкіл раннього розвитку дітей, та їх чималу популярність серед батьків в Україні, ніхто не прогнозує появи в нашій країні покоління геніїв і вундеркіндів. Перш за все, тому, що більшість нинішніх українських “шкіл для малят” не розвивають у дітей навички, які дозволили б їм протягом усього життя бути соціально реалізованими і успішними, пояснила педагог і психолог Марина Романенко.
Однак, на її думку, якщо підходи до раннього розвитку дітей та методики зміняться, буде приділятися увага не тільки розвитку вміння читати і писати, то тоді зможе змінитися Україна і якість підростаючого покоління.
У тому, що українці зможуть виховати покоління геніїв, сумнівається і Ірина Кужель.
“Навіть якщо українці більш масово захопляться різноманітними програмами раннього розвитку дітей, то все одно навряд чи вийде виховати покоління вундеркіндів. Оскільки такі школи ставлять перед собою інші завдання, перш за все – виховання всебічно розвинених і товариських дітей, готових до життя в соціумі”, – зазначила експерт.
У свою чергу дитячий психолог Юлія Ульянова зазначає, що іноді батьки вважають, що дитина повинна з ранніх років наполегливо займатися, щоб згодом стати вундеркіндом. Однак, вона наголосила, “вундеркіндами не стають, ними народжуються, і насправді їх одиниці”.
Неправильний ранній розвиток дітей може становити небезпеку, застерігають інші фахівці. “Якщо батьки будуть дуже захоплюватися раннім інтелектуальним розвитком дітей, змушувати їх вчитися до трьох років, то втратиться людяність, товариськість і контактність. В результаті люди будуть інтелектуалами, але абсолютно не здатними відчувати, проявляти емоції. І в результаті розвинеться жорстокість, байдужість, нездатність співпереживати, розуміти людей, співчувати. Саме цим шляхом ми поки що рухаємося”, – переконана психолог Вікторія Щукіна.
Тому все добре в міру і в свій час. Дитині необхідно дати максимум різноманітних можливостей для пізнання світу, набуття навичок спілкування, формування характеру в дошкільному віці, а навчання читанню, рахуванню та писанню залишити все-таки школам.
Надія Майна