В Італії лікують заробітчанку з Ужгорода
На півночі Італії в містечку Феррара, яке пережило землетрус, уже восьмий рік існує такий собі гуртожиток для жінок-заробітчанок. Усе б нічого, але кожна з тамтешніх мешканок – тяжко хвора. Найдивовижніше те, що лікують наших співгромадянок у далекій Італії цілком безкоштовно. Жінки впевнені: вдома їх би вже не було!
Він стоїть, зовні нічим не примітний серед сотень схожих старовинних будинків у центрі містечка Феррара на півночі Італії. І йому теж дісталося під час останнього землетрусу. “Я почула, як моє ліжко почало ходити. Прокинулася і побігла вниз. У них дах почав торохтіти. І тому в них у першу чергу”, – пригадує заробітчанка з Кіровограду Лідія Ковальчук. От тільки місцеві жительки, хоч і розмовляють італійською, геть до одної – іноземки. З Угорщини, Молдавії, Польщі. Та найбільше тут українок. Заробітчанок. А італієць Роберто, помічник місцевого архієпископа, від кінця 2004-го для тих жінок і покровитель, і помічник, і янгол- охоронець.
“Так уже вийшло, що я зустрів на вулиці українську жінку. Вона плакала. У неї не було роботи, і вона не знала, куди йти. Я подумав: чому б їй і таким, як вона, не допомогти”, – розказує президент асоціації “Надія” Роберто Маркетті. У кожної за плечима – кілька років в Італії на заробітках. Майже в кожної схожий початок. “Завезли на квартиру, де було 60 чоловік. В Римі. І спали всі штабелями, хто де. Хто прибув, коло дверей. Хто ішов на роботу, ті переміщалися далі”, – пригадує заробітчанка з Ужгорода Олена Адаменко.
Роберто домовився із владою Феррари. Вона виділила будинок. На двері повісили обнадійливу табличку. Тепер на Віа Санта Нікола живе п’ятнадцять жінок, що приїхали до Італії та опинились у складному становищі. У кожної з тутешніх мешканок страшний діагноз. Рак, серцеві захворювання, ниркова недостатність. У пані Олени на роботі стався інфаркт. Її забрала “швидка”. Лікарі призначили три операції. Усі минули вдало. Та вартість медичних послуг жінку приголомшила. “Нічого. Абсолютно”, – каже Олена.
2004-го в Італії вийшов закон, який дав змогу легалізувати свою присутність у країні людям, що приїхали на заробітки. У країні, де все за гроші, до іноземок ставляться, як до своїх співгромадян. “Коли я проконсультувалася, скільки може коштувати така операція, мені сказали, що до 80 тисяч гривень”, – говорить Олена Адаменко.
Усі фінансові витрати на лікування та проживання цих 15-ти жінок узяла на себе влада Феррари та благодійна асоціація “Надія”. Жінки зізнаються: їм пощастило, що лихо спіткало не на батьківщині. “Я думаю, що мене давно вже не було б на світі”, – переконана Олена Адаменко.