Генерал-майор міліції Віктор Русин відзначає сьогодні 50-річний ювілей

Про свої роки та своє багатство щиро щиро ділиться Віктор Русин, очільник закарпатських правоохоронців, генерал-майор міліції. 24 серпня він відзначає свій 50-річний ювілей.

«Мої роки – моє багатство»… На певному життєвому рубежі кожна людина починає по-особливому розуміти ці слова, по-особливому ставитись до них. Хтось категорично проти, мовляв, є набагато цінніші скарби, хтось – з сумом зітхаючи: окрім років –нічого…

– Думаю, для кожної людини її роки – її багатство. Хто б скільки не прожив. Адже долю свою ніхто не знає. Народжується людина – запалюється свічка. Колись вона повинна погаснути… Мої 50 років – це, безумовно, моє багатство, бо це мій життєвий досвід як у людських стосунках, так і в професійній діяльності.

– А що найцінніше для Вас?

– Найцінніше в житті – то моя сім’я. Мама, дружина, мої діти. Я живу тільки для них. Дуже хочу, щоб вони завжди почувалися щасливими.

– Вікторе Павловичу, а про що найчастіше згадуєте зі свого дитинства?

– Не просто найчастіше згадую, а це є найдорожчі мої дитячі спогади – це збирання грибів. Бабка привчила мене до цього. Уже з трьохрічного віку брала мене з собою в ліс, відкривала особливості так званого «тихого» полювання. Збирання грибів стало моїм улюбленим заняттям на все життя. Літо-осінь чекаю з нетерпінням і при кожній нагоді їду за грибами.

– А який Ваш найбільший «трофей»?

– О, це був півторакілограмовий білий гриб. Коли я приніс його додому, мама не одразу зрозуміла, що в мене в руках. Подумала, що тримаю буханку хліба.

– Діти підтримують хобі тата?

– Я б сказав – розуміють, але мають дуже багато власних.

– Звісно ж, всі батьки хочуть для своїх дітей якнайкращої долі. Однак, не завжди діти поділяють такі погляди, не завжди дослуховуються до порад батьків і йдуть власним шляхом. Наскільки самостійними є Ваші діти?

– Думаю, що вони є самостійними на стільки, скільки мають років. 8-річна донечка по-своєму, 14-річний син – по-своєму, ну а старша дочка, якій 24 роки, звісно ж є повністю самостійною. Я дуже люблю їх і підтримую у всьому, але насильно нав’язувати свою думку, свої погляди чи, тим більше, вимагати робити тільки так, як я сказав, ніколи не буду. Дуже ціную той час, коли ми разом.

– Яка серед порад дітям є, на Ваш погляд, найважливішою у житті?

– Своїм дітям я завжди говорю те, чому мене навчило життя і чого дотримують всі свої свідомі роки: ніколи не зраджуйте самих себе. За жодних обставин, за будь-якої ситуації. Якщо ви зрадите своїм принципам, своїм поглядам, своїй совісті – вас ніхто і ніколи не буде поважати.

– А Вас у житті зраджували?

– Зраджували…

– І як Ви до цього ставилися?

– Спокійно. Життя багато чому навчило мене і загартувало. Мої рідні, мої друзі знають, що я можу пробачити все, окрім зради.

– Люди, які Вас зрадили…

– … вони для мене просто помирають.

– Майже у кожного із нас є певне правило життя. У когось воно змінюється відповідно до життєвої ситуації, а в когось залишається єдиним і незмінним. Яким є Ваше життєве кредо?

– Кредо життя я визначив в момент, коли обрав майбутню професію. Це було років у 15. В одній із книг прочитав слова російського офіцера: душу – богові, життя – батьківщині, серце – жінці, честь –нікому. З того часу живу за цим принципом.

– Чи може він змінитися?

– Ніколи.

– Ким Ви себе бачите у найближчі 50?

– Насамперед, вийду на пенсію. Буду більше часу проводити з сім’єю, займатися благоустроєм дітей, чекати літа та осені, щоб ходити за грибами, подорожувати і, звісно, просто радіти життю

– Вікторе Павловичу, нехай усе у Вашому житті стається так, як Ви того хочете, як Ви прагнете. Вашу родину нехай оминають серйозні проблеми. А ті, що будуть, нехай вирішуються легко. Щирі вітання!

Ганна ВАЛЮК

 

 

 

 

 

 

 

 

P.S. Днями Віктор Павлович зустрічався із головними редакторами обласних газет та Інтернет-видань. Серед питань, які цікавили журналістів, було таке: якби видався шанс, чи змінив би він щось у своєму житті? Віктор Русин відповів впевнено і категорично: «Жодного дня».

zak-umvs.gov.ua