Фестиваль леквару на Закарпатті відвідали близько тисячі туристів

[Total: 0    Average: 0/5]

Близько тисячі туристів відвідали за один день закарпатське село Гече. Вони долали кілометри тільки задля того, аби потрапити на єдиний в Україні фестиваль леквару. Так на Закарпатті називають сливове варення. Про “солодке життя” в сільській глибинці – наші кореспонденти.Пані Ріта – вчителька, та раз на рік вона стає майстром з виготовлення сливового повидла. Жінка варить його вже 20 років. Рецепт, каже, один. А ось смак щоразу інший. Усе залежить від сорту та якості фруктів. Те, що не годиться на варення, йде на інші заготовки.

Ріта Нодь, учасниця фестивалю:

– Компот варимо із такого, бачите, сорту. Раніше збираємо менші сливи. Ну, а ці вже тепер дозрівали. З них треба косточки вибирати, тому що котел вони царапають і тоді дирка робиться.

Щоб отримати кілограм готового продукту, треба 5 кілограмів слив і доба вільного часу. Цукру в Леквар не кладуть. Варять повидло тільки на відкритому вогні і потім вже не пастеризують.

Павло Тийзеш, учасник фестивалю:

– Варять леквар восени, коли слива вже достигла. Венгерка особенно. Тоді збирається 2-3 родини, збирають сливи, ввечері чистять і зранку починають варити, і до ранку наступного дня.

Віктор Іляшович, засновник фестивалю:

– Секрет очень простой. Повидло надо мешать на костре очень быстро и самое главное – любить это повидло, любить эти сливы и делать всё любя, чтоб это нравилось.

Це зараз, кажуть учасники фестивалю, сливу використовують в кулінарії мало. Раніше з неї варили повидло, робили соуси до м’яса, начинку у млинці, пончики чи сирні гамбовці.

Сергій, турист із Києва:

– В центральній Україні в давні часи використовували  консервування за допомогою глиняних глечиків і зберігали у льохах. Тут завдяки температурному режиму і часу приготування, як нам розповіли хазяєва, цей леквар може зберігатись 3-4 роки. Мабуть, це не тільки кондитерська направленість, а в усі страви вони вживають леквар в тому чи іншому вигляді.

Слива вартує більшого, вважають місцеві жителі. Тож щороку до фестивалю долучаються нові учасники. Цього разу їх було вже з півсотні. І в кожного, крім варення, ще кілька страв. Організатори сподіваються – з часом їм вдасться повернути фрукт до щоденного раціону українців. А це і смачно, і корисно.

Перший Національний

Comments are closed.