Валерій Лунченко: «Ми лідери. І це – не випадковість»
Що ближче до виборів, то спекотніше стає в політичному середовищі. Офіційні перемовини і кулуарні домовленості, гучні заяви і звернення, візити партійних лідерів і місцеві зустрічі, відкриття і викриття, рейтинги і прогнози, програми і обіцянки, милі посмішки з портретів кандидатів заполонили інформаційний простір. Боротьба в розпалі. Зусилля кожної із політичних сил направлені на результат, а отже, на те, щоб сподобатися виборцеві та отримати його голос.
Поки аналітики тасують карти та гадають, у кого із гравців виграшні козирі, звернемося до соціології. Рейтинги серйозних компаній переконливо засвідчують: все більше українців виявляють прихильність опозиції.
– Пане Валерію, чи на повну потужність Об’єднана опозиція Закарпаття розгорнула передвиборчу боротьбу, чи все ж таки бережете сили до фінішу?
– Дійсно, активна фаза передвиборчих перегонів почалася. Напруга відчувається на всіх округах і в штабах. Але якоїсь розгубленості чи метушні в лавах не відчувається, оскільки це вже не перші наші вибори. Робота злагоджена і стабільна, її багато, але все йде за планом. Сподіваюся, що так буде до фінішу, але ми уважно стежимо за всім, що відбувається навколо, і готові будь-якої миті відреагувати на непередбачувану обставину.
– Рейтинги – це одне, а спілкуючись із громадянами, далекими від політичних перипетій, чи спостерігаєте ви їхнє розуміння, хто є хто в нашому політикумі. Адже більшість українців настільки розчаровані у цій сфері, що фраза «всі вони однакові» звучить, як вирок. Тим не менше, цього разу у виборчому бюлетені графи «Проти всіх» не буде і свідомим громадянам таки доведеться визначатися з кандидатами… Чи знають люди, за що чи за кого голосуватимуть, вирішивши віддати свій голос опозиції?
– Результати останніх соціологічних досліджень на Закарпатті показують, що сьогодні залишається 30% людей, які не можуть визначатися з тією чи іншою політичною силою. 15% виборців чули, що в опозиції відбулося якесь об’єднання, але точно не знають, хто, з ким і за що. Ось із цими людьми ми зараз найперше працюємо. Розказуємо, інформуємо, пояснюємо, що 10 самостійних політичних партій, відкинувши амбіції, зійшлися разом в Об’єднану опозицію «Батьківщина», щоб протистояти режиму діючого президента. Бо тільки так можна здолати владу, якою себе наділив Янукович і яка руйнує країну. Тішуся з того, що поволі цей вакуум у свідомості людей зникає і вони вже інакше сприймають радісні рапорти, що надходять з Уряду та Кабміну.
– Мені здається, незважаючи на незначне у відсотковому співвідношенні «перетікання» то в один, то в інший бік, симпатії українського виборця доволі сталі. Одні люди десятиліттями голосують за одного й того ж політика. Серед якого сегменту виборців Ви шукатимете підтримки і додаткових голосів – скажімо, серед розчарованих в діючій владі, чи серед тих, хто схиляється до опозиції, але вважає, що Кличко повинен найперше займатися спортом? Чи, може, серед пасивних виборців, яких потрібно якось переконати прийти на дільниці і проголосувати?
– Соціологія засвідчує, що більш-менш стійкий електоральний контингент має Партія регіонів. Кожен 10-й прихильник Об’єднаної опозиції «Батьківщина» готовий змінити свою думку на користь іншої політичної сили. В «Ударі» це кожен 3-й. Ми працюємо з усіма і не вираховуємо сегменти, де могли б знайти більше прихильників. Головне – роз’яснювальна робота, доведення до людей нашої позиції і програми. Ну і тепер ми сильніші ще й від того, що постійні симпатики політичних сил і їх лідерів, які входять до «ВО «Батьківщина», стали нашою командою. При цьому ми розуміємо, що важко отримати голоси від розчарованих загалом нинішніми політиками. Такі починають шукати так звану нову «третю силу» і завдяки їм партії без досвіду стрімко досягають піку своєї політичної кар’єри саме перед виборами. Прикладів можна навести немало: Тігіпко, Мороз, Литвин. Але потім, щоб якось втриматися і вижити, такі політики погоджуються на пропозиції нової влади й розчиняються у ній. Тому наш виборець – людина думаюча, здатна аналізувати і прораховувати своє майбутнє і майбутнє країни на кілька кроків вперед. З ними і працюємо. Ну і ми не вправі засуджувати людей, які, як і більшість українців, перебувають за межею бідності і для яких підставою проголосувати за діючу владу є копійчані надбавки до пенсій чи виплати Ощадбанку. І коли ми пояснюємо, що всі ці соціальні ініціативи – це все штучне, надумане, припудрене і що насправді набагато більші суми йдуть на тотальне збагачення дуже заможних людей, то бачимо розуміння. Або та ж гривня. Вже ні від кого не приховаєш, що після виборів на нас чекає величезна інфляція. Курс валюти зараз утримується за рахунок витрат із державного золотовалютного резерву, який за останній час скоротився майже на 10 млрд. дол. Для чого все це? Звичайно, задля голосу стабільного виборця, який вірить Партії регіонів. Але таких навіть на Сході України меншає. У Партії влади вже немає, з чим іти до народу. Тому ми не поділяємо людей на якісь сегменти, а працюємо з усіма і сподіваємося на здоровий глузд українців, незважаючи на те, чиїми прихильниками вони є протягом тривалого часу.
– Час від часу у пресі з’являються статті, в яких закарпатську опозицію називають бездієвою. Як Ви думаєте, чому – не помічають Ваших зусиль, чи конкуренти настільки сильні, що в їхній силі розчиняються всі старання?
– Мені здається, що бездіяльність будь-кого, не тільки в політиці, критикують тільки ті, хто взагалі сам нічого не робить. Або заздрісники. Думаю, результати нашої так званої «бездіяльності» покажуть вибори. Що стосується боротьби між так званими ключовими політичними силами ПР і ЄЦ, то остання партія на даний час не є суб’єктом виборчого процесу і боротьба може розгортатися тільки в мажоритарних округах. Втім, нещодавній приклад підтримки в 70-му одномандатному виборчому окрузі кандидата від опозиції є свідченням того, що не така вже й слабка опозиція, якою її б хотів дехто бачити. Повірте, це вже не перші наші вибори – з нами намагались домовитись, надходили пропозиції, були залякування, але ми досі стоїмо і, по-моєму, непогано виглядаємо. А те, що не виливаємо в пресі порожню злість на конкурентів, так тому, що в цей час зайняті справами набагато важливішими.
– З ворогами, точніше ворогом, все зрозуміло. А кому на цих виборах симпатизуєте у веденні політичної боротьби серед опонентів?
– Звичайно, ми спостерігаємо за конкурентами. Мені імпонує злагоджена робота партії «Свобода». Тим паче, що з цією політичною силою є порозуміння щодо майбутньої співпраці у парламенті. Інші або не достатньо помітні, або методи їхні для нас є неприйнятними.
– А з ким Ви особисто хотіли б позмагатися в теледебатах? І чи відчуваєте, що вже в достатній мірі володієте словом, витримкою і вмінням переконувати?
– Думаю, що оцінку поставлять фахівці і глядачі після того, як я візьму участь в теледебатах. Готовий хоч сьогодні зустрітися з будь-ким із представників закарпатського політикуму.
– Якою є стратегія і тактика передвиборчої кампанії Об’єднаної опозиції? Що Ви робите задля перемоги? І чи можливо у такій справі взагалі нічого не робити, щоб стати переможцем, поки твої конкуренти чубляться один з одним?
– Стратегія одна – планомірна роз’яснювальна робота з виборцями, чітка злагоджена діяльність штабу і дільниць, фіксування та реагування на порушення і головне – захист своїх голосів. Наша кампанія побудована за дуже простим принципом – іти до людей. Але не купувати їх чи обливати брудом опонентів, а інформувати. Нічого не робити неприпустимо, навіть якщо авторитет і симпатії партійних лідерів достатньо сильні. Своєю перемогою вважатимемо більший у пропорційному відношенні відсоток голосів за «Батьківщину», аніж за Партію регіонів. І якщо така тенденція не зміниться до 2015 року і кандидат від демократичної опозиції стане президентом, вважатиму це перемогою всієї України. Хоча, можливо, для цього і не потрібно буде чекати 2015 року, оскільки Об’єднана опозиція ставить одним із першочергових завдань у парламенті нового скликання прийняття закону про імпічмент президента. Людина на цій посаді повинна розуміти, що якщо її обрав народ, то цей же народ має право її зняти в разі невиконання обіцянок. Наступне, за що ми голосуватимемо демократичною більшістю, – це за впровадження системи поіменного голосування, за що ще у 2007 році виступав Арсеній Яценюк. Далі – кримінальна відповідальність за голосування чужими картками, а не як сьогодні 60 депутатів умудряються проголосувати за 226 своїх колег. Це одні з перших задач.
– Останнім часом на Закарпатті побільшало концертів у підтримку того чи іншого кандидата. Не відмовляється від такого піару і Об’єднана опозиція. Як вважаєте, чи ефективними є політичні шоу за участі співаків і танцювальних колективів? Вам не здається, що шоу-бізнес і політика не повинні перетинатися?
– Насправді це не так масово. А якщо такі заходи відбуваються, то направлені в першу чергу на молодь. До того ж, Об’єднана опозиція виступає за популяризацію української культури. На наших концертах звучить українська музика, яка от-от завдяки ініціативам влади майже зникне з телебачення і радіо. Тому нічого поганого в цьому не бачу. Це світова практика – коли на підтримку політичних кандидатів виступають зірки кіно чи шоу-бізнесу.
– А чи не корисніше було б для кандидата, скажімо, відремонтувати шмат дороги чи утеплити вікна в сільській школі, аніж викидати гроші на дорогі відеоролики чи білборди зі своїм усміхненим портретом?
– Легко бути при владі і звітувати про ремонти і реконструкції за кошти, які виділила держава. Зовнішня реклама потрібна, і це також світова практика, бо не всі громадяни уважно стежать за пресою і політичними перипетіями. Тому необхідна впізнаваність політичного бренду та кандидатів і розуміння того, з чим політична сила йде у даному випадку у Верховну Раду. А те, що зовнішня реклама дає свій результат, засвідчує факт, як партія Наталії Королевської без жодної реально зробленої справи тільки за рахунок яскравої реклами зуміла підняти свій рейтинг аж до 3 відсотків. Тому це один із факторів, який повинен бути присутній в загальній стратегії виборчої кампанії.
– А чи можливо в принципі у сучасній політиці вести чесну боротьбу, не вдаючись до брудних технологій?
– Ми маємо надію, що після того, коли в парламент прийде демократична більшість і згодом буде обраний демократичний президент, то після всіх наступних виборів українці спостерігатимуть, як кандидат, який програв переможцю, потискає його руку. А останній потім не саджає конкурента в тюрму, а дослухається до раціональних ідей у його програмі і працює на благо народу, який за нього проголосував. Сьогодні це здається якоюсь ідеальною картинкою, але це реальна цивілізована європейська практика. Сподіваюся, що ми дійдемо до цього. А поки що діюча влада намагається будь-якими методами зберегти трон. І для цього застосовуються всі можливі і неможливі технології, починаючи із зміни виборчого законодавства (прийняття пропорційної системи 50х50) – до підкупу виборців, застосування адмінресурсу та й навіть банального обливання фарбою білбордів конкурентів. Але змагатися чесно і в рамках закону можливо. Думаю, видно, що ми відкрито ведемо свою кампанію, навіть незважаючи на відверті провокації опонентів.
– Зараз стало модним серед політиків вести власні блоги чи заводити аккаунти в соціальних мережах. На Вашій сторінці у Фейсбуці у вас багато повідомлень про діяльність партії, але Ви рідко встряєте в дискусії чи пишете коментарі. І тільки нещодавно бурхливо відреагували на закид стосовно громадянства іншої держави і виключення таким чином Вас зі списків «Батьківщини». Ця інформація з’явилася на одному із сайтів. Чому вона Вас так зачепила?
– Я не блогер. І якщо на мою адресу лунає критика чи закиди, то я стараюся на них не реагувати, оскільки свідомий того, що це провокація. Зачепило те, що зачепили мою сім’ю. Тобто мало того, що збрехали про моє громадянство, туди прив’язали ще й родину. Тому і тоді, і тепер чітко заявляю, що я і моя сім’я були, є і залишаються громадянами України.
– Пане Валерію, Ви дуже молодий політик – Вам ще немає і 30-ти. Як почуваєтеся в ролі керівника великого опозиційного об’єднання, адже тепер у Вашому підпорядкуванні люди, які собаку з’їли в політиці, пройшли не одні вибори, я вже не кажу, що за віком і життєвим досвідом набагато старші за Вас.
– Ну, ці люди теж колись молодими починали політичну кар’єру. Зараз вони дають можливість проявитися новим політикам. Я вдячний людям, які повірили в мене і довірилися. Але я самодостатня людина і бачу, що ті рішення, які приймаються виключно мною, підтримуються всіма членами нашої команди.
– Кажуть, Об’єднана опозиція об’єднана тільки на папері і на словах… І що насправді соратники Юліїї Тимошенко не задоволені ні партійними списками, ані командуванням Яценюка. Що відбувається насправді?
– Задовольнити всіх було б нереально. Звичайно, всі першими бути не можуть. До речі, реакція на списки також багато чого прояснила і показала, хто є хто. При цьому Об’єднана опозиція дала можливість усім депутатам Верховної Ради проявити себе, позмагавшись на мажоритарному окрузі, який вони могли самі собі обрати. Так вчинив і пан Кеменяш. Сьогодні він впевнено лідирує на своєму окрузі, вкотре довівши свою вагомість як політика. А спекуляції щодо розколу всередині об’єднання – абсурд, який вигідно комусь поширювати.
– А «Фронт Змін» щиро визнає лідерство Тимошенко? Чи воно все ж таки залишається декларативним?
– Лідером Об’єднаної опозиції в Україні є Юлія Тимошенко. Оскільки влада незаконно ув’язнила її, Арсеній Яценюк взяв на себе відповідальність і право очолити цю політичну силу і повести на вибори. Згоду на це дала Тимошенко, яка була одним із ініціаторів цього об’єднання. А наша задача, окрім перерахованих вище, – після отримання більшості у парламенті визволення з-під арешту політв’язнів. Тому партійці «Фронту Змін», маючи власного керівника, визнають лідерство об’єднання «ВО «Батьківщини», до складу якого входять, заради демократичного майбутнього країни.
– Чому тоді на стінах в офісі Закарпатського виборчого штабу Об’єднаної опозиції «ВО «Батьківщина» більше портретів Яценюка, аніж Тимошенко?
– Тому що офіс Закарпатського регіонального штабу Об’єднаної опозиції «ВО «Батьківщина» одночасно є офісом обласного осередку партії «Фронт Змін», який тут розташовувався із самого початку. Він продовжує активно проводити свою діяльність, тому що має і депутатський корпус. Не думаю, що тепер треба рахувати фотографії і з цього робити сенсаційні висновки.
– Чи вдається Вам наразі підтримувати дисципліну у своїх лавах? Що все ж таки робитимете із самовисуванцями? Чи пожертвуєте в мажоритарних округах кандидатами від Об’єднаної опозиції на користь представника іншої політичної сили в противагу провладному кандидату?
– У нас самовисуванців прийнято називати самозванцями. Але задача поставлена чітко – здолати кандидатів від провладної партії. Тому по кожному адекватному кандидату, який бере участь у виборах шляхом самовисування, задля унеможливлення перемоги представника від Партії регіонів, буде прийматися окреме рішення. Не виключаю, що задля цього на якомусь із округів доведеться пожертвувати і нашим партійцем. Але ми повинні бути впевнені, що кандидат, якого ми підтримаємо, у парламенті голосуватиме за закони, ініційовані опозицією.
– Сам Ви як почуваєтеся в ролі майже народного депутата? Адже Ваше місце прохідне в партійному списку Об’єднаної опозиції.
– Дійсно, моє місце 61-ше у партійному виборчому списку «ВО «Батьківщина». Якщо спостерігати рейтингову динаміку нашої політичної сили, цей номер близький до прохідної частини. Що стосується вашого запитання, то я так поетапно до цього підходив і настільки переймався партійними справами загалом, що і не відчув якихось особливих емоцій після оприлюднення списків. Можливо, щось відчую, коли отримаю мандат. Вважаю це перемогою всієї команди, а не тільки моєї особисто.
– За що найперше візьметеся у парламенті нового скликання?
– Я корінний житель Закарпаття, тому в першу чергу опікуватимуся рідним краєм. Ставлю задачу залучити сюди більше інвестицій, підняти соціальну і гуманітарну сфери. Хочеться, щоб Закарпаття було туристичною візитівкою Європи і всього світу, припинити відтік людей на заробітки і створити достатньо робочих місць. Це непрості задачі, я розумію. Але я впевнений, що цього разу до парламенту мають можливість потрапити адекватні політики, із Закарпаття в тому числі. Тому є надія на зрушення.
– Чи часто Вас можна буде побачити на Закарпатті після виборів 28 жовтня?
– Планую бути тут часто, адже я і надалі залишатимусь діючим керівником партійної організації. А найголовніше – тут мої родичі, друзі, батьківщина.
Лариса ЛИПКАНЬ, газета “НЕДІЛЯ”
